Рішення № 27722496, 21.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/9418-2012 21.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Текстиль"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн"

2. Фізичної особи-підприємця Легкого Валерія Івановича

про стягнення 57 992,19 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Любченко М.О.

Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Сивець Я.В. за довіреністю № 23/01/12-01Ю від 23.01.2012 р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Текстиль" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" (відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Легкого Валерія Івановича (відповідач-2) про стягнення з відповідача-1 500, 00 грн. та з відповідача-2 66 674, 72 грн., з яких: 43 161, 46 грн. основного боргу, 1 609, 71 грн. пені, 322, 82 грн. 3 % річних, 21 580, 73 грн. штрафу, та судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ТОВ "Мануфактура" та відповідачем-2 договору останньому було поставлено товар на загальну суму 65 567, 06 грн., який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем-2 був оплачений лише частково на суму 22 405, 60 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 43 161, 46 грн. В подальшому між ТОВ "Мануфактура" та позивачем було укладено Договір про уступку права вимоги до відповідача-2. Оскільки відповідач-2 добровільно не погасив наявну заборгованість та враховуючи те, що за його зобов'язаннями між позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір поруки з лімітом відповідальності в 500, 00 грн., позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/9418-2012, розгляд справи призначено на 01.08.2012 р.

31.07.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі, а також письмові уточнення до позовної заяви, відповідно до яких він просить суд стягнути з відповідача-1 500, 00 грн. та з відповідача-2 65 174, 72 грн., у тому числі 41 661, 46 грн. основного боргу, 1 609, 71 грн. пені, 322, 82 грн. 3 % річних та 21 580, 73 грн. штрафу і судові витрати.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Як вбачається зі змісту письмових уточнень позивача, він зменшує позовні вимоги, мотивуючи це тим, що відповідач-2 здійснив 03.07.2012 р., тобто до порушення провадження у даній справі, часткове погашення боргу в сумі 1 500, 00 грн., з огляду на що суд розцінює вказану заяву позивача як заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи зазначене, судом було прийнято до розгляду письмові уточнення до позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2012 р., у зв'язку з неявкою представників відповідачів, розгляд справи відкладено на 11.09.2012 р.

13.08.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що його представник перебуває у відпустці, а також клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 25.09.2012 р.

24.09.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові уточнення до позовної заяви, відповідно до яких він просить суд стягнути з відповідача-1 500, 00 грн. та з відповідача-2 38 661, 46 грн. основного боргу та 19 330, 73 грн. штрафу. Також, позивач зазначає, що відповідачу-2 за Договором поставки № 31/05-1 від 31.05.2010 р. було поставлено товар за накладними: № ОД-2112-003/8 від 21.12.2010 р. на суму 20 014, 73 грн., № ОД-2912-001/8 від 29.12.2010 р. на суму 14 267, 75 грн., № ОД-1001-005/8 від 10.01.2011 р. на суму 1 646, 49 грн., № ОД-2001-002/8 від 20.01.2011 р. на суму 21 769, 90 грн., № ОД-2802-006/8 від 28.02.2011 р. на суму 16 725, 84 грн., № ОД-2111-003/8 від 21.11.2011 р. на суму 1 638, 00 грн., № ОД-2212-013/8 від 22.12.2011 р. на суму 7 733, 88 грн., № ОД-2302-008/8 від 23.02.2011 р. на суму 4 842, 90 грн., всього на загальну суму 88 639, 49 грн. При цьому, відповідач-2 частково повернув товар на суму 12 462, 53 грн. на частково оплатив його на суму 37 515, 50 грн., у зв'язку з чим сума основного боргу складає 38 661, 46 грн. Копії видаткових накладних № ОД-2111-001/8 від 21.11.2011 р. на суму 32 541, 00 грн. та № ОД-1312-001/8 від 13.12.2011 р. на суму 33 026, 06 грн., які надавались до позовної заяви, позивач просить до уваги не брати, як такі, що надані помилково.

У судовому засіданні 25.09.2012 р., враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, судом прийнято до розгляду письмові уточнення до позовної заяви, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції заяви, поданої до суду 24.09.2012 р. При цьому, суд враховує, що зазначеною заявою позивач фактично відмовився від стягнення пені та 3 % річних, вимоги щодо яких містились у попередніх заявах.

У зв'язку зі складністю справи у судовому засіданні 25.09.2012 р. суд дійшов висновку про необхідність призначення колегіального розгляду справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 25.09.2012 р. справу № 5011-5/9418-2012 передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Любченко М.О. та Пригунова А.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2012 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 5011-5/9418-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 23.10.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2012 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 13.11.2012 р.

01.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача на виконання вимог ухвал суду надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він зазначає про те, що вимога про стягнення штрафу входить до складу загальної суми стягнення; солідарна відповідальність відповідача-1 як поручителя обмежена сумою 500, 00 грн., а сума сплачених відповідачем-2 грошових коштів, зазначена в позовній заяві, є технічною помилкою та складає в дійсності 37 515, 50 грн.

При цьому, у прохальній частині зазначених письмових пояснень, позивач уточнює позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача-1 500, 00 грн. основного боргу та з відповідача-2 38 161, 46 грн. основного боргу і 19 330, 00 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зі змісту зазначених письмових пояснень, якими позивач уточнює позовні вимоги, вбачається, що він фактично зменшує позовні вимоги, вимагаючи частину основного боргу стягнути з відповідача-1 в межах його відповідальності, визначеної договором поруки, а іншу частину з відповідача-2.

Враховуючи зазначене, судом розглядаються позовні вимоги в редакції письмових пояснень, поданих суду 01.11.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідачів, відкладено на 21.11.2012 р.

Представники відповідачів в судове засідання 21.11.2012 р. не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 21.11.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2010 р. між ТОВ "Мануфактура" (постачальник) та відповідачем-2 (покупець) було укладено Договір поставки № 31/05-1, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах зазначених у цьому договорі. Право власності на товар виникає з моменту сплати його повної вартості постачальнику.

Ціна, загальна вартість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається у відповідних накладних або в рахунках-фактурах постачальника, які є невід'ємними частинами даного договору (п. 3.1. Договору поставки).

Відповідно до п. 3.2. Договору поставки розрахунки за даним договором здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 30 календарних днів з дати підписання відповідної накладної або виставлення рахунку-фактури, шляхом відвантаження товару автотранспортом або само вивозом зі складу постачальника відповідно до умов поставки, узгоджених сторонами в даному договорі.

Відповідно до п. 7.1. Договору поставки він набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010 р.

31.12.2010 р. між ТОВ "Мануфактура" та відповідачем-2 було укладено додаткову угоду № 1 до Договору поставки, відповідно до п. 1. якої п. 7.1. Договору постави викладено у новій редакції, відповідно до якої він дії до 01.02.2012 р.

Примірник зазначеної додаткової угоди, наданий позивачем до суду, не містить відбитків печаток, якими було б скріплено підписи його сторін, однак, оскільки відповідачами проти його дійсності не висловлено заперечень, а також враховуючи положення п. 6 Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", за змістом якого відсутність відтиску печатки підприємства, установи, організації, на скріпленій підписом угоді не є порушенням форми угоди, якщо інше не передбачено законом, суд приймає вказану угоду до уваги.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору ТОВ "Мануфактура" поставило відповідачу-2 товар згідно наступних видаткових накладних: № ОД-2112-003/8 від 21.12.2010 р. на суму 20 014, 73 грн., № ОД-2912-001/8 від 29.12.2010 р. на суму 14 267, 75 грн., № ОД-1001-005/8 від 10.01.2011 р. на суму 1 646, 49 грн., № ОД-2001-002/8 від 20.01.2011 р. на суму 21 769, 90 грн., № ОД-2802-006/8 від 28.02.2011 р. на суму 16 725, 84 грн., № ОД-2111-003/8 від 21.11.2011 р. на суму 1 638, 00 грн., № ОД-2212-013/8 від 22.12.2011 р. на суму 7 733, 88 грн., № ОД-2302-008/8 від 23.02.2011 р. на суму 4 842, 90 грн., всього на загальну суму 88 639, 49 грн.

При цьому, відповідач-2 частково повернув товар на суму 12 462, 53 грн. на частково оплатив його на суму 37 515, 50 грн., у зв'язку з чим сума основного боргу складає 38 661, 46 грн.

02.02.2012 р. між ТОВ "Мануфактура" (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 02/02/12, відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор відступає (передає) право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові на тих підставах, що між сторонами в юридичній природі правовідносин було здійснено поставки товарів, робіт, надання послуг та таке інше, що свідчить про наявну та не сплачену на день відступлення права вимоги дебіторської заборгованості або невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за Договором поставки № 31/05-1 від 31.05.2010 р. перед первісним кредитором на підставах, в строки, на суму, по боржнику -Фізичній особі-підприємцю Легкий Валерій Іванович, що знаходиться за адресою: 73000, м. Херсон, вул. Гвардійської Дивізії, 21, кв. 89.

За змістом п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступає (передає) право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги по сумі основного боргу (в тому числі і прострочені), сумі пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, збитків понесених у зв'язку з інфляцією, трьох відсотків річних, штрафних санкцій, а також витрат понесених новим кредитором у зв'язку із стягненням боргу, спонукання до належного виконання зобов'язань та таке інше в тому числі витрати, понесені на оплату юриста.

При цьому, згідно з п. 1.3. Договору про відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі основного боргу (в тому числі і прострочені (визначеному в Додатку до цього договору, а також на власний розсуд сум пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, збитків, понесених новим кредитором у зв'язку із стягненням боргу, спонукання до належного виконання зобов'язань та таке інше в тому числі витрати, понесені на оплату юридичних послуг.

Так, 02.02.2012 р. між ТОВ "Мануфактура" та позивачем було укладено Додаток до Договору про відступлення права вимоги, відповідно до якого новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від ФОП Легкий В.І. сплати заборгованості в розмірі 58 532, 58 грн., яка виникла за договором поставки № 31/05-1 від 31.05.2010 р., а також на власний розсуд сум пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, збитків, понесених у зв'язку з інфляцією, відсотків річних, штрафних санкцій, а також витрат, понесених новим кредитором у зв'язку зі стягнення боргу, спонукання до належного виконання зобов'язань та таке інше в тому числі витрати понесені на оплату юридичних послуг.

Відповідно до п. 2.1. Договору про відступлення права вимоги право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене сторонами у співвідношенні 90 відсотків від суми фактично стягнутого (отриманого по результатам претензійно, позовної роботи) основного боргу, що вказано в п. 1.1. цього Договору.

Новий кредитор зобов'язується не пізніше ніж через три дні після надходження коштів від боржника, отримання майна, перерахувати їх або передати їх первісному кредиторові за вирахуванням своєї винагороди в розмірі 10 відсотків.

02.02.2012 р. ТОВ "Мануфактура" та позивач також склали Акт приймання-передачі документів до Договору про відступлення права вимоги.

03.07.2012 р. позивач надіслав відповідачу-2 повідомлення про укладення договору про відступлення права вимоги разом з копією договору, претензією та актом звірки на адресу: 73000, м. Херсон, вул. Гвардійської дивізії, 21, кв. 89, що підтверджується поштовою квитанцією № 5743 від 03.07.2012 р.

03.04.2012 р. відповідач-2 погасив частково заборгованість перед позивачем на суму 3 200, грн., що підтверджується випискою банку від 04.04.2012 р.

Також, 07.05.2012 р. між позивачем (кредитор) та відповідачем-1 було укладено Договір поруки № 07/05/12-01Ю, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за несвоєчасне виконання всіх зобов'язань фізичної особи-підприємця Легкий Валерій Іванович, адреса: 73000, м. Херсон, вул. Гвардійської дивізії, 21, кв. 89, ідентифікаційний номер 2367601635) за Договором № 31/05-1 від 31.05.2010 р., укладеного між ТОВ "Мануфактура" та боржником в розмірі, передбаченому п. 3.2. договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору поруки у випадку повернення боржником заборгованості кредитору за основним договором, останній зобов'язується сплатити поручителю винагороду в розмірі 10 % від загальної суми заборгованості протягом ___ днів. Поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником зобов'язань за основним договором згідно ч. 2 ст. 554 ЦК України в визначеній сторонами сумі 500, 00 грн.

Строк дії Договору поруки до 31.12.2012 р. (п. 8.1.).

20.06.2012 р. позивач звернувся з письмовою вимогою № 20/06/12-02 від 20.06.2012 р. щодо сплати 500, 00 грн.

Враховуючи те, що вимоги позивача відповідачами повністю у добровільному порядку задоволені не були, він вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між ТОВ "Мануфактура" та відповідачем-2 Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.2. Договору поставки розрахунки за даним договором здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 30 календарних днів з дати підписання відповідної накладної.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач-2 прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив повністю їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, при цьому, відповідно до ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, за приписами зазначених норм, уступка первісним кредитором права вимоги до його боржника новому кредиторові здійснюється у тій самій формі, на тих самих умовах і у тому саме обсязі, що і основне зобов'язання, яке існувало на момент переходу прав, і такі права мають бути підтверджені належними документами.

Так, укладаючи Договір відступлення первісний кредитор засвідчив та передав, а новий кредитор отримав оригінали документів, які обґрунтовують підстави виникнення основного боргу.

За ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 518 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

З правових конструкції відповідних правових норм випливають як обов'язки нового кредитора у зобов'язанні, зокрема, на нового кредитора покладається обов'язок повідомити боржника про перехід прав у зобов'язанні, оскільки в протилежному випадку новий кредитор несе ризик настання для себе різного роду несприятливих правових наслідків, так і права боржника у такому зобов'язанні, за якими, боржник має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні або виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові.

Судом встановлено, що відповідач-2 повідомлявся про заміну кредитора у зобов'язанні.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що до позивача перейшло право вимоги за Договором поставки.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею -неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3. Договору поставки його сторони визначили, що у випадку порушення покупцем п. п. 3.2., 10.1. Договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50 % від загальної суми заборгованості та пеню в розмірі 10 % від непоставленого товару, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день такого прострочення.

Позивачем нараховано штраф у розмірі 19 330, 73 грн., розрахунок якого є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем-2 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

У свою чергу, як зазначалось вище, відповідач-1 виступив поручителем за зобов'язаннями відповідача-2 перед позивачем.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (стаття 554 ЦК України).

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стаття 556 ЦК України).

Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, може бути зміна кредитора, а не заміна боржника у зобов'язанні.

Враховуючи наведене, однією із сторін договору поруки не обов'язково має бути боржник і такий договір не потребує волевиявлення останнього.

При цьому, зі змісту статей 555 та 557 ЦК України випливає, що боржник повинен знати про наявність поручителя (поручителів) за його зобов'язанням перед кредитором.

Однак, неповідомлення боржника про укладення договору поруки не є підставою для його недійсності, оскільки такі наслідки законом не передбачені.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами укладено Договір поруки вже після настання строку виконання зобов'язань за Договором поставки. Вказана дія нормами ЦК України, якими врегульовано порядок укладення договорів цього виду, не заборонена. Більш того, за загальним правилом, як і інші способи забезпечення виконання зобов'язань, договір поруки забезпечує дійсне зобов'язання (ст. 548 ЦК України). Тобто на момент укладення договору поруки вже має існувати основне зобов'язання, або вони укладаються одночасно.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 31.05.2011 р. у справі № 33/303-10.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи обмеження відповідальності поручителя за Договором поруки сумою в розмірі 500, 00 грн. та відсутність положень про додаткову відповідальність поручителя, відповідачі мають перед позивачем відповідати солідарно в межах ліміту відповідальності поручителя в розмірі 500, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Користуючись зазначеним правом, позивач заявив вимогу про стягнення 500, 00 грн. основного боргу з відповідача-1 та про стягнення решти з відповідача-2.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач-2 неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги, заявлені до відповідачів, як солідарних боржників, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру заявлених до них позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Текстиль" (04071, м. Київ, Подільський район, вулиця Набережно-Лугова, будинок 7, поверх 5, приміщення 538-539, код ЄДРПОУ 37826977) з Фізичної особи-підприємця Легкого Валерія Івановича (73000, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 21, кв. 89, ідентифікаційний номер 2367601635) 38 161 (тридцять вісім тисяч сто шістдесят одну) грн. 46 коп. основного боргу, 19 330 (дев'ятнадцять тисяч триста тридцять) грн. 73 коп. штрафу та 1 596 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто шість) грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" (03039, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Кіровоградська, будинок 4, офіс 3, код ЄДРПОУ 35756306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Текстиль" (04071, м. Київ, Подільський район, вулиця Набережно-Лугова, будинок 7, поверх 5, приміщення 538-539, код ЄДРПОУ 37826977) 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу та 12 (дванадцять) грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.11.2012 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді М.О. Любченко

А.Б. Пригунова