Ухвала суду № 27722377, 27.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

27.11.12

№ 05-5- 39 / 6333

Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська кровельна компанія"

до Спільного українсько-французького підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - Солсиф"

про стягнення 85 326,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська кровельна компанія" до Спільного українсько-французького підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - Солсиф" про стягнення 85326, 73 грн. № б/н від 15.11.2012 р. і додані до неї документи, повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

У частині 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України викладено вимоги щодо змісту позовної заяви, з урахуванням яких позовна заява повинна містити, зокрема, найменування (для юридичних осіб) сторін.

Згідно ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Найменування юридичної особи - це її ідентифікуюча ознака. Найменування складається з двох частин: організаційно - правової форми і назви. Назва це індивідуальна частина найменування.

Повне найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах, змінах до них, усіх офіційних документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

У позовній заяві у якості повного найменування відповідача вказано: Спільне українсько-французьке підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - Солсиф" (ідентифікаційний код 20057315). Натомість зазначене не відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно яких повним найменуванням юридичної особи з ідентифікаційним кодом 20057315 є: Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - Солсиф" (див. копію спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом судді від 27.11.2012 р. № 15214197, яка додається до даної ухвали).

Таким чином, у позовній заяві не вказано повного найменування відповідача, а відтак, позивач не дотримався приписів частині 2 ст. 54 ГПК України, згідно яких позовна заява має містити, зокрема, найменування сторін, що, в свою чергу, тягне за собою наслідки, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Наведене узгоджується з правововою позицією Вищого господарського суду України, викладену в абз. п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної суми.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Фактично у позовній заяві відсутній, а рівно до останньої у якості додатку не доданий обгрунтований розрахунок стягуваної суми, яку позивач визначив в розмірі 85 326,73 грн.

Так, в абз. 6, 7 стор. 2 позовної заяви позивач зазначає, що "За період дії Договору підряду № 31п-08 від 08.09.2008 р. між сторонами проводились розрахунки за виконані роботи, здійснювались заліки взаємних вимог. На даний час, сума, строк сплати якої настав, становить 85 326, грн. 73 коп.".

Однак при цьому, всупереч вимогам щодо змісту позовної заяви, передбаченим ст. 54 ГПК України, позивач не вказав на докази, які мають підтверджувати вищенаведені зазначення та підтверджувати суму заборгованості в розмірі 85326,73 грн. Зокрема, у позовній заяві не вказані первинні правопідтверджуючі документи, які б підтверджували виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за Договором підряду № 31п-08 від 08.09.2008 р. (відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт тощо), а також не вказані докази проведення сторонами розрахунків та взаємозаліків (відповідні банківські виписки, платіжні доручення, акти тощо).

Згідно абз. 5 п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставою для повернення позовної заяви є, зокрема, незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, відсутність обгрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми.

Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача (абз. 6 п. 3.5 п. 3 вищенаведеної постанови Пленуму ВГСУ ).

За таких обставин, у позовній заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, відсутній обгрунтований розрахунок стягуваної суми, що є підставою для повернення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу, що додані позивачем до позовної заяви копії документів належним чином не засвідчені, оскільки фактично не містять дати засвідчення копій.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Банківські реквізити для сплати судового збору до Господарського суду міста Києва (лист Головного управління Державного казначейства України у м. Києві від 30.01.2012 р. № 06-08/327-1049) наступні:

Одержувач

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві)

Банк одержувача

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві)

ЄДРПОУ

37993783

МФО

820019

Рахунок

31215206783001

Код платежу

22030001

Призначення платежу

Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд м. Києва (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 05379487 (суду, де розглядається справа)

До позовної заяви у якості доказу на підтвердження сплати судового збору за подання даної позовної заяви додано квитанцію № 85 від 31.10.2012 р. на суму 1706,53 грн.

Натомість, в "Призначенні платежу" вищенаведеної квитанції не вказано суд, за звернення до якого з відповідною позовною заявою сплачується судовий збір.

Таким чином, квитанція № 85 від 31.10.2012 р. не приймаються судом у якості належного доказу сплати позивачем судового збору у встановленому порядку.

За наведених обставин, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню позивачеві без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачеві без розгляду.

Суддя О.В.Гумега