Рішення № 27722347, 19.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/15088-2012 19.11.12

За позовомПриватного агропромислового підприємства «Воля-2000»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Ерідан-Гуп»Простягнення 206 485,21 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Молень Р.Б. -дов. № 128 від 08.10.12р.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне агропромислове підприємство «Воля-2000»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідан-Гуп»про стягнення 206 485,21 грн.

Ухвалою від 29.10.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 19.11.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2012 року надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

19.11.2012 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.11.2012 року на підставі ст. 85 ГПК оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2012 року між Приватним агропромисловим підприємством «Воля-2000»(далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерідан-Гуп»(далі - постачальник, відповідач) був укладений договір поставки № 85 (далі -договір), пунктом 1.1. якого сторони узгодили, що постачальник зобов'язується поставити покупцю мінеральні добрива сільськогосподарського призначення (далі по тексту «продукція»), а покупець зобов'язується прийняти продукцію від постачальника та оплатити її загальну вартість на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.3 договору, номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, строки поставки, умови поставки продукції передбачаються в специфікації які підписуються обома сторонами та є невід'ємною частиною цього договору (надалі-специфікація).

Згідно з пунктів 4.5. та 4.6. договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю кожну партію продукції згідно умов передбачених в специфікаціях. Поставка продукції здійснюється постачальником тільки за умови здійснення покупцем 100% оплати згідно рахунку-фактури.

Відповідно до п 4 специфікації № 1 від 20.03.2012 року, термін поставки товару: 14-21 робочих днів.

Пунктом 5.1. договору сторони узгодили, що розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Відповідно до пункту 5.2. договору, розрахунки за продукцію здійснюються покупцем на умовах 100% попередньої оплати на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури постачальником, якщо інше не передбачено в специфікації.

Згідно до пункту 10 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків та постачання -до їх повного здійснення.

На виконання умов договору, відповідно до виставленого відповідачем рахунку № НГОО169 від 20.03.2012 року, позивач перерахував відповідачу передоплату в сумі 189 600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 77 від 21.03.2012 року, копія якого міститься у матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач товар не поставив, тим самим порушив свої зобов'язання.

Відповідач, направив позивачу лист, в якому визнав прострочення поставки товару та зобов'язався поставити його на протязі 8-12 днів, проте так свого зобов'язання і не виконав.

Позивач, направив відповідачу претензію № 73 від 25.05.2012 року з вимогою повернути передоплату, яка залишена останнім без належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді передплату відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 189 600, 00 грн.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 2 ст. 693 Цивільного Кодексу України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення передплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 189 600,00 грн.

Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасного виконання умов поставки продукції постачальник повинен сплатити покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день її нарахування, від вартості непоставленої в строк продукції, за кожен день затримки.

Оскільки відповідач прострочив поставку товару, позивач керуючись п. 7.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 14 065,59 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З наведених вище норм вбачається, що підставою для застосування неустойки у вигляді пені, може бути лише прострочення грошового зобов'язання, а тому пеня визначена п. 4.1 за порушення узгоджених строків поставки обладнання не може бути застосована та відповідно стягнута з відповідача.

Зазначена правова позиція підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 26.07.2010 року по справі № 52/468, від 17.08.2010 року по справі № 42/178-52/142, від 09.03.2011 по справі № 42/147-41/22.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 820,62 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, дат здійснених поставок, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, в сумі 2 695,96 грн., розрахунок яких здійснено в межах періоду, визначеного позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідан-Груп»(місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд.1А, оф. 5, код ЄДРПОУ 35222550) на користь Приватного агропромислового підприємства «Воля-2000»(місцезнаходження: 48245, Тернопільська обл., Гусятинський р-н, с. Перемилів, код ЄДРПОУ 30787570) 189 600(сто вісімдесят дев'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. -передплати, 2 695(дві тисячі шістсот дев'яносто п'ять) грн. 96 коп. -3 % річних та 3 845 (три тисячі вісімсот сорок п'ять) грн. 92 коп. -судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

23.11.2012 року

Суддя Спичак О.М.