Рішення № 27721879, 28.11.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.11.12р. Справа № 7/5005/9336/2012За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 404 341, 48 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: головний юрисконсульт відділу Єфременко О.О., дов. № 14-463 від 02.10.2012р.;

від відповідача: юрисконсульт Миткалик Є.В., дов. № 00.01.0092 від 08.08.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" про стягнення з останнього на свою користь основного боргу за поставлений природний газ у сумі 294, 64 грн., пені за загальний період прострочення оплати поставленого природного газу з 14.11.2011р. по 18.09.2012р. у сумі 146 986, 34 грн., штрафу (7% від суми простроченого платежу понад 30 днів) у розмірі 178 334, 22 грн., 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 14.11.2011р. по 18.09.2012р. у сумі 28 773, 09 грн., інфляційних втрат, розрахованих від суми основного боргу з застосування індексів інфляції за листопад 2011 року -березень 2012 року, у сумі 49 953, 19 грн., а всього: 404 341, 48 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем договором № 14/2410/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. щодо оплати у встановлений договором строк вартості поставленого позивачем відповідачу у жовтні-грудні 2011 року, січні-квітні 2012 року природного газу. За доводами позивача, основне зобов'язання відповідачем виконане частково та з порушенням строку його виконання, борг відповідача за поставлений йому природний газ у зазначеному періоді становить 294, 64 грн. Вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу обґрунтовані умовами договору. Втрати від інфляції та 3% річних заявлені на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до наданого відповідачем відзиву на позов на дату звернення позивача з позовом до суду відповідач не мав заборгованості за поставлений природний газ у спірному періоді, залишок боргу у сумі 294, 64 грн. відповідач оплатив позивачу 18.09.2012р. Відповідач вважає неправомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача за прострочення оплати поставленого природного газу одночасно пені та штрафу, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути притягнутий двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф та пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності. Окрім того, за доводами відповідача, заявляючи вимоги про стягнення 7% штрафу, позивач не врахував норми Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до яких, яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, у тому числі штраф, він не може перевищувати розмір встановлений законом як граничний. Відповідно, за прострочення оплати за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Також, відповідач зазначає, що ч. 2 ст. 231 ГК України передбачає відповідальність за порушення господарського зобов'язання у вигляді штрафу у розмірі 7% лише за прострочення виконання не грошового зобов'язання.

Відповідач, посилаючись на тяжке фінансове становище, наявність збитків станом на 01.10.2012р. у сумі 69 068 000, 00 тис. грн., кредиторську заборгованість у загальній сумі 372 778 000, 00 тис. грн., у тому числі заборгованість за спожитий природний газ у сумі 47 862 000, 00 тис. грн., надмірно великий розмір заявлених до стягнення санкцій у порівнянні з сумою основного боргу, враховуючи положення ст. 83 ГПК України, просить зменшити суму пені, інфляційних втрат та 3% річних на 50 % від заявлених до стягнення позивачем сум.

У судовому засіданні 22.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011р. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець), повне найменування якої Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що підтверджується статутом компанії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. № 747 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2009р. № 1354) та Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (покупець) уклали договір № 14/2410/11 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого (п. 1.1.) продавець зобов'язується передати у власність покупця у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ) для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах Договору.

Договір в частині реалізації газу діє з 01.10.2011р. до 31.12.2012р. (п.11.1 Договору).

Газ, що продається за Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. Населенням в розумінні Договору є громадяни, які проживають у будинках житлового фонду або приміщеннях (гуртожитках), що перебувають у їх відособленому користуванні, та вносять плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам (п. 1.2. Договору).

Кількість природного газу, який продавець передає покупцю з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., у розрізі місяців та кварталів щодо кожного року визначена п. 2.1. Договору.

Сторонами Договору погоджені умови щодо ціни природного газу та послуг з його транспортування (розділ 5 Договору). Ціна 1 000 куб. м природного газу з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом визначена п. 5.2. Договору, редакція якого за погодженням сторін, а саме шляхом укладення додаткових угод № 1 від 11.10.2011р., № 2 від 19.01.2012р. з дати укладення цих додаткових угод змінена.

Відповідно до п. 3.3. Договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання -передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. Договору).

У жовтні-грудні 2011 року, січні-квітні 2012 року позивач передав відповідачу природний газ відповідно до підписаних представниками позивача, відповідача та газорозподільної організації актів приймання-передачі природного газу на загальну суму 31 202 737, 03 грн., а саме:

за актом від 31.10.2011р. (за жовтень 2011 року) -1 746, 825 тис. куб. м на загальну суму з урахуванням його транспортування 2 286 943, 30 грн.;

за актом від 30.11.2011р. (за листопад 2011 року) -3 901, 941 тис. куб. м на загальну суму з урахуванням його транспортування 5 108 421, 15 грн.;

за актами від 31.12.2011р. (за грудень 2011 року) -2 343, 869 тис. куб. м на загальну суму з урахуванням його транспортування 3 068 593, 30 грн.; 0, 146 тис. куб. м на загальну суму з урахуванням його транспортування 191, 15 грн.;

за актами від 31.01.2012р. (за січень 2012 року) -5 175, 199 тис. куб. м на загальну суму з урахуванням його транспортування 6 775 370, 52 грн.; 0, 183 тис. куб. м на загальну суму з урахуванням його транспортування 239, 57 грн.;

за актами від 29.02.2012р. (за лютий 2012 року) -5 949, 210 тис. куб. м на загальну суму з урахуванням його транспортування 7 788 705, 74 грн.; 0, 209 тис. куб. м на загальну суму з урахуванням його транспортування 273, 62 грн.;

за актами від 31.03.2012р. (за березень 2012 року) -3 921, 155 тис. куб. м на загальну суму з урахуванням його транспортування 5 133 576, 13 грн.; 0, 145 тис. куб. м на загальну суму з урахуванням його транспортування 189, 83 грн.;

за актами від 30.04.2012р. (за квітень 2012 року) -0, 019 тис. куб. м на загальну суму з урахуванням його транспортування 24, 88 грн.; 794, 537 тис. куб. м на загальну суму з урахуванням його транспортування 1 040 207, 84 грн.

Ці обставини сторонами у справі не заперечуються.

Згідно з п. 6.1. Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині оплати переданого позивачем відповідачу у жовтні-грудні 2011 року, січні-квітні 2012 року природного газу у встановлений Договором строк, наявність боргу відповідача за поставлений природний газ у сумі 294, 64 грн., що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи встановлені обставини справи, умови Договору (п. 6.1.), строк оплати переданого позивачем відповідачу у жовтні-грудні 2011 року, січні-квітні 2012 року природного газу є таким, що настав.

Разом з тим, при зверненні з позовом позивач на дату звернення не в повній мірі врахував оплату відповідачем вартості переданого природного газу у спірному періоді, а саме не врахував оплату відповідачем 18.09.2012р. на підставі Договору коштів у сумі 294, 64 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9158 від наведеної дати.

Відповідно, вимоги про стягнення основного боргу за поставлений позивачем відповідачу природний газ у сумі 294, 64 грн. заявлені неправомірно та не підлягають задоволенню.

Однак, за встановленими обставинами справи, у зв'язку з отриманням природного газу від позивача у жовтні-грудні 2011 року, січні-квітні 2012 року, з огляду на умови Договору (п. 6.1.), у відповідача виникло зобов'язання щодо його оплати до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач допустив порушення зобов'язання з оплати отриманого газу у встановлений Договором строк.

Стаття 199 Господарського кодексу України передбачає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина перша статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем умов, передбачених п. 6.1. Договору (умови щодо строку оплати), покупець зобов'язується сплатити продавцю окрім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Оскільки порушення строків оплати переданого у жовтні-грудні 2011 року, січні-квітні 2012 року природного газу має місце та за окремими місяцями поставки газу спірного періоду становить понад 30 днів, є правомірними та підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за загальний період прострочення оплати природного газу з 14.11.2011р. по 18.09.2012р. у сумі 146 986, 34 грн. та штрафу за прострочення виконання зобов'язання з оплати переданого природного газу у січні 2012 року, березні 2012 року та квітні 2012 року у загальній сумі 178 334, 22 грн. (7% від боргу -2 547 631, 77 грн. у зв'язку з простроченням оплати наведеної суми понад 30 днів).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з 14.11.2011р. по 18.09.2012р. у сумі 28 773, 09 грн. та суми від інфляції, розрахованої від суми боргу, що існував у відповідні періоди, з урахуванням індексів інфляції за лютий-березень 2012 року, у розмірі 15 559, 01 грн.

В решті вимог щодо стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає, оскільки позивач при розрахунку допустив арифметичні помилки та здійснив нарахування інфляційних втрат за місяці, в яких прострочення виконання зобов'язання становило менше половини місяця.

Індекс інфляції розраховується не на кожну чи певну дату місяця, а в середньому на місяць. При цьому, якщо заборгованість сплачена з 1 по 15 число відповідного місяця, то цей місяць щодо суми боргу, яка існувала по 15 число відповідного місця, не підлягає індексації на індекс інфляції цього місяця, а якщо заборгованість сплачена з 16 по 31 число відповідного місця, то до неї застосовується індекс інфляції цього місяця.

Наведене узгоджується з рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист № 62-97р від 03.04.1997р.).

Розрахунки пені, 3% річних, інфляційних втрат перевірені господарським судом за допомогою програмного забезпечення "Законодавство".

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Суд відхиляє доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень проти позову щодо стягнення штрафу та пені.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності обмеження розміру штрафу розміром подвійної облікової ставки НБУ у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки положення наведеного Закону обмежують виключно розмір пені, що підлягає стягненню.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що стягнення одночасно і штрафу, і пені порушує ст. 61 Конституції України в частині неможливості притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що переглядається, Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки -пені та штрафу, а отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати поставленого природного газу.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012р. № 3-88 гс 11 (прийнята за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2011р. у справі № 20/246-08) та у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. № 3-24 гс 12 (прийнята за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 13.12.2011р. у справі № 06/5026/1052/2011).

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у спірних правовідносинах неправомірно застосовувати відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 7%, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України така відповідальність застосовується лише за прострочення виконання не грошового зобов'язання.

Вимоги позивача щодо стягнення штрафу ґрунтуються не на приписах ч. 2 ст. 231 ГК України, а на умовах Договору.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат на 50%.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, процесуальний закон наділяє суд правом лише зменшувати розмір неустойки, а не 3% річних та інфляційних втрат.

Як зазначено в ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з тим, враховуючи положення ст. 83 ГПК України, реалізація господарським судом права зменшити розмір пені допускається лише у виняткових випадках.

У спірних правовідносинах, що склалися між позивачем та відповідачем, винятковості випадку суд не вбачає.

Заявлені до стягнення штраф та пеня, передбачені умовами Договору, тобто включення до Договору відповідної відповідальності відповідало волевиявленню не лише позивача, але і відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, буд. 168, ідентифікаційний код 03342573) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню у сумі 146 986 (сто сорок шість тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 34 коп., штраф у сумі 178 334 (сто сімдесят вісім тисяч триста тридцять чотири) грн. 22 коп., 3% річних у сумі 28 773 (двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят три) грн. 09 коп., інфляційні втрати у сумі 15 559 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 01 коп., витрати на оплату судового збору у сумі 7 392 (сім тисяч триста дев'яносто дві) грн. 98 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Суддя Л.А. Коваль

Повне рішення складено 27.11.2012р.