Постанова № 27721161, 20.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2012 року № 2а-14587/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -Фоменка М.С.,

представника відповідача -Геращенка С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) "Tегра Україна ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 12.10.2012 р. № 0010322208.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України, було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд дійшов висновків про наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Агроюг-Сервіс", ОСОБА_3 та ПП "Ріо Гранде" за січень та травень 2011 року.

Перевіркою було встановлено, що позивач із зазначеними контрагентами мав договірні взаємовідносини, а саме:

з ТОВ "Агроюг-Сервіс" згідно договору поставки від 25.01.2011 р. № 40-02-11-0014, за яким контрагент як продавець, зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність позивача як покупця, сою товарну врожаю 2010 року у кількості 550,0 (п'ятсот п'ятдесят) тон +/-10% за вибором покупця, а останній, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити товар. Ціна товару, що продається за цим Договором, складає 3083,33 гривень за одну тону, крім того ПДВ 616,67 гривень, всього -3 700,00 грн. за одну тону, за умови поставки товару. Загальна сума Договору складає 1695 833,33 грн., крім того ПДВ 339 166,67 грн., всього -2 035 000,00 грн. Розрахунки проводились у безготівковій формі, заборгованість за договором відсутня.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), контрагентом були виписані позивачу наступні первинні документи: видаткову накладну від 26.01.2011 р. №РН-01-26 на загальну суму товару (сої) 2048320,00 грн. (в т.ч. ПДВ -341386,67 грн.), податкову накладну від 26.01.2011 р. № 6 на загальну суму 2048320,00 грн. (в т.ч. ПДВ -341386,67 грн.), які на думку позивача, є документами, що дають йому право на податковий кредит.

З ФОП ОСОБА_3 згідно договорів: поставки від 11.01.11 №40-02-11-0003, за яким контрагент як продавець, зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність позивача як покупця, сою товарну врожаю 2010 року у кількості 200,00 (двісті) тон +/-10% за вибором покупця, а останній, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити товар. Ціна товару, що продається за цим Договором, складає 2750,00 грн. за одну тону, крім того ПДВ 550,00 грн., всього -3 300,00 грн. за одну тону, за умови поставки товару. Загальна сума Договору складає 550 000,00 грн., крім того ПДВ 110 000,00 грн., всього -660 000,00 грн.; поставки від 20.01.2011 р. №40-02-11-0010, за яким контрагент як продавець, зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність позивача як покупця, сою товарну врожаю 2010 року у кількості 30,00 (тридцять) тон +/-10% за вибором покупця, а останній, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити товар. Ціна товару, що продається за цим Договором, складає 3000,00 грн. за одну тону, крім того ПДВ 600,00 грн., всього -3 600,00 грн. за одну тону, за умови поставки товару. Загальна сума Договору складає 90 000,00 грн., крім того ПДВ 18 000,00 грн., всього -108 000,00 грн. Розрахунки проводились у безготівковій формі, обліковується кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам між позивачем та ОСОБА_3 на загальну суму 38346,00 грн.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), контрагентом були виписані позивачу наступні первинні документи: видаткові накладні від 20.01.2011 р. №РН-0000011 на загальну суму товару (сої) 95040,00 грн. (в т.ч. ПДВ -15840,00 грн.), від 26.01.2011 р. №РН-0000010 на загальну суму 563887,50 грн. (в т.ч. ПДВ -93981,25 грн.), від 31.01.2011 р. №РН-0000012 на загальну суму 38346,00 грн. (в т.ч. ПДВ -6391,00 грн.); податкові накладні (з урахуванням розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних): від 12.01.2011 р. № 1 на загальну суму 660000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 110000,00 грн.), від 20.01.2011 р. № 2 на загальну суму 95040,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15840,00 грн.), від 31.01.2011 р. № 3 на загальну суму 38346,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6391,00 грн.), які на думку позивача, є документами, що дають йому право на податковий кредит.

з ПП "Ріо Гранде", згідно договору поставки від 17.05.2011 р. № 40-02-11-0107, за яким контрагент як продавець, зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність позивача як покупця, сою товарну врожаю 2010 року у кількості 500,0 (п'ятсот п'ятдесят) тон +/-10% за вибором покупця, а останній, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити товар. Ціна товару, що продається за цим Договором, складає 3 541,67 гривень за одну тону, крім того ПДВ 708,33 грн., всього -4 250,00 грн. за одну тону. Загальна сума Договору складає 1 770 833,33 грн., крім того ПДВ 354 166,67 грн., всього -2 125 000,00 грн. Відповідно до додаткової угоди №1 від 24.05.11 до договору поставки від 17.05.11 №40-0211-0107 у зв'язку з поставкою сої у кількості 43,620 т, якість якої не відповідає вимогам Договору, змінений п.3.1 договору: ціна партії товару 43,620 т складає 3526,40 грн. за 1 т, крім того ПДВ -705,28 гри., всього 4231,68 грн. Відповідно до додаткової угоди №2 від 25.05.11 до договору поставки від 17.05.11 №40-02-11-0107 у зв'язку з поставкою сої у кількості 52,82 т, якість якої не відповідає вимогам Договору, змінений п.3.1 Договору: ціна партії Товару 52,82 т складає 3488,35 грн. за 1 т, крім того ПДВ -697,67 грн., всього 4186,02 грн. Відповідно до додаткової угоди №3 від 27.05.11 до договору поставки від 17.05.11 №40-02-11-0107 у зв'язку з поставкою сої у кількості 154,92 т, якість якої не відповідає вимогам Договору, змінений п.3.1 Договору: ціна партії Товару 154,92 т складає 3510,93 грн. за 1 т, крім того ПДВ -702,19 грн., всього 4213,12 грн. Відповідно до додаткової угоди №4 від 29.05.11 до договору поставки від 17.05.11 №40-02-11-0107 у зв'язку з поставкою сої у кількості 62,52 т, якість якої не відповідає вимогам Договору, змінений п.3.1 Договору: ціна партії Товару 62,52 т складає 3532,83 грн. за 1 т, крім того ПДВ -706,57 грн., всього 4239,40 грн. Розрахунки проводились у безготівковій формі, заборгованість за договором відсутня.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), контрагентом були виписані позивачу наступні первинні документи: видаткові накладні від 19.05.2011 р. № 308 на загальну суму 213180,00 грн. (в т.ч. ПДВ -35530,00 грн.), від 20.05.2011 р. № 319 на загальну суму 105825,00 грн. (в т.ч. ПДВ -17637,50 грн.), від 21.05.2011 р. № 339 на загальну суму 158610,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 26435,00 грн.), від 24.05.2011 р. № 366 на загальну суму 184585,90 грн. (в т.ч. ПДВ -30764,32 грн.), від 25.05.2011 р. № 370 на загальну суму 221105,77 грн. (в т.ч. ПДВ -36850,96 грн.), від 27.05.2011 р. № 387 на загальну суму 652696,77 грн. (в т.ч. ПДВ -108782,80 грн.), від 28.05.2011 р. № 390 на загальну суму 324785,00 грн. (в т.ч. ПДВ -54130,83 грн.), від 29.05.2011 р. № 504 на загальну суму 265047,46 грн. (в т.ч. ПДВ -4174,58 грн.); податкові накладні від 19.05.2011 р. № 308 на загальну суму 213180,00 грн. (в т.ч. ПДВ -35530,00 грн.), від 20.05.2011 р. № 319 на загальну суму 105825,00 грн. (в т.ч. ПДВ -17637,50 грн.), від 21.05.2011 р. № 339 на загальну суму 158610,00 грн. (в т.ч. ПДВ -26435,00 грн.), від 24.05.2011 р. № 366 на загальну суму 184585,90 грн. (в т.ч. ПДВ -30764,32 грн.), від 25.05.2011 р. № 370 на загальну суму 221105,77 грн. (в т.ч. ПДВ -36850,96 грн.), від 27.05.2011 р. № 387 на загальну суму 652696,77 грн. (в т.ч. ПДВ -108782,80 грн.), від 28.05.2011 р. № 390 на загальну суму 324785,00 грн. (в т.ч. ПДВ -54130,83 грн.), від 29.05.2011 р. № 504 на загальну суму 265047,46 грн. (в т.ч. ПДВ -4174,58 грн.), які на думку позивача, є документами, що дають йому право на податковий кредит.

В той же час, в ході перевірки та складання акту перевірки позивача, відповідачем була використана інформація, викладена в: акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агроюг-Сервіс" від 08.07.11 №2408/23-3/32021807; акті про результати невиїзної документальної перевірки ФОП -ОСОБА_3 від 30.05.11 №239/17-10/НОМЕР_2; акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Ріо Гранде" від 28.11.11 №174/23-І/37297916.

Так, згідно акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агроюг-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ПП "Стилет-Юг", ПП "Альтекс-Юг", ПП "Агропрайд", ПП "Югтрансагро" за період з 10.06.08 по 20.04.11, складеного ДПІ у місті Херсоні від 08.07.11 №2408/23-3/32021807, встановлено, що за результатами перевірки ТОВ "Агроюг-Сервіс" встановлено документування придбання товару та послуг у підприємств, у яких відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення операцій з купівлі -продажу та які задіяні в схемах мінімізації податків шляхом відображення в податковій звітності сумнівних угод придбання ТМЦ, безтоварних операцій та формуванні штучного податкового кредиту іншим СГД, які ухиляються від сплати податків в особливо великих розмірах. Встановлені факти свідчить про те, що юридичною особою вчинені дії, які є недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно акту про результати невиїзної документальної перевірки ФОП -ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Аваі" за грудень 2010 року та січень 2011 року, складеного Гайворонської МДПІ від 30.05.11 №239/17-10/НОМЕР_2 встановлено, що контрагент -постачальник ПП "Аваі" не поставило товар на адресу ФОП ОСОБА_3, то відповідно ОСОБА_3 не міг поставити цей товар на адресу контрагентів-покупців. Податкова звітність форми 1-ДФ ФОН ОСОБА_3 до податкової не надавалась, згідно даних особових рахунків ФОП ОСОБА_3 податок з доходів фізичних осіб найманих працівників не сплачувався, що свідчить про відсутність у підприємця трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині відвантаження та перевезення товарів. За даними податкової звітності основні засоби у ПП ОСОБА_3 відсутні., що свідчить про відсутність у підприємця необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності за перевіряємий період.

Згідно акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Ріо Гранде" з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Євросвіт" за травень 2011 року,складеного Кіровоградською ОДПІ від 28.11.11 №174/23-1/37297916 встановлено, що фінансово-господарська діяльність ПП "Ріо Гранде"не направлена на реальне настання правових наслідків, а укладені правочини спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування, та не маючи під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети.

На підставі описаних матеріалів відповідачем зроблено висновок про те, що фінансово-господарські операції позивача з контрагентами -ТОВ "Агроюг-Сервіс", ОСОБА_3 та ПП "Ріо Гранде" мають безтоварний характер, а укладені між ними правочини є удаваними, суперечить інтересам держави і суспільства, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, отже є нікчемними, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 25.09.2012 р. № 755/22-8/21670383, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього у сумі 811 905 грн., в тому числі: за січень 2011 року на загальну суму -457 599 грн., за травень 2011 року на загальну суму -354 306грн.

На підставі акта перевірки від 25.09.2012 р. № 755/22-8/21670383, відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12.10.2012 р. №0010322208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 811 905,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети у представників сторін не встановлювалась, отже, доводи відповідача про те, що такі правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, судом до уваги не приймаються, оскільки зібраними під час перевірки та відображеними в акті доказами вони не підтверджуються.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Суд також враховує положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів перевірок контрагентів, оскільки, інформація, викладена в зазначених документах була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача від 25.09.2012 р. № 755/22-8/21670383, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 12.10.2012 р. № 0010322208.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 26.11.12 р.

Суддя Є.В. Аблов