Постанова № 27721103, 22.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2012 року № 2а-14415/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -Стрілець А.О.,

представника відповідача -Коваленка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-Трейд" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 09.10.2012 р. №№ 0001392220, 000142220.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість по вітчизняних товарах і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд дійшов висновків про наступне.

Відповідачем листом від 03.09.2012 р. № 2164/10/22-211 про надання пояснення та їх документального підтвердження було запропоновано позивачу надати до перевірки пояснення та їх документальне підтвердження, належним чином завірені (засвідчені підписом посадової особи та скріплені печаткою) копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів (договори, акти виконаних робіт, наданих послуг, товарно-транспортні накладні, шляхові листи, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, картки бухгалтерських рахунків на яких обліковувались операції, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за перевіряємий період, книга обліку придбання та продажу, наборка валових витрат в розрізі контрагентів-поквартально та ін..), та факт відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про взаємовідносини позивача за період з 01.01.09 по 01.07.12 з ТОВ "НВП "Арт Пром", ТОВ "НВЦ "Електропромторг", ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн", ТОВ "HBO "Мета", ТОВ "ТК "Поділля -Інвест" та ТОВ "Ізумруд".

Листом від 07.09.2012 р. № 105 позивач повідомив відповідача, що вказані у листі від 03.09.2012 р. № 2164/10/22-211 запитувані документи були серед зниклих про що складений акт Дніпровським відділенням МВС України в м. Києві. В той же час, переліку зниклих документів позивачем відповідачу надано не було.

Постановою начальника Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 14.09.2012 в порушенні кримінальної справи за ознаками ст.357 КК України було відмовлено, про що листом повідомлено позивача та запропоновано звернутися до відповідної установи за відновленням відповідних документів. Жодних доказів, що серед зниклих документів знаходяться первинні бухгалтерські документи позивача по взаємовідносинам з контрагентами, визначеними відповідачем, позивачем надано не було.

Відповідачем, згідно з пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та постановою старшого слідчий з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковник податкової міліції Бабія О.В. про призначення документальної позапланової виїзної перевірки від 09.07.2012, була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "НВП "Арт Пром", ТОВ "НВЦ "Електропромторг", ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн", ТОВ "HBO "Мета", ТОВ "ТК "Поділля - Інвест" та ТОВ "Ізумруд" за період з 01.01.09 по 01.07.12.

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав договірні взаємовідносини з рядом підприємств, а саме: з ТОВ "НВП "Арт Пром" на підставі договору про надання послуг № 1/3009 від 01.07.2011 р.; з ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" на підставі договору про надання послуг №1805-1 від 18.05.11; з ТОВ "НВЦ "Електропромторг" на підставі усної угоди, шляхом обміну документами; з ТОВ "HBO "Мета" на підставі усної угоди, шляхом обміну документами; з ТОВ "ТК "Поділля -Інвест" на підставі усної угоди, шляхом обміну документами; з ТОВ "Ізумруд" на підставі усної угоди, шляхом обміну документами.

На підтвердження виконання договірних взаємовідносин, включення позивачем витрат на оплату придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), контрагентами були виписані позивачу первинні документи, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні та акти виконаних робіт, які на думку позивача, є документами, що дають йому право на включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та дають йому право на податковий кредит.

В той же час, в ході проведення перевірки встановлено, що в провадженні старшого слідчий з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковник податкової міліції Бабія О.В. знаходиться кримінальна справа № 54-3414 порушена відносно ОСОБА_4 за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого за попередньою змовою групою осіб групою осіб, тобто створення(придбання) суб'єктів підприємницької діяльності(юридичної особи) - ТОВ "НВП "Арт Пром", ТОВ "НВЦ "Електропромторг", ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн", ТОВ "HBO "Мета", ТОВ "ТК "Поділля -Інвест" та ТОВ "Ізумруд", з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно; підроблення за попередньою змовою групою осіб офіційного документу, який посвідчується підприємством, установою, організацією, приватним нотаріусом чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, та використанні завідомо підробленого документу за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.1, ч.2 та ч.3 ст.358 КК України.

В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_5 та разом з іншими невстановленими слідством особами, з метою прикриття незаконної діяльності -конвертації безготівкових грошових коштів у готівку та сприяння легально діючим суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків, протягом 2009-2011 років, діючи на території м. Києва, створив та придбав ряд суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ "НВП "Арт Пром", ТОВ "НВЦ "Електропромторг", ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн", ТОВ "HBO "Мета", ТОВ "ТК "Поділля -Інвест" та ТОВ "Ізумруд".

Допитаний по справі засновник та директор вищезазначених товариств ОСОБА_4 пояснив (протокол допиту обвинуваченого від 25.06.2012 р.), що вказані підприємства він зареєстрував(перереєстрував) у державних органах без мети здійснення фінансово-господарської діяльності за вказівкою ОСОБА_5 та за грошову винагороду. Фактично фінансово-господарську діяльність від імені вказаних товариств не здійснював, їх рахунками та майном не розпоряджався, бухгалтерський облік та податкову звітність не вів.

Отже, контрагенти позивача - ТОВ "НВП "Арт Пром", ТОВ "НВЦ "Електропромторг", ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн", ТОВ "HBO "Мета", ТОВ "ТК "Поділля -Інвест" та ТОВ "Ізумруд" мають ознаки "фіктивності".

Вищезазначене дає підставу стверджувати, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача з вищезазначеними контрагентами носять характер нікчемного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: ч.1, 3 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України).

За результатами перевірки складено акт від 17.09.12 № 2964/22-210-37202887, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4. та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 247415,23 грн.; п.5.1., пп.5.2.1 п.5.2. та пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати за 01.01.09 по 01.07.12 на загальну суму 1 237 076,00 грн.; п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.l ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених між позивачем та ТОВ "НВП "Арт Пром", ТОВ "НВЦ "Електропромторг", ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн", ТОВ "HBO "Мета", ТОВ "ТК "Поділля -Інвест" та ТОВ "Ізумруд".

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 17.09.2012 № 2964/22-210-37202887, позивачем були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки щодо виявлених порушень від 17.09.12 за № 2964/22-210-37202887 були викладені в наступній редакції: пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4. та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 247415,23 грн., в т.ч.: за лютий 2011 p. на суму ПДВ 22994,00 грн., за квітень 2011 p. на суму 8327,00 грн., за червень 2011 p. на суму ПДВ 10856,00 грн., за липень 2011 р. на суду ПДВ 42873,00 грн., за серпень 2011 p. на суму ПДВ 132365,00 грн., за жовтень 2011 p. на суму ПДВ 15000,00 грн., за грудень 2011p. на суму ПДВ 15000,00 грн.; п.5.1., пп.5.2.1 п.5.2. та пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 286828,00 грн. в т.ч.: за 1 кв.2011р. на суму 28743,00 грн., за 2 кв.2011р. на суму 22061,00 гри., за 3 кв. на суму 218774,00 грн., за 4 кв.2011р. на суму 17250,00 грн.

На підставі акта перевірки від 17.09.2012 № 2964/22-210-37202887, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми "Р": від 09.10.2012 р. №0001392220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 286828,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн.; від 09.10.2012 р. № 000142220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 247415,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача, здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття контрагентом належним чином цивільної право - дієздатності, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності правочинів, вчинених між позивачем та контрагентами, в силу їх нікчемності.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.06.2007 р., положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи видані позивачу контрагентами на виконання нікчемних правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем робіт від контрагентів, дають йому право на включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та податковий кредит.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Кам-Трейд" відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Аблов Є.В.

Суддя Є.В. Аблов