Постанова № 27720536, 29.11.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 рокум. ПолтаваСправа № 2а-1670/6876/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська житлова компанія" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку,

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби 31 жовтня 2012 року звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська житлова компанія" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що станом на дату звернення до суду за особовим рахунком відповідача значиться податковий борг в розмірі 63 815 грн. 01 коп., що виник внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання. У зв'язку з недостатністю наявного у платника податків на праві власності рухомого та нерухомого майна, контролюючий орган просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ "Управлінська житлова компанія", що знаходяться у банку.

У судовому засіданні 20 листопада 2012 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ДПІ у м. Полтаві, з огляду на списання з рахунків відповідача у банках за інкасовими дорученнями коштів в розмірі 54 709 грн. 64 коп., зазначала про наявність у відповідача податкового боргу зі сплати ПДВ в розмірі 9 105 грн. 37 коп.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.

З огляду на положення частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська житлова компанія" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Полтаві з 09 грудня 2008 року (а.с. 5-6).

Звертаючись до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку позивач стверджував про наявність у відповідача податкового боргу зі сплати податку на додану вартість в розмірі 63 815 грн. 01 коп., що виник за наступних обставин.

Платником податків до ДПІ у м. Полтаві 20 березня 2012 року подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року, в якій визначено суму податку, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 21 536 грн. (а.с. 33-34).

Крім того, фахівцем ДПІ у м. Полтаві 14 травня 2012 року проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Управлінська житлова компанія" за січень 2012 року, за результатами якої складено акт №271/15-2/36274828 про несвоєчасність подання податкової звітності з податку на додану вартість (а.с. 25).

На підставі вказаного акту перевірки позивачем 24 травня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0006271502, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 170 грн. (а.с. 26).

Окрім того, платником податків подано податкові декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року та червень 2012 року, якими визначено суму податку, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 35 472 грн. та 13 265 грн. відповідно (а.с. 29-32).

Вищезазначені зобов'язання платника податків зі сплати ПДВ є узгодженою сумою податкового боргу останнього та відображені в його обліковій картці, що ведеться в органі ДПС.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ДПІ у м. Полтаві відповідно до приписів статті 59 Податкового кодексу України сформовано та надіслано платнику податків податкову вимогу від 13 червня 2012 року №777 (а.с. 10).

Також, 14 серпня 2012 року начальником ДПІ у м. Полтаві з огляду на положення статті 89 Податкового кодексу України прийнято рішення про опис майна ТОВ "Управлінська житлова компанія" у податкову заставу, на виконання якого податковим керуючим Набільською О.А. складено акт опису майна від 17 серпня 2012 року №71 (а.с. 12-13).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року у справі №2а-1670/5466/12 задоволено подання ДПІ у м. Полтаві про стягнення коштів з рахунків ТОВ "Управлінська житлова компанія" у банках на суму податкового боргу в розмірі 49 328 грн. 01 коп. (в т.ч., 48 907 грн. 44 коп. - податковий борг зі сплати ПДВ, 420 грн. 57 коп. - пеня за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання).

За даними системи Документообігу спеціалізованого суду вказана постанова набрала законної сили, а відповідно до заяви ДПІ у м. Полтаві від 20 листопада 2012 року №17030/9/10-230 зазначену суму податкового боргу списано з рахунків платника податків на підставі інкасових доручень, що підтверджується зворотнім боком облікової картки ТОВ "Управлінська житлова компанія" станом на 20 листопада 2012 року.

Заявою від 20 листопада 2012 року №17030/9/10-230 позивач уточнив позовні вимоги, просив суд накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ "Управлінська житлова компанія" у банку посилаючись на наявність у відповідача податкового боргу зі сплати ПДВ в розмірі 9 105 грн. 37 коп., оскільки податковий борг зі сплати податку на додану вартість в розмірі 49 328 грн. 01 коп. стягнуто на підставі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року відповідно до інкасових доручень ДПІ у м. Полтаві.

При цьому, як встановлено судом, сума податкового боргу в розмірі 9 105 грн. 37 коп. виникла за наступних обставин.

Фахівцем ДПІ у м. Полтаві 09 серпня 2012 року проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ ТОВ "Управлінська житлова компанія" за травень 2012 року, за результатами якої складено акт від 09 серпня 2012 року №484/15-2/36274828, в якому вказано на несвоєчасне подання платником податкової декларації з ПДВ (а.с. 23).

На підставі даного акта перевірки контролюючим органом 13 серпня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0008221502, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1020 грн. (а.с. 24).

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Вказане податкове повідомлення-рішення вручено головному бухгалтеру товариства Сук Н.І. 13 серпня 2012 року, що підтверджується корінцем повідомлення (а.с. 24). Разом з тим, сторонами у справі не надано доказів оскарження зазначеного повідомлення-рішення в адміністративному порядку чи до суду. Відтак, сума грошового зобов'язання, визначена таким податковим повідомленням-рішенням, вважається узгодженою.

Крім того, платником податків до ДПІ у м. Полтаві подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року, в якій визначено суму податку, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 13 467 грн. (а.с. 27-28).

В силу пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, самостійно розраховане відповідачем у податковій декларації за липень 2012 року є узгодженим з моменту подання до контролюючого органу такої податкової декларації та оскарженню не підлягає.

Відповідно до зворотного боку облікової картки ТОВ "Управлінська житлова компанія" суму податкового боргу в розмірі 14 487 грн. (1020 грн. + 13 467 грн.) зменшено на 5 381 грн. 63 коп. за рахунок добровільної сплати зобов'язання відповідачем.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З системного аналізу даної правової норми слідує, що вона носить загальний характер, вказане право орган державної податкової служби має реалізувати з метою погашення податкового боргу платника податків.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У свою чергу, порядок погашення податкового боргу платника податків у разі несплати узгодженої суми грошового зобов'язання таким платником у визначені Податковим кодексом України строки передбачено главою 9 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Як визначено пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

У відповідності до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За приписами пункту 95.2 вказаної статті стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

В силу пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що першочерговим заходом, який застосовується органом ДПС з метою погашення податкового боргу платника податків, є стягнення коштів з банківських рахунків такого платника податків на суму боргу чи його частини на підставі відповідного рішення суду.

Накладення ж арешту на кошти та інші цінності платника податків у банку є винятковим способом погашення податкового боргу, що застосовується у разі неможливості погашення такого боргу шляхом стягнення коштів з банківських рахунків, у разі відсутності у такого платника майна та/або якщо його балансова вартість менша суми податкового боргу чи якщо таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Так, згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, статтею 1833 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок розгляду судом подання органу державної податкової служби про стягнення коштів за податковим боргом платника податків.

Разом з тим, ДПІ у м. Полтаві не надано доказів звернення до суду з позовом (поданням) про стягнення з ТОВ "Управлінська житлова компанія" податкового боргу зі сплати податку на додану вартість в розмірі 9 105 грн. 37 коп., що є предметом розгляду даної адміністративної справи, шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та прийняття судом відповідного рішення.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні відомості про неможливість погашення податкового боргу ТОВ "Українська житлова компанія" зі сплати ПДВ в розмірі 9 105 грн. 37 коп. шляхом стягнення вказаної суми податкового боргу з рахунків платника податків на підставі відповідного рішення суду.

Окрім того, заявляючи у прохальній частині позову вимогу про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку, що перебувають на рахунках останнього у банку до повного погашення податкового боргу позивач не вказує суму податкового боргу, в межах якої підлягають арешту кошти (інші цінності) на таких рахунках.

Варто зазначити, що накладення арешту на всі кошти на банківських рахунках відповідача без дотримання процедури погашення податкового боргу та визначення конкретної суми суттєво обмежить права платника податків як власника таких коштів та унеможливить здійснення відповідачем господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не надано доказів про вчинення контролюючим органом дій щодо погашення податкового боргу ТОВ "Українська житлова компанія" шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, які обслуговують платника податків та неможливість погашення боргу таким чином.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про накладення арешту на кошти та інші цінності платника у банку є передчасною, а відтак, задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська житлова компанія" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба