Постанова № 27720525, 28.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2012 р. № 2а-9309/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря - Козьміна А.М.,

за участю представника позивача Шістки Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі 87,74 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до ОСОБА_2, просить стягнути на користь Львівського міського центру зайнятості кошти в сумі 87,74 грн. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач в період перебування на обліку у центрі зайнятості як безробітний та одержуючи допомогу, виконував послуги та отримував дохід по виконанню Договору підряду з фізичною особою № 40/12/641, укладеного з ПАТ «Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури». Оскільки відповідач не міг підпадати під категорію безробітного та отримувати допомогу з безробіття, то зазначені кошти підлягають до стягнення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач до суду не з'явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, заперечень суду не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 71 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 р. №803-XII зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно п. 3 ст. 1 цього ж Закону передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах.

Відповідно до п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою №219 Кабінету Міністрів України 14.02.2007 р.,для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до центру зайнятості в пошуках роботи та 08.12.2011 року йому надано статус безробітного на підставі власноручно підписаної ним заяви.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідача було ознайомлено з правилами та обов'язками особи, якій надається статус безробітного.

За час перебування на обліку ОСОБА_2 отримував у центрі зайнятості матеріальне забезпечення та соціальні послуги, зокрема йому було виплачено допомогу з безробіття.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 2 березня 2000 року №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частина 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», передбачає, що сума виплаченого забезпечення застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

ОСОБА_2, будучи зайнятою особою, а саме надаючи послуги по Договору підряду з фізичною особою № 40/12/641, укладеного з ПАТ «Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури»з 14.05.2012 р. не міг підпадати під категорію безробітного, отримувати соціальні послуги та матеріальне забезпечення. Про обставину, що впливає на умови виплати матеріального забезпечення (про виконання робіт за Договором підряду) ОСОБА_2 повідомив центр зайнятості лише 05.06.2012 року. Оскільки за період з 14.05.2012 року по 18.05.2012 року відповідачу здійснено нарахування та виплату допомогу з безробіття в сумі 87,74 грн., що підтверджується розрахунком, така допомога підлягає поверненню.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачу надіслано претензію № 13/15260 від 16.08.2012 р. щодо відшкодування коштів у сумі 87,74 грн., проте дана претензія залишена без задоволення, тому поверненню підлягають кошти в сумі 87,74 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані матеріалами справи і підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Львівського міського центру зайнятості (р/р 37170001000584, ГУДКС у Львівській області, МФО 825014, код ЗКПО 25555035) кошти в сумі 87,74 грн. (вісімдесят сім гривень 74 коп.)

Судові витрати з сторін не стягуються.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29.11.2012 року.

Суддя Журомська М.В.