Постанова № 27720465, 22.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 р. № 2а-5235/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді Дем'яновського Г.С.

з участю секретаря судового засідання Бугари Д.Р.

представника позивача Хрипта І.М., представника відповідача Карпина Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАС ЛОГІСТИК до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАС ЛОГІСТИК»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, надавши пояснення аналогічні викладеним в позові.

Представник ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС , з підстав викладених в запереченні на позовну заяву, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

07 червня 2011 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС проведено документальну невиїздну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «РАС ЛОГІСТИК»щодо підтвердження господарських відносин із ПП «МКМ-Сервіс»згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ за січень 2011 року , за результатами якої складено Акт від 07.06 .2011 року № 1405 \ 15-2 \ 34857672 .

Перевіркою встановлено завищення суми податкового кредиту на суму 21666,67 грн., що призвело до заниження суми ПДВ ,яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на суму 21666 ,67 грн., чим порушено п.198.3,п.198.6,198.2 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки, відповідачем видано податкове повідомлення-рішення № 0003461502 від 29.06.2011 р., № ,яким позивачу визначено грошове зобов"язання по податку на додану вартість в сумі 21666,67 грн

Позивач не згідний з рішенням ДПІ ,зазначивши в позовній заяві ,що вважає господарські відносини з ПП «МКМ-Сервіс»реальними ,а висновки ДПІ про фіктивний характер угод ,укладених з ПП «МКМ Сервіс»є необґрунтованими і означене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В підтвердження позивних вимог позивачем представлено наступні документи:

-податкові декларації та реєстри податкових декларацій,

-Договір про надання послуг від 27 січня 2011 року ,укладений ПП «МКМ Сервіс»з ТзОВ «РАС ЛОГІСТИК», якого вбачається ,що «Виконавець «ПП «МКМ Сервіс»зобов»язується за завданням «Замовника»ТзОВ «РАС ЛОГІСТИК», надавати за плату наступні послуги :

-отримання сертифікатів ,ліцензій та інших дозволів ,необхідних для здійснення зовнішньо-економічної діяльності .

-Акт здачі-прийняття робіт № 3101 \надання послуг\ від 31 січня 2011 року ,з якого вбачається ,що «ПП «МКМ Сервіс»надав ТзОВ «РАС ЛОГІСТИК»наступні послуги :

-послуги по отриманню необхідних дозволів ,сертифікатів на суму 108333,33 грн. \без ПДВ\, ПДВ 21666,67 грн., а загальна сума послуг - 130000 грн.

-податкову накладну , видану ПП «МКМ Сервіс»31.01.2012 року на суму 130000 грн.,

Також позивачем надано копії Договорів ТзОВ «РАС ЛОГІСТИК»про надання брокерських послуг підприємствам, Акти здачі-прийняття робіт,укладені ТзОВ «РАС ЛОГІСТИК»з різними підприємствами про надання послуг ,копії сертифікатів якості на продукцію підприємств , копії висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи ,видані різним підприємствам, сертифікати походження товарів .однак в жодному з означених документів ПП «МКМ Сервіс»не згадується.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова не погоджується з позовними вимогами ТзОВ "РАС ЛОГІСТИК", вважає їх безпідставним та необгрунтованим з наступних підстав.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ РАС ЛОГІСТИК" щодо підтвердження господарських відносин із ПП "МКМ - Сервіс" за січень Мір., за наслідками якої складено акт перевірки від 07.06.2011р. №1405/15-2/34857672 та прийнято одаткове повідомлення-рішення від 29.06.2011 р. №0003461502, яким збільшено суму податкового зв'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 667, 67 грн., в тому числі: за основним платежем 21 666,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1грн.

В ході перевірки встановлено, що ТзОВ „РАС ЛОГІСТИК" в порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР віднесено до податкового кредиту за січень 2011р суми податку на додану вартість у розмірі 21 666,67 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 21 666,67 грн.

Відповідно до поданого ТзОВ «Рас Логістик» до ДПІ у Залізничному районі м. Львова Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011р. встановлено факт відображення підприємством податкового кредиту від ПП «МКМ-Сервіс»згідно податкової накладної від 31.01.2011 р. за № 45 на загальну суму - 130 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 21 666,67 грн.

В ході перевірки встановлено, що ТзОВ «Рас Логістик»було укладено з ПП „ММК-Сервіс" договір від 27.01.2011 р. про надання послуг з отримання сертифікатів, ліцензій та інших дозволів, необхідних для здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідач зазначив ,що в ході перевірки було використано акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 1.03.20011р. №1111/23-209/35383180 «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки ПП «МКМ-Сервіс»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за січень 2011р., у якому зазначено наступне: "ПП «МКМ-Сервіс»до декларації з податку на прибуток за 2010року додаток К1/1 не подавався, значення в рядках 4.10 „Витрати поліпшення основних фондів" та 07 „Сума амортизаційних відрахувань" декларації відсутні. За вказаною інформацією (відповідно до даних 1-ДФ) кількість працюючих по штатному розпису - 0, за сумісництвом - 1 особа. Розрахунок сум комунального податку подається з нульовими показниками, що за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, податкової звітності не встановлено наявність у ПП „МКМ-Сервіс" власних, орендованих по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансового - господарської діяльності.

За наявною інформацією не подано розрахунків податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища, що свідчить про відсутність транспортних засобів на підприємстві як власних так і орендованих.

В діяльності ПП „МКМ-Сервіс" вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального товарного характеру.

Таким чином, провівши аналіз господарської та економічної діяльності ПП „МКМ-Сервіс", в ході перевірки податковим органом встановлено відсутність у підприємства виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціалістів, які б проводили роботи відповідно до статутної і ліцензійної діяльності підприємства, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності ПП „МКМ-Сервіс".

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регулюється Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями).

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або вта зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата поварів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові рошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження оварів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, становленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у в'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх юдальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В той же час, наведена вище норма п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України, крім обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 даного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки повідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток

Наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської оприбуткування товару, чи його оплата) не може бути підставою для включення визначених у накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту (лист ДПА України від 8 р. №323/2/16-1510).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірах, встановлених законом. Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше трямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або :зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений \ набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України). Ст.662 ЦК України продавець зобов»язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен э з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його назад.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: доставка товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням. У відповідності до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є невчинення в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.Відповідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути вмотиваний на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. В статті 13 ЦК України зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна дотримуватися моральних засад суспільства. Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої мети крім мінімізації сплати податків - зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Таке зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати вигоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов»язкусплати податків).За змістом частини ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної и Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує цей порядок, є нікчемним.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 ст.З Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати даток, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, і утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений позивачем податок на додану вартість внаслідок неправомірного формування податкового кредиту є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних інаслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Статтею 236 Цивільного кодексу України встановлено, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідач у запереченні зазначає,що ТзОВ „РАС ЛОГІСТИК" при формуванні даних податкового обліку не повинне враховувати первинні документи, які вказують на проведення господарських операції з ПП „МКМ- Сервіс", оскільки ці документи є недостовірними у зв'язку із нікчемністю правочину, що укладався між позивачем та вказаним контрагентом. При цьому, підтвердженням нікчемності правочину, що був укладений між ТзОВ „РАС ЛОГІСТИК" та ПП „МКМ-Сервіс" є неправомірне одержання підприємством, що перевірялося права на фінансову вигоду шляхом надмірного формування податкового кредиту у зв'язку несплатою його контрагентом податку до бюджету, так і приховання від оподаткування доходу ПП М-Сервіс" .

Таким чином, правочин, який був укладений між ТзОВ „РАС ЛОГІСТИК" та ПП „МКМ-Сервіс" , на думку відповідача, є нікчемним, таким, що не створює юридичних наслідків, внаслідок чого, позивач втрачає право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Проаналізувавши надані сторонами докази та правові позиції , суд вважає,що надані відповідачем документи є необхідними ,але недостатніми для визначення реальності господарських операцій та формування податкового кредиту , оскільки в означених документах не зазначено участь в їх отриманні ПП «МКМ- Сервіс»,не надано жодних посвідчених довіреностей , виданих для ПП «МКМ- Сервіс»на здійснення робіт по наданню послуг , не надано жодних ділерських договорів та інших документів , які би свідчили про участь ПП «МКМ- Сервіс»в отриманні вказаних документів. Всі доручення надавались підприємствами ТзОВ «РАС ЛОГІСТИК ,як митному брокеру і участь ПП «МКМ- Сервіс»в проведенні зазначених робіт не вбачається .

Відповідно до вимог п. 3.2 ст.З Закону України 16.07.1999 року № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення „Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 за № 168/704: „Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Згідно п.2.15 п.2 цього Положення: „Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників".

Відповідно до п. п.2.16 п.2 Положення "забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно- матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства установи для прийняття рішення".

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ, обгрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.1, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.99 року, із внесеними змінами та доповненнями: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені на час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Підставою для ведення господарських операцій, згідно ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 999-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) є первинні та зведені облікові документи, складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили та доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на використання у господарській діяльності послуг, повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання послуг які позивачем не представлені.

Перевіркою встановлено завищення суми податкового кредиту на суму 21666,67 грн., що призвело до заниження суми ПДВ ,яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на суму 21666 ,67 грн., чим порушено п.198.3,п.198.6,198.2 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198 .2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають віднесенню до податкового кредиту, згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Позивач не надав доказів підтвердження сумам податку ,які відніс до податкового кредиту ,і тому суд вважає ,що в позові слід відмовити.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Виходячи з вищенаведеного суд вважає,що в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РАС ЛОГІСТИК «до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2011 року № 0003461502 слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 159, 160-163 ,167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РАС ЛОГІСТИК «до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2011 року № 0003461502 -відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Суддя :підпис- з оригіналом звірено.

Суддя Дем'яновський Г.С.