Постанова № 27720438, 09.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2012 р. № 2а-12474/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

за участю представника позивача -Мокрія Р.З., згідно довіреності,

за участю представника відповідача -Сольвара О.М., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Надія" до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

01.11.2011 року до Львівського окружного адміністративного суду з Господарського суду Львівської області надійшла справу за позовом Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Надія" (надалі -ДВАТ "Шахта "Надія") до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (надалі -ДПІ в Сокальському районі). Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі №000534150/0 від 06.06.2007 року, яким до ДВАТ "Шахта "Надія" застосовано 41014,51 грн. штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання на термін 1683 днів в розмірі 50% від суми такого зобов'язання.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що, враховуючи положення п.п. 15.1.1. п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган втратив право застосовувати штрафні (фінансові) санкції до позивача за 2002 рік у зв'язку зі спливом часу, протягом якого податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобов'язань. Також звертає увагу на те, що відповідно до п. 17.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», сплата (стягнення) штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 17 цього закону, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішеня винесено неправомірно і підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у запереченні на позов від 25.12.2007 року, суть яких зводиться д наступного. Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. В ході проведеної перевірки дотримання позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за період з 01.10.2002 року по 10.05.2007 року встановлено, що ДВАТ "Шахта "Надія" сплачено із затримкою більше як 90 календарних днів податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 82029,00 грн. Таким чином, податковим органом правомірно було застосовано до платника податку штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% від суми вчасно несплаченого податкового зобов'язання, тобто в розмірі 41014,50 грн. Крім того, зазначає, що передбачений п.п. 15.1.1. п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строк на визначення податкового зобов'язання (1095 днів) рахується з моменту сплати платником податку суми узгодженого зобов'язання. Таке зобов'язання було сплачено ДВАТ "Шахта "Надія" 30.03.2007 року та 10.05.2007 року, а штрафні (фінансові) санкції були застосовані ДПІ в Сокальському районі 06.06.2007 року, тобто в межах 1095 днів, а значить - правомірно. З урахуванням наведеного у задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

ДПІ в Сокальському районі проведено перевірку дотримання вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 року № 2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями (надалі -Закон № 2181) за період з 01.010.202 року по 10.05.2007 року, оформлену актом № 396/150/00178175 від 23.05.2007 року.

Зазначеним актом перевірки було встановлено порушення ДВАТ "Шахта "Надія" п.п. 5.3.1 п.5.3. ст. 5 Закону № 2181, а саме: встановлено факт сплати суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 82029,00 грн. із затримкою, що є більшою 90 календарних днів.

З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вбачається, що податкове зобов'язання з ПДВ у позивача виникло в зв'язку із самостійним поданням декларації № 15213 від 19.09.2002 року та меморіального ордера № 4133125 від 30.09.2002 року, тобто, є узгодженим і підлягало сплаті до 30.09.2002 року. Однак, було сплачено лише 30.03.2007 року та 10.05.2007 року.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акту перевірки ДПІ у Сокальському районі прийняло спірне податкове повідомлення-рішення від 06.06.2007 року № 000534150/0, яким до ДВАТ "Шахта "Надія" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 41014,51 грн.

Згідно п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Згідно п. п. 1.2, 1.5 ст. 1 Закону № 2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 2181, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону № 2181, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Підпунктом 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181 передбачено, що податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:

а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Враховуючи той факт, що ДВАТ "Шахта "Надія" декларація з ПДВ за серпень 2002 року була подана 19.09.2007 року, меморіальний ордер сформований 30.09.2002 року, у податкового органу були відсутні правові підстави для визначення податкового зобов'язання (накладення штрафних санкцій) в 2007 році, оскільки минув передбачений п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону №2181 1095-денний строк для визначення податкового зобов'язання платнику податків.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив про те, що перебіг строку давності на визначення суми податкового зобов'язання починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, і, з урахуванням наведеного, оскільки сплата такого узгодженого зобов'язання відбулась 30.03.2007 року та 10.05.2007 року, ДПІ в Сокальському районі визначено штрафні (фінансові) санкції в межах 1095 днів, а отже - правомірно.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Дійсно, оскільки за змістом п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства, а п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 7 цього ж закону диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, перебіг строку давності для визначення суми податкового зобов'язання із штрафу, передбаченого цією нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Водночас, судом з матеріалів справи встановлено, що ДВАТ "Шахта "Надія" не сплачувало податкового зобов'язання, визначеного у декларації від 19.09.2002 року № 15213. Більш того, позивач до 30.03.2007 року податок на додану вартість не сплачував взагалі. А 10.05.2007 року ним було здійснено проплату у сумі 100000,00 грн. з призначенням платежу -ПДВ квітень 2007 року. Тобто зобов'язання з ПДВ по вищезазначеній декларації було погашено шляхом зарахування податковим органом поточних платежів в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 7.7 ст.7 Закону України № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до п. 4.1.1 ст.4 Закону України № 2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Пунктом 5.3.1. ст. 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Згідно п.4.1.4 ст.4 цього Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.4.1.5. ст.4 Закону № 2181, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційні (банківський) день.

Разом з тим, пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181 передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-Х1У "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

За наслідками розгляду справи суд вважає, що податковим органом при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення від 06.06.2002 року № 000534150/0 не було враховано того факту, що платник податків взагалі не сплатив визначеного ним податкового зобов'язання з ПДВ відповідно до поданої декларації від 19.09.2002 року № 15213 та меморіального ордера № 4133125 від 30.09.2002 року. Податкове зобов'язання (штрафні санкції) згідно спірного рішення податкового органу, визначено поза межами передбаченого п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181 строку, а, відтак, безпідставно та необґрунтовано.

Відтак, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 06.06.2007 року № 000534150/0 -скасуванню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 51,00 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області від 06.06.2007 року № 000534150/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Надія" (ЄДРПОУ 00178175) 51,00 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Потабенко В.А.