Постанова № 27720008, 05.11.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року 15:10 Справа № 0870/7903/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Глінському А.А.

за участю:

представників позивача Нужної Ю.А., Старікової О.В.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя

до ОСОБА_3

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2012 до Запорізького окружного адміністративного суду звернувся Південний районний центр зайнятості м. Запоріжжя (далі - позивач) із позовною заявою до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 10300 грн. 82 коп.

В якості обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідача було зареєстровано з 08.08.2006 як таку, що шукає роботу. На підставі поданої заяви від 15.08.2006 відповідачу було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю. Під час постановки на облік до Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя ОСОБА_3 власноручно у своїй заяві зазначила, що вона у даний час не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності , трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує.

Позивачем було зроблено запит до державного реєстратора Комунарського району м. Запоріжжя та відповідно до довідки відповідач була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності з 10.11.2004, а державна реєстрація щодо припинення підприємницької діяльності за її рішенням була здійснена 23.08.2006. Враховуючи вищевикладене відповідачем під час реєстрації у якості безробітної подано недостовірні відомості щодо відношення до категорії зайнятого населення. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі із підстав, викладених в адміністративному позові.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, суду пояснила, що нею 08 серпня 2006 року було подано заяву до Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю та 15.08.2006 на підставі наказу позивача їй такий статус було надано. Повідомила суду, що фізичною особою підприємцем відповідач була зареєстрована з 10.11.2004 по 23.08.2006, а тому суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітна перебувала лише сім днів. Зазначила також, що в період з 23.08.2006 по 17.-8.2007 не відносилась до категорії зайнятого населення та отримувала допомогу по безробіттю на законних підставах. Просить в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми діючого законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено з матеріалів справи та підтверджено в судових засіданнях ОСОБА_3 була зареєстрована державним реєстратором Виконавчого комітету Запорізької міської ради в якості фізичної особи-підприємця, про що було зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21030000000002776.

Як вбачається з листів Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 11.10.2012 за № 4658/10/17-111 та від 23.10.2012 за № 4864/10/17-111 заняття підприємницькою діяльністю ФОП ОСОБА_3 було припинено з 23.08.2006, остання звітність до податкового органу надана 13.10.2005 та в період з 01.07.2005 по 31.12.2005 відповідач була платником податку на загальній системі оподаткування.

23.08.2006 в зв'язку з прийняття відповідачем рішення про припинення підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис «Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням».

15.08.2006 ОСОБА_3 звернулася до Південного районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.

Відповідно до копії витягу з наказів 15.08.2006 їй було надано статус безробітного.

15.08.2007 вона була знята Південним районним центром зайнятості м. Запоріжжя з обліку як безробітна.

Твердження представника позивача, щодо незаконності перебування відповідача в зазначений вище період на обліку в Центрі зайнятості як безробітного та отримання їм допомоги по безробіттю в розмірі, вказаному в позовній заяві, спростовуються наступним.

Порядком реєстрації, переєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних (постанова КМ України від 27.04.98 р. № 578 - діяла на час реєстрації ОСОБА_3.) передбачено, що при реєстрації в центрі зайнятості як шукаючого роботу громадянин повинен подати визначений цим порядком перелік документів. При цьому він має повідомити спеціалісту центру зайнятості всі відомості, які можуть вплинути на порядок виплати та розмір допомоги по безробіттю. Жодним нормативним документом не встановлено обов'язку служби зайнятості щодо перевірки під час реєстрації чи надання, статусу безробітного поданих громадянином відомостей та можливості відмови у реєстрації чи наданні статусу безробітного (або відтермінування виплати допомоги по безробіттю) з підстав їх можливої недостовірності.

У відповідності до п. 5 Порядку перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення проводиться центрами зайнятості шляхом звіряння з відомостями органів Державної податкової адміністрації, Пенсійного Фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, державних реєстраторів, управлінь праці та соціального захисту населення, відділів (управлінь) субсидій.

В якості нормативних підстав стягнення зазначеної суми представник позивача в позові посилається на пп. "б" п.3 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення" та п.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до пп. "б" п.3 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Тобто, як випливає зі змісту заявлених статей сума виплаченого забезпечення стягується з застрахованих осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення.

Відповідно до п.1 ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, основними признаками підприємництва є - систематична господарська діяльність направлена на одержання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-ХІІ (далі - Закон № 803-ХІІ) зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Таким чином статус безробітного пов'язаний перш за все з відсутністю у особи заробітку або іншого доходу та не зайняття їм підприємницькою діяльністю. До того ж норми Закону № 803-ХІІ не містять обмежень, які б забороняли визнати безробітним фізичну особу - підприємця.

Здійснення підприємницької діяльності не можливе після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності. Зазначений запис було внесено 23.08.2006 за №21030000000002776.

Тобто, починаючи з дати прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3 не мала права займатися підприємницькою діяльністю та отримувати дохід від неї, факт не отримання доходу підтверджується вищезгаданими та наявними в матеріалах справи листами ДПІ в Комунарському районі м. Запоріжжя.

Що стосується твердження позивача стосовно того, що Закон України "Про зайнятість населення" та Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не бере до уваги отримує приватний підприємець дохід чи ні, то суд прийшов до висновку, що в період перебування відповідача на обліку в Центрі зайнятості як безробітного він не мав права займатися підприємницькою діяльністю, в зв'язку з чим і не отримував дохід. В даному випадку мається на увазі саме наявність права на зайняття підприємницькою діяльністю та її фактичне здійснення, а не наявність доходу від такої діяльності.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку щодо помилковості ототожнення позивачем наявності у особи статусу фізичної особи - підприємця та фактичного здійснення особою підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини, як умови відповідальності, пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи вини в тривалому процесі припинення підприємницької діяльності у відповідача немає, він провів всі передбачені для цього дії до 15.08.2006 і починаючи з цієї дати підприємницькою діяльністю не займався, а тому суд рахує, що з відповідача необхідно стягнути суму виплаченої допомоги по безробіттю лише в період, коли відповідач був зареєстрований як фізична особа - підприємець, а саме за період з 15.08.2006 по 23.08.2006, що складає 293,60 грн.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя суму безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 293 грн. 60 коп. (двісті дев'яносто три гривні шістдесят копійок).

Стягнуті кошти перерахувати за наступними реквізитами: одержувач - Південний районний центр зайнятості м. Запоріжжя, п/р 37170001004280, код отримувача -35888544, банк отримувача -ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака