Постанова № 27719138, 22.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2012 р. Справа №2а-11473/12/0170/2

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Проніні Є.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства « Алеко-сервис»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРКрим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача - Стародубов М.О. - пред-к, дов. №1 від 29.01.2012 р.

від відповідача - Лукпанова К.В.- пред-к, дов. № 28/9/5/10 .

Суть спору: Приватне підприємство « Алеко-сервис» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРКрим Державної податкової служби (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 09.10.2012 р. № 0000022202 та № 0000032202 . Вимоги мотивовані тим, що представники податкового органу при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки зробили помилкові висновки про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", ПК України.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні , яке відбулось 29.10.2012 р., надав заперечення на позов (вих.№3151/9/10 від 26.10.2012 р. ), в яких зазначив,що відсутні підстави для задоволення позову.

За клопотанням представника позивача розгляд справи неодноразово відкладався для підготовки додаткових доказів.

У судовому засіданні 22.11.2012 р. представники сторін наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позов та відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ

Працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Севелітсрой», Фірм «Капітель-Плюс» , КП «Альянс», ПП «Кримспецтехнолоджі», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Базіс Торг», ПП «КОММАНД» за період часу 01.09.2009 р. по 31.03.2012 р. , за результатами якої 25.09.2012 р. був складений акт №2686/22-00/25125091 .

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1, ст.44, п.138.1, п.138.2. , п.п. 138.8.1, п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139 ст.139 Податковго кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на суму 311776 грн., порушення п.п. 3.1.1 п.3.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4. , п.п.7.7.1. п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1, ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України ,в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 259526 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 09.10.2012р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0000032202, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 311776 грн. , застосовані штрафні санкції у розмір 35743 грн., та № 0000022202 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 259526 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 49003 грн.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На час проведення позивачем господарської діяльності у вересні 2009 р.- грудні 2010 р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

У п.1.4. ст.1 цього Закону вказувалось, що під поставкою товарів визначались будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачали передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачалось відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставкою послуг визначалось будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

У п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" було встановлено , що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення позивачем господарської діяльності у січні2011 р. - березні 2012 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств , а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Приймаючи до уваги те,що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за вересень 2009 р.- березень 2012р. , суд вважає,що підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час проведення перевірки позивача) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку мав право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно зп. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки №2686/22-00/25125091 від 25.09.2012 р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ , сплачені ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Севелітсрой», Фірм «Капітель-Плюс» , КП «Альянс», ПП «Кримспецтехнолоджі», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Базіс Торг», ПП «КОММАНД» під час проведення розрахунків за товари (послуги) , який був отриманий ( яки надавались) на виконання укладених сторонами договорів. Відповідач наполягав на тому, що діяльність зазначених контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру.

Крім того на думку податкового органу позивачем до складу валових витрат віднесені кошти , витрачені на оплату вартості товарів (послуг) , нібито отриманих від ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Севелітсрой», Фірм «Капітель-Плюс» , КП «Альянс», ПП «Кримспецтехнолоджі», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Базіс Торг», ПП «КОММАНД» КП «Альянс» , яки не використовувались в подальшому у його власній господарській діяльності .

На вимогу суду позивачем надані документи його бухгалтерської та податкової звітності щодо правовідносин з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Севелітсрой», Фірмою «Капітель-Плюс» , КП «Альянс», ПП «Кримспецтехнолоджі», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Базіс Торг», ПП «КОММАНД» в період часу ,що перевірявся.

При вивчені зазначених документів судом встановлено,що в період часу,що перевірявся , ПП «Севелітсрой» та ТОВ БВП «Строитель-Плюс» надані послуги з прибирання території на суму відповідно 131463грн. ( в тому числі ПДВ ) та 25614 грн. (в тому числі ПДВ), КП «Альянс» були надані послуги щодо хімічної обробки території , зайнятої позивачем, на суму 57600 грн. ( в тому числі ПДВ) .

Факт виконання цих робіт підтверджений податковими накладними , оформленими ПП «Севелітсрой» , ТОВ БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» ,позивачем надані докази оплати вартості цих послуг.

До матеріалів справи залучені копії договорів оренди земельної ділянки, укладених з Нижньогірською селищною радою в період часу, що перевірявся, акту приймання-передачі земельної ділянки, яки свідчать про те,що позивач користується на умовах оренди, оформленої згідно з чинним законодавством , зокрема , ЗК України, земельною ділянкою площею 0,0805 га, яка безпосередньо примикає до приміщення магазину, який належить підприємству. Позивачем надана копія довідки № 721 від 12.11.2012 р., виданої Нижньогірською селищною радою, про виконання ним робіт по збереженню та благоустрію орендованої земельної ділянки в період 2009-2012 р.р.

Вивчивши наведені вище документи, суд прийшов до висновку,що знайшов підтвердження факт виконання ПП «Севелітсрой» , ТОВ БВП «Строитель-Плюс», КП«Альянс» робіт щодо прибирання , хімічної обробки земельної ділянки , орендованої позивачем, на суми відповідно 131463 грн., 25614 грн., 57600 грн., витрати на оплату цих робіт пов'язані з провадженням господарської діяльності підприємства, в наслідок чого висновки податкового органу , викладені в акті перевірки №2686/22-00/25125091 від 25.09.2012 р. , не відповідають дійсним обставинам справи, у платника податків були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди та до складу валових витрат.

Позивачем надані докази того, що в період часу, що перевірявся , Фірмі «Капітель-Плюс» та ТОВ БВП «Строитель-Плюс» сплачено відповідно 41564 грн. ( в тому числі ПДВ) та 105306 грн. ( в тому числі ПДВ) за обробку стін та хімічну обробку приміщень. Ним надані докази перерахування ТОВ БВП «Строитель-Плюс» коштів за ремонт приміщень у сумі 40186,8 грн.( в тому числі ПДВ), обробку фасаду у сумі 28476 грн.( в тому числі ПДВ), обробку гаражу у сумі 65156 грн.( в тому числі ПДВ), ремонт крові 37550 грн.( в тому числі ПДВ), миття вікон у сумі 5905,6 гр.( в тому числі ПДВ) . До матеріалів справи залучені копії договорів на надання цих послуг, актів виконаних робіт, податкових накладних, доказів оплати вартості послуг ( в тому числі перерахування ПДВ).

На вимогу суду позивачем надана копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4445093 від 14.08.2004 , інвентарних карток обліку основних засобів, яки свідчать по наявність у позивача права власності на вбудовані приміщення , розташовані за адресою смт.Нижньогірський, вул. Перемоги 18, на будівлю гаражу , яка розташована за адресою смт.Нижньогірський, вул. Крилова 10-ч.

Вивчивши наведені вище документи, суд прийшов до висновку,що знайшов підтвердження не тільки факт виконання ТОВ БВП «Строитель-Плюс», Фірмою «Капітель-Плюс» зазначених вище робіт , але і обгрунованість віднесення коштів, сплачених за їх виконання , до складу валових витрат , що пов'язані з провадженням господарської діяльності підприємства, в наслідок чого висновки податкового органу , викладені в акті перевірки №2686/22-00/25125091 від 25.09.2012 р. , не відповідають дійсним обставинам справи, у платника податків були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, віднесення сплачених сум до його валових витрат.

При вивчені матеріалів справи судом встановлено ,що позивач в період часу,що перевірявся , сплатив ТОВ БВП «Строитель-Плюс» за технічне обслуговування автомобілів, проведення їх передпродажної підготовки, хімічне оброблення автотранспорту, ремонт автомобілів 239530,8 грн.

Платником податків до матеріалів справи залучені копії актів виконаних робіт, податкових накладних , оформлених контрагентом, докази перерахування йому вартості виконаних робіт ( в тому числі сплата ПДВ).

Матеріали справи свідчать про те, що в період часу, що перевірявся, позивачу належали автомобілі ІЖ 2717-230 держ. номер 943-89 КР ( був реалізований 01.03.2011 р.), ГАЗ 2705 держ. номер 05621 КО (був реалізований 13.09.2011 р.) , ним на підставі договору оренди від 11.05.2011 р. , засвідченого нотаріально , був прийнятий в оренду автомобіль MERCEDES-BENZ держ. номер АК 0713 ВХ.

Представник позивача пояснив, що ці автомобілі використовувались для транспортування товару - автозапчастин, представник відповідача не надав доказів, яки спростовували б ці твердження.

За таких обставин, приймаючи до уваги те,що торгівля автозапчастинами є основним видом діяльності позивача , суд вважає доведеним факт виконання ТОВ БВП «Строитель-Плюс» зазначених вище послуг, правомірності віднесення коштів, сплачених за їх виконання , до складу валових витрат платника податків, в наслідок чого висновки податкового органу , викладені в акті перевірки №2686/22-00/25125091 від 25.09.2012 р. , не відповідають дійсним обставинам справи, у першого були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, віднесення сплачених ним сум до валових витрат.

Судом встановлено, що в період часу,що перевірявся, позивач придбав у ТОВ БВП «Строитель-Плюс» ,ПП «Кримспецтехнолоджі» та ПП «Базіс-Торг» товару - автозапчастин - на суму відповідно 302732,37 грн., 54455,07 грн. та 38869,80 грн.(в тому числі ПДВ)

До матеріалів справи залучені копії податкових накладних, видаткових накладних, оформлених ТОВ БВП «Строитель-Плюс» , ПП «Кримспецтехнолоджі» та ПП «Базіс-Торг», доказів оплати їх вартості ( в тому числі перерахування ПДВ), подальшої їх реалізації іншим суб'єктам господарювання.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України , відповідачем не надано доказів неотримання позивачем товарів - автозапчастин - у вказаних контрагентів.

За таких обставин приймаючи до уваги те,що торгівля автозапчастинами є основним видом діяльності позивача , суд вважає доведеним факт придбання у ТОВ БВП «Строитель-Плюс» , ПП «Кримспецтехнолоджі» та ПП «Базіс-Торг» в наведених вище обсягах товару - автозапчастин - , правомірності віднесення сплаченої вартості цього товару до складу валових витрат платника податків, в наслідок чого висновки податкового органу щодо взаємовідносин з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» ,ПП «Кримспецтехнолоджі» та ПП «Базіс-Торг» , викладені в акті перевірки №2686/22-00/25125091 від 25.09.2012 р. , не відповідають дійсним обставинам справи, у нього були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, віднесення сплачених ним коштів до валових витрат.

При вивчені матеріалів справи судом встановлено,що позивач в період часу,що перевірявся, сплатив ТОВ БВП «Строитель-Плюс» 134405 грн. (в том числі ПДВ) вартості наданих транспортних послуг.

Позивачем надані укладені ним з іншими суб'єктами господарювання договори купівлі-продажу товарів-автозапчастин -, акти виконаних робіт щодо надання транспортних послуг, податкові накладні, оформлені ТОВ БВП «Строитель-Плюс» .

Відповідачем не надано доказів того,що останнім не надавались послуги по транспортуванню запчастин в обсягах, зазначених платником податків.

За таких обставин приймаючи до уваги те,що торгівля автозапчастинами є основним видом діяльності позивача , суд вважає доведеним факт надання ТОВ БВП «Строитель-Плюс» послуг щодо транспортування товару , правомірності віднесення їх вартості до складу валових витрат платника податків, в наслідок чого висновки податкового органу з цього питання , викладені в акті перевірки №2686/22-00/25125091 від 25.09.2012 р. , не відповідають дійсним обставинам справи.

Матеріали справи свідчать про те,що позивач в період часу,що перевірявся, перерахував ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП Севелітстрой» , Фірмі «Капітель Плюс» відповідно 108947,2 грн. , 5047 грн., 7940 грн. ( в тому числі ПДВ) за ремонт кондиціонерів,надання комп'ютених послуг , інформаційно - консультаційні послуги.

Позивачем надані акти виконаних робіт, податкові накладні , що свідчать про надання цих послуг вказаними контрагентами, докази оплати їх вартості.

Відповідачем не надано доказів неотримання платником податків послуг від ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП Севелітстрой» , Фірми «Капітель Плюс» в обсягах , зазначених в його бухгалтерської та податкової звітності.

Позивачем надані документи , яки свідчать про наявність у нього в період часу, що перевірявся, комп'ютерів, кондиціонерів.

Вивчивши матеріали справи, надані позивачем документи , суд прийшов до висновку щодо отримання позивачем наведених вище послуг від ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП Севелітстрой» , Фірми «Капітель Плюс» в зазначених обсягах, правомірності віднесення їх вартості до складу валових витрат платника податків, в наслідок чого висновки податкового органу з цього питання , викладені в акті перевірки №2686/22-00/25125091 від 25.09.2012 р. , не відповідають дійсним обставинам справи.

Судом встановлено,що позивач в період часу,що перевірявся , сплачено ПП Севелітстрой» та ПП «Комманд» відповідно 70000 грн. ( в тому числі ПДВ) та 12000грн. (в том числі ПДВ) орендної плати за використання складських приміщень.

Позивачем надані копії договорів оренди , укладених з ПП Севелітстрой» та ПП «Комманд», які свідчать про отримання ним у користування складських приміщень . Позивач наполягав на тому,що ці приміщення використовувались для розміщення товарів-запчастин.

В силу викладеного, приймаючи до уваги встановлення факту придбання позивачем в період часу, що перевірявся значної кількості товарів - запчастин, реалізація якого є основним видом діяльності платника податків, суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу , викладені в акті перевірки №2686/22-00/25125091 від 25.09.2012 р., щодо безпідставності віднесення цих сум до складу валових витрати, незаконного віднесення до податкового кредиту по ПДВ сум податку, перерахованого ПП Севелітстрой» та ПП «Комманд» під час здійснення розрахунків за оренду складських приміщень .

Матеріали справи свідчать про те,що позивач в період часу ,що перевірявся , перерахував 31.04.2010р. та 30.12.2010р. Фірмі «Капітель Плюс» відповідно 10000грн.(в тому числі ПДВ 1666,67 грн.) та 22000 грн. ( в тому числі 3666,67 грн.) , в якості оплати вартості наданих юридичних послуг.

В якості доказів надання цих послуг крім актів виконаних робіт та податкових накладних позивачем надані копії судових рішень по справам №2а-12680/09/9/0170 та №2а-10629/09/4/0170 , прийнятих за його позовами.

Суд, вивчивши надані позивачем документи, встановив,що під час розгляду справ №2а-12680/09/9/0170 та №2а-10629/09/4/0170 у судових засіданнях безпосередньо приймав участь керівник платника податків, факт надання працівниками Фірми «Капітель Плюс» будь-якої допомоги під час оформлення позовів по зазначеним справам, представництва його інтересів в судах матеріалами справа не підтверджується.

В акті перевірки №2686/22-00/25125091 від 25.09.2012 р., зазначено , що позивачем не надані,зокрема, звіті про надання юридичних послуг Фірмою «Капітель Плюс» в період часу, що перевірявся.

На думку суду залучені позивачем до матеріалів справи копії судових рішень по справам №2а-12680/09/9/0170 та №2а-10629/09/4/0170 не можуть бути згідно зі ст.70 КАС України належними доказами виконання Фірмою «Капітель Плюс» умов договору про наданню юридичних послуг.

За таких обставин суд приходить до висновку,що матеріалами справи не підтверджено протиправність висновків податкового органу, викладених акті перевірки №2686/22-00/25125091 від 25.09.2012 р. , щодо необґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, перерахованих позивачем в період часу , що перевірявся, Фірмі «Капітель Плюс» при здійсненні розрахунків за юридичні послуги , безпідставності віднесення до складу витрат кошти, перерахованих останній за нібито наданні нею юридичні послуги.

В силу викладеного відсутні підстави для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень відповідача від 09.10.2012 р. № 0000032202 та № 000022203 від 09.10.2011 р. в частині нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій за результатами перевірки обгрунтованності формування податкового кредиту по ПДВ та формування валових витрат по договору про надання юридичних послуг , укладеному з Фірмою «Капітель Плюс».

Під час судового засідання, яке відбулось 22.11.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 29.11.2012 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРКрим Державної податкової служби № 0000032202 від 09.10.2012 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 303776 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 35029 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРКрим Державної податкової служби №00000022203 від 09.10.2012 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 254192 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 48297 грн.

4. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.