Рішення № 27715140, 24.10.2012, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/5775/2012

н/п 2/2018/1975/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2012 Київський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого -судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Хлистун Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільної сумісної власності подружжя та встановлення порядку користування квартирою, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2012 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 В обґрунтування позовних вимог посилалась на наступне. 24.04.1998 року позивачка уклала шлюб з відповідачем, що був зареєстрований Московським відділом реєстрації актів громадського стану міста Харкова, актовий запис № 452. У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, які проживають разом з позивачкою та знаходяться на спільному утриманні батьків. Шлюб підлягає розірванню, оскільки існує несумісність характерів, відсутнє взаєморозуміння та спільні погляди на життя, чоловік ображає позивачку, у сім'ї виникають сварки та конфлікти, що призвело до втрати нормальних відносин та почуття кохання.

14.06.2012 року до суду з зустрічною позовною заявою звернувся ОСОБА_2, у якій просить розділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя а саме: квартиру АДРЕСА_1,визнавши за ОСОБА_2 87/100 частин квартири, за ОСОБА_1 -13/100 частин квартири. Встановити порядок користування квартирою, заборонивши перебування у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 незареєстрованих у ній осіб з 20.00 години до 10.00 години.

В обґрунтування позовних вимог посилався на наступне. За час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Більшу частину коштів, сплачених за договором купівлі-продажу квартири було отримано ОСОБА_2 у якості подарунку від його матері ОСОБА_18., що підтверджується клієнтськими рахунками системи переказу коштів. Оскільки надіслано було 36381.47 гривень, що складає 74% вартості квартири, тому ОСОБА_2 вважає, що 74/100 квартири належать йому на праві особистої приватної власності, а 26/100 належать подружжю на праві спільної сумісної власності. Тому вважає, що за ним необхідно визнати право власності на 87/100 частин квартири, а за ОСОБА_1 -на 13/100 частин квартири.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просила первісний позов задовольнити, розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2, проти задоволення зустрічного позову заперечувала щодо розміру часток, просила виділити їй та дітям ѕ частини квартири, а чоловіку -ј частину. Просила відмовити в задоволенні позовної вимоги зустрічного позову про встановлення порядку користування квартирою, оскільки побоюється чоловіка та його матері.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 просив первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 первісний позов не визнав, заперечував проти розірвання шлюбу. Зустрічний позов підтримав, просив задовольнити.

Представники ОСОБА_2 ОСОБА_18., ОСОБА_6, ОСОБА_7 проти задоволення первісного позову заперечували, зустрічний позов просили задовольнити.

Суд, вислухавши думку сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

24 квітня 1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступили у шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим Московським відділом реєстрації актів громадянського стану міста Харкова серії НОМЕР_1 від 24.04.1998 року, актовий запис № 452 (а.с. 5).

У шлюбі у них народилося двоє синів, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. (а.с. 6-7).

Відповідно до ст.. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що сторони на примирення не згодні. Причиною розпаду сім'ї стали відсутність взаєморозуміння, різні погляди на життя. Родина розпалася, шлюб існує формально та до його збереження сторони не прагнуть. Позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

На підставі ст.. 113 СК України суд залишає позивачці за первісним позовом прізвище «ОСОБА_1».

27.02.2001 року згідно договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_1, подружжя ОСОБА_1-ОСОБА_2 придбали квартиру АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9, зареєстрований за реєстровим номером 1333 та зареєстрована у КП «ХМБТІ»за номером П-2-6343. Згідно договору ціна квартири складала 48 600 гривень. (а.с. 26).

Відповідно до ст. 61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної

власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Суд приходить до висновку, що зустрічна позовна вимога про розподіл квартири АДРЕСА_1 підлягає задоволенню частково, суд вважає, що розподілити спірну квартиру слід в рівних частках позивачу та відповідачу.

Суд не знаходить обставин, що мають істотне значення для здійснення відступу від засад рівності часток подружжя з наступних підстав.

Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що грошові кошти на придбання спірної квартири надала йому його мати ОСОБА_18. в подарунок шляхом здійснення грошових переказів через систему Western Union. Дійсно, в матеріалах справи містяться клієнтські рахунки за №№ НОМЕР_2 від 21.11.2000 року, НОМЕР_3 від 15.02.2001 року, НОМЕР_4 від 21.02.2001 року на загальну суму 6700 доларів США. (а.с. 27-31).

У своїх нотаріально посвідчених заявах ОСОБА_10, що є бабусею ОСОБА_2 та ОСОБА_11, яка є тіткою ОСОБА_2, пояснюють, що грошові кошти на загальну суму 6700 доларів США мати ОСОБА_2 ОСОБА_18. в якості подарунку переказала саме для купівлі квартири для сім'ї сина.

Але суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_2 та його родичів, що вказані кошти він отримав за договором дарування та витратив їх саме на купівлю квартири, оскільки суду не надано доказів, що свідчили б про безпосереднє витрачання вказаних грошових коштів за договором купівлі-продажу спірної квартири.

Відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 надано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між її батьками ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з одного боку та ОСОБА_14 з іншого боку, відповідно до якого за продаж квартири ОСОБА_12 та ОСОБА_13 отримали 25 850 гривень. (а.с. 53).

Як пояснили в судовому засіданні свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_13, грошові кошти, отримані за вказаним вище договором купівлі-продажу квартири у розмірі 4500 доларів вони віддали дочці для придбання квартири АДРЕСА_1, яка на той час коштувала 8600 доларів. Де ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали іншу частину грошей для купівлі квартири їм не відомо.

Відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 не надано жодного доказу, в підтвердження того, що передані її батьками грошові кошти були витрачені саме на купівлю квартири АДРЕСА_1.

Допитані в судовому засідання в якості свідків подруги ОСОБА_1 ОСОБА_16 та ОСОБА_17 пояснили, що батьки ОСОБА_1 продали свою квартиру та сім'я ОСОБА_1-ОСОБА_2 купили квартиру АДРЕСА_1, щодо походження коштів, які витрачені на купівлю вказаної квартири їм нічого не відомо.

Ні позивач, ні відповідач за зустрічним позовом не надали суду доказів, що підтверджують факт дарування грошових коштів їх батьками для купівлі спірної квартири, а пояснення свідків щодо отримання конкретних сум грошових коштів та їх витрат обома з подружжя не можуть вважатися належними та допустимими доказами.

Згідно з приписами ст.ст. 57, 58, 59, 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин справи, які мають значення для вирішення справи. Належним є докази, які мають інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 2 вказаної статті власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Суд відмовляє в задоволенні зустрічної вимоги ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою, заборонивши перебування у квартирі незареєстрованих осіб з 20.00 до 10.00 години, оскільки право власності не може бути обмежено, перебування незареєстрованих осіб у квартирі не є порушенням закону. В своєму зустрічному позові ОСОБА_2 не ставить питання про виділ в натурі його частки квартири, що знаходиться в спільній сумісній власності, що не позбавляє його звернутися з відповідним позовом до суду та, виділивши в натурі свою частку у майні, встановити обмеження в доступі сторонніх осіб до своєї власності.

Керуючись викладеним та ст.ст. 317, 319 ЦК України, ст.ст. 61, 70, 112, 113 СК України, ст.ст. 57 - 61, 88, 212-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований 24 квітня 1998 року Московським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова, актовий запис № 452.

Після розірвання шлюбу за ОСОБА_1 залишити прізвище "ОСОБА_1".

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільної сумісної власності подружжя та встановлення порядку користування квартирою задовольнити частково.

Розділити спільне сумісне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме квартиру АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1

В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.

Рішення підлягає обов'язковій реєстрації в КП «ХМБТІ».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області, через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після його проголошення.

Головуючий -