Ухвала суду № 27708298, 08.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15067/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мельничука В.П., при секретарі -Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2012 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НПП УХР»до державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «НПП УХР»(надалі за текстом -«ТОВ «НПП УХР») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001602307/0 від 27.04.2011 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 441 250 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2012 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі за текстом -«ДПІ у Солом'янському районі м. Києва»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19.04.2011 р. по 20.04.2011 р. посадовцями ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НПП УХР»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Анта»за вересень 2010 р.

Результати перевірки оформлено актом № 4300/23-07/36538750 від 26.04.2011 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок неправомірного формування податного кредиту.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

У вересні 2010 р. ТОВ «НПП УХР»віднесено до складу податкового кредиту суми податку по взаєморозрахунках з ПП «Анта»в розмірі 353 000 грн.

За даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту не встановлено.

Разом з тим, згідно акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Анта»від 03.02.2011 р. це підприємство мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна».

Названі суб'єкти господарювання не перебувають за місцезнаходженням і відсутня будь-яка інформація про наявність в них складських приміщень, транспорту чи устаткування.

На підставі наведеного у вказаному акті зроблено висновок, що угоди, укладені ПП «Анта»із названими підприємствами, не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На думку органу державної податкової служби згадані обставини свідчать і про те, що угода, укладена позивачем з ПП «Анта»є нікчемною.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001602307/0 від 27.04.2011 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 441 250 грн., в тому числі 353 000 грн. за основним платежем та 88 250 грн. за штрафними санкціями.

На момент виникнення спірних правовідносин, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту регулювались статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом -«Закон № 168/97-ВР»).

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом наведених правових норм правильність формування платником ПДВ податкового кредиту вимагає фактичного здійснення господарської операції та підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають її реальність, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарської операції) дійшов висновку про реальність продажу товарів ПП «Анта».

Судова колегія знаходить такий висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, позивачем було надано копію договору поставки № 20100901 від 01.09.2010 р. за умовами якого ПП «Анта»зобов'язалось поставити допоміжні матеріали, а ТОВ «НПП УХР»прийняти та оплатити товар.

Товарність цієї господарської операції підтверджено видатковими накладними №0906729 від 06.09.2010 р., № 0927729 від 27.09.2010 р., № 0920729 від 20.09.2010 р., актом звірки розрахунків № 153 від 31.12.2010 р., податковими накладними № 0906729 від 06.09.2010 р., № 0920729 від 20.09.2010 р., № 0927729 від 27.09.2010 р., а також договором від 01.07.2009 р. в межах якого здійснювалась переробка отриманого позивачем товару.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи відповідача щодо правомірності названого рішення з посиланням те, що ПП «Анта»мало взаємовідносини із фіктивними підприємствами обґрунтовано не взяті судом до уваги.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг (тобто між ПП «Анта»та ТОВ «Елфра Дисплей», ТОВ «Е-Восток Україна») не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ПП «Анта».

Твердження скаржника про те, що контрагент позивача не мав можливості здійснити господарську операцію через відсутність майна та матеріальних ресурсів судова колегія не приймає як доказ, виходячи з того що таке твердження нічим не підтверджено.

Крім того, спірна угода є договором купівлі-продажу, який не потребує яких-небудь особливих матеріальних ресурсів для його виконання.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.