Рішення № 27708093, 07.11.2012, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/324/2012

Категорія 36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Захарчук С. С. ,

при секретарі - Власенко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на частину жилого будинку в порядку спадкування за законом і за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину жилого будинку в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід - ОСОБА_6 Після його смерті відповідно до ст. ст. 529, 549 ЦК УРСР, 1963 року, її баба - ОСОБА_7 прийняла спадщину, а саме: будинок АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 Після її смерті залишилася спадщина: жилий будинок АДРЕСА_1.

Згідно довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 9 червня 2010 року право власності на зазначений жилий будинок зареєстрований за ОСОБА_6

Відповідно до технічного паспорту на жилий будинок, спірний будинок складається з двох квартир, загальною площею 101,5 кв.м.

Посилаючись на те, що вона є онукою ОСОБА_7, зареєстрована та проживає у спірному будинку з 28 травня 1970 року по теперішній час, відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР, 1963 року, прийняла спадщину після померлої ОСОБА_7, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном - будинком АДРЕСА_1, до нотаріальної контори не зверталася, просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на будинок АДРЕСА_1, загальною площею 101,5 кв.м. після померлої ОСОБА_7

У подальшому позивачем було уточнено позов згідно якого ОСОБА_1 зазначала, що її дід ОСОБА_6 з дружиною - ОСОБА_7 та дітьми: ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 збудували будинок АДРЕСА_1.

Зазначений будинок є спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_6 і ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід - ОСОБА_6 Після його смерті її баба - ОСОБА_7 і їх діти: ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 прийняли спадщину за законом після померлого по 1/10 частині будинку АДРЕСА_1.

13 лютого 1987 року ОСОБА_7 було складено заповіт згідно якого вона заповіла все належне їй майно ОСОБА_9 і ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла. Після її смерті залишилася спадщина: 3/5 жилого будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_8 проживала у спірному будинку з 15 листопада 1952 року до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3.

ОСОБА_9 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Таким чином ОСОБА_8 і ОСОБА_9 прийняли спадщину після померлої ОСОБА_7 по 3/10 частин жилого будинку АДРЕСА_1.

Оскільки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 після смерті батька прийняли спадщину по 1/10 частин спірного будинку, то вони стали власниками по 2/5 частин будинку кожна.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла, після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно: 2/5 частин зазначеного будинку. Спадкоємцями першої черги є вона та ОСОБА_5, які після смерті ОСОБА_8 прийняли спадщину по 1/5 частин будинку.

Посилаючись на зазначені обставини, просила визнати за нею право власності на 1/5 частину будинку АДРЕСА_1, що складається з двох квартир, загальною площею 101,5 кв.м.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримала позов з викладених у ньому підстав та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судовому засіданні проти позову ОСОБА_1 не заперечували.

ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід - ОСОБА_6, який був власником будинку АДРЕСА_1. Після його смерті відповідно до ст. ст. 529, 549 ЦК УРСР, 1963 року, його баба - ОСОБА_7 прийняла спадщину, а саме: будинок АДРЕСА_1, але за отриманням свідоцтва про право на спадщину до нотаріальної контори не зверталася.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7, після її смерті залишилося майно: жилий будинок АДРЕСА_1, який складається з двох квартир. На момент її смерті в будинку проживало дві родини: в кв. № 1 ОСОБА_1, її чоловік - ОСОБА_10 та її син - ОСОБА_11; в кв. № 2 - його мати - ОСОБА_8, він, його дружина - ОСОБА_12 і його донька - ОСОБА_13

На момент смерті ОСОБА_7 з нею у спірному будинку проживала лише його матір - ОСОБА_8, інші доньки - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9 в зазначеному будинку не проживали, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавали, заповіту не було, а тому згідно ст. ст. 529, 549 ЦК УРСР, 1963 року фактично вступила у володіння спадковим майном та прийняла спадщину лише його матір - ОСОБА_8, однак до нотаріальної контори про прийняття спадщини не зверталася.

Після того, як його матір - ОСОБА_8, померла, єдиними спадкоємцями є він та її донька ОСОБА_1, які постійно проживають у зазначеному будинку.

Посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_8 як спадкоємці першої черги прийняли спадщину лише він та ОСОБА_1, просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом на спадкове майно, після померлої ОСОБА_8

У судовому засіданні представник ОСОБА_5 підтримав зустрічний позов з викладених у ньому підстав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 проти зустрічного позову не заперечувала.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у їх сукупності дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 20 серпня 1952 року між житловим управлінням виконкому Подільської ради депутатів трудящих і ОСОБА_6 було укладено договір про будівництво будинку та безстрокове користування земельною ділянкою, згідно якого ОСОБА_6 зобов'язався збудувати жилий будинок, жилою площею 32,62 кв.м., що складається з трьох кімнат, кухні (а.с. 22-23).

26 червня 1989 року жилий будинок АДРЕСА_1, який складається з двох квартир, шести жилих кімнат, площею 59,9 кв.м., загальною площею 101,4 кв.м. був прийнятий в експлуатацію (а.с. 24-26).

ОСОБА_6 був зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 з 1 квітня 1948 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 (дружина ОСОБА_6) - з 1 квітня 1948 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 30).

Згідно даних Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 9 червня 2010 року жилий будинок АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрований за ОСОБА_6 (а.с. 21).

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали дітей: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер (а.с. 8).

Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР, 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР, 1963 року, передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом установлено, що після смерті ОСОБА_6 прийняли спадщину, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном його дружина - ОСОБА_7 та донька - ОСОБА_8 (а.с. 31-32).

13 лютого 1987 року ОСОБА_7 було складно заповіт, згідно якого остання заповіла все належне їй майно ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в рівних частках (а.с. 162).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 (а.с. 9).

26 вересня 1987 року з заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_7 до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_9 (а.с. 160).

Першою Київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_9 було повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на жилий будинок АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7, оскільки не було надано документи, що підтверджують родинні відносини та через наявні розбіжності в документах на будинок (а.с. 164).

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є дітьми ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8 (а.с. 11).

ОСОБА_8 була зареєстрована у зазначеному будинку з 15 листопада 1952 року до ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1 - з 28 травня 1970 року по теперішній час (а.с. 31, 32), ОСОБА_5 - з 8 січня 1976 року по теперішній час (а.с. 32, 89, 113).

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 виходила з того, що після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняли його дружина - ОСОБА_7 та діти: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, таким чином на момент смерті ОСОБА_7 їй належала 3/5 частин спірного будинку, після її смерті за заповітом спадщину в рівних частинах прийняли ОСОБА_8 і ОСОБА_9 по 2/5 частин будинку кожна, а оскільки вона та її брат фактично вступили в управління та володіння спадковим майном після померлої ОСОБА_8, просила визнати право власності на 1/5 частину спірного будинку в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_8

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У порушення зазначених вимог закону позивачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9 прийняли спадщину після померлого ОСОБА_6

Ураховуючи те, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, доказів того, що на момент смерті ОСОБА_7 останній належало 3/5 частин спірного будинку суду не надано, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/5 частину будинку АДРЕСА_1.

Не підлягає задоволенню і зустрічний позов ОСОБА_5, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_5 зазначав, що після смерті ОСОБА_6 прийняла спадщину: будинок АДРЕСА_1, його дружина - ОСОБА_7 Після смерті ОСОБА_7 залишилося спадкове майно - жилий будинок АДРЕСА_1, який складається з двох квартир. На момент її смерті в будинку проживало дві родини: в кв. № 1 ОСОБА_1, її чоловік - ОСОБА_10 та її син - ОСОБА_11; в кв. № 2 - його мати - ОСОБА_8, він, його дружина - ОСОБА_12 і його донька - ОСОБА_13 На момент смерті ОСОБА_7 з нею у спірному будинку проживала лише його матір - ОСОБА_8, інші доньки - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9 в зазначеному будинку не проживали, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавали, заповіту не було, а тому згідно ст. ст. 529, 549 ЦК УРСР, 1963 року фактично вступила у володіння спадковим майном та прийняла спадщину лише його матір - ОСОБА_8, однак до нотаріальної контори про прийняття спадщини не зверталася. Після того, як його матір - ОСОБА_8, померла, єдиними спадкоємцями є він та її донька ОСОБА_1, які постійно проживають у зазначеному будинку, а тому просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом на спадкове майно, після померлої ОСОБА_8

Однак, як установлено судом після смерті ОСОБА_6 спадщину: будинок АДРЕСА_1 прийняли ОСОБА_7 і ОСОБА_8, оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, ОСОБА_7 було складено заповіт на користь ОСОБА_8 і ОСОБА_9, згідно якого остання заповіла все належне їй майно в рівних частках, ОСОБА_8 прийняла спадщину після померлої ОСОБА_7, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, ОСОБА_9 - подавши заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_7

Доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_8 є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_7 суду не надано, а тому підстав для задоволення зустрічного позову про визнання права власності на квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом на спадкове майно, після померлої ОСОБА_8 немає.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Ураховуючи те, що спадщина була прийнята до набрання чинності ЦК України, суд до спірних правовідносин застосовував норми ЦК УРСР, 1963 року.

Керуючись ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР, 1963 року, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. ст. , 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 61, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на частину жилого будинку в порядку спадкування за законом - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину жилого будинку в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільській районний суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С. С. Захарчук