Рішення № 27707012, 20.11.2012, Харцизький міський суд Донецької області

Справа №2/0550/71/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року

Харцизький міський суд Донецької області в складі :

головуючого судді - Нікіфорова М.Ю.

при секретарі -Нікуліної Г.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харцизьку цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів, який мотивує тим, що 25.04.2008р. між банком та ОСОБА_1 була укладена кредитна угода № ЕХ 013-08, згідно з якою остання отримала кредитний транш в сумі 135 000,00доларів США зі сплатою 17% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Термін повернення кредиту встановлений до 25.04.2018р. Під час укладання кредитної угоди сторони досягли згоди щодо графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаною кредитною угодою між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № ПЕХ 013-08 від 25.04.2008р. В порушення умов кредитної угоди та вимог чинного законодавства з лютого 2009р. відповідачка не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитом, платежі на погашення кредитних коштів не сплачує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 193 727,22 долара США, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 124 970,36 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 55 794,98 долара США, пені за несвоєчасність зобов'язання в сумі 12 961,88 долара США. За офіційним курсом НБУ на 28.09.2011р. заборгованість складає 1 544 703,36грн. Також відповідно до п. 6.6. кредитної угоди при порушенні позичальником будь-якого з грошових зобов'язань, передбачених даними угодами, більше ніж на 120 днів, у зв'язку з чим банку змушений був звернутися до суду, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 250,00грн + 5% від суми позову. Враховуючи загальну суму заборгованості, вказаний штраф становить 77 485,17грн. Загальна сума, що підлягає стягненню за даним позовом становить 1 622 188,53грн.. Добровільно виконати свої зобов'язання відповідачі відмовляються, на листи-претензії не відповідають.

Просить стягнути солідарно з відповідачів 1 622 188,53грн.. та понесені банком судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, просить позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнали частково та пояснили, що дійсно в 2008р. між банком та відповідачкою було укладено кредитну угоду і вона отримала транш в сумі 135 000,00доларів США під 17% річних. Спочатку вона своєчасно сплачувала щомісячні платежі, але у зв'язку з фінансовою кризою наприкінці 2008р. її підприємство, куди були вкладені гроші, не витримало конкуренції, фінанси були втрачені і повернути їх неможливо, у зв'язку з чим вона не здійснювала погашення кредиту. У зв'язку з цим вона неодноразово зверталась в Банк з проханням надати відстрочку чи встановити реструктуризацію заборгованості, але її прохання залишились нерозглянутими. Вона не відмовляється від повернення отриманих кредитних коштів. Але не згодна з сумою заборгованості, яку просить стягнути з неї банк за даним позовом. Так, по-першу, вона вважає кредитний договір таким, що не відповідає вимогам постанови Правління НБУ №168 від 10.05.2007р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», оскільки в кредитній угоді не було вказану сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань, у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, графік погашення кредиту за формою не відповідає формі, що затверджена вказаною постановою. По-друге, вона не згодна з тим, що банк нараховує відсотки не за ставкою 17%, а за ставкою 32%. При цьому, в документах маються різні відомості щодо відсоткової ставки -в кредитній угоді зазначено 32%, в договорі про надання траншу -34%. Вказані ставки встановлені як додаткова відповідальність при порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань по погашенню траншу, що порушує принцип рівності сторін договору, а також є неправомірним, оскільки за невиконання зобов'язань кредитним договором передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі не більше 0,2 % ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості. Також вона не згодна з нарахуванням штрафу, передбаченого п. 6.6. кредитної угоди. Вважає вказаний штраф таким, що суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки цей штраф є фактично платою за дії банку у зв'язку із зверненням банку до суду і визначається не від суми кредиту, а від суми позову. За порушення зобов'язання кредитною угодою встановлена відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі не більше 0,2 % ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості, усі інші види штрафів, неустойки, що передбачені договором є незаконними, фактично за одне й те саме порушення передбачено декілька видів відповідальності. По-третє, відповідно до вищевказаної постанови НБУ банки не мають права встановлювати платежі , які споживач має сплатити за дії, які банк здійснює на власну користь за власні дії, або з метою встановлення, зміни правовідносин тощо. В порушення вказаних норм банк неправомірно встановив в п. 4.5. договору про видачу траншу плату за відкриття позичкового рахунку в сумі 15 150,00грн., а також в п.4.6. винагороду за оформлення кредитного договору в сумі 0,5% від суми траншу, що становить 675 доларів США. Вважає, що сума заборгованості повинна бути зменшена на вказані суми. Також вказує, що сума нарахованих банком відсотків значно перевищує суму простроченого тіла кредиту, у зв'язку з чим відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки можу бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Просить задовольнити позов частково.

Представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 позов не визнала повністю з підстав, викладених відповідачем ОСОБА_1 Додатково пояснила, що відповідно до ст. 559 ЦК України позивач звернувся до суду із вказаним позовом з пропуском встановленого цією статтею строку. З розрахунку вбачається, що порушення умов кредитного договору було допущено ще в 2009р., в договорі поруки строк дії договору не встановлений, тому порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Таким чином, підстав для покладання відповідальності на поручителя немає. Просить в позові до поручителя відмовити повністю.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Суд встановив, що 25.04.2008р. між банком та ОСОБА_1 була укладена кредитна угода № ЕХ 013-08, згідно з якою остання мала права на отримання кредитних коштів окремими частинами -траншами кредиту на загальну суму 150 000,00доларів США.

Згідно п.1.1. вказаної угоди видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу траншу. Умови видачі -сума кожної частини, термін по кожному траншу оформлюється окремим договором про видачу траншу. Кожний договір є невід'ємною частиною цієї кредитної угоди.

Згідно п.1.3. вказаної угоди термін повернення кредиту встановлений до 25.04.2018р.

25.04.2008р. між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про видачу траншу № ЕХ 013-08, згідно з п.1.2. якого остання отримала кредитний транш в сумі 135 000,00доларів США.

Згідно з п.1.3. договору терміни повернення траншу кредиту і відсотків визначаються відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (додаток№1 до договору).

Згідно п. 2.2.3. договору про видачу траншу позичальник зобов'язаний здійснити погашення траншу кредиту і відсотків у порядку і терміни відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди.

Згідно з п.4.1. договору та кредитної угоди за користування кредитними коштами в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення траншу кредиту позичальник сплачує відсотки в розмірі 17% річних, які відповідають п. 4.1. кредитної угоди.

Згідно п.4.3. договору при порушенні позичальником, якого-небудь із зобов'язань по погашенню траншу кредиту, передбачених п.1.3, 2.2.3 цього договору, а також п. 2.2.3, 2.3.3., 2.4.1, 4.10 кредитної угоди позичальник сплачує банку відсотки за користування кредиту в розмірі 34% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, в п.4.3. кредитної угоди -32%.

Згідно п.4.5. договору та кредитної угоди позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку в розмірі 15 150,00грн в день укладання даного договору.

Згідно п.4.6. договору та кредитної угоди позичальник сплачує банку винагороду за оформлення кредитного договору в розмірі 0,5% від суми траншу.

Згідно п. 6.1 кредитної угоди при порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. 2.2.2., 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 2.4.1, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4. цієї угоди, п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4, договорі про видачу траншу, а також графіком погашення термінів повернення кредиту, винагороди позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Згідно п.6.6. кредитної угоди при порушенні позичальником будь-якого з грошових зобов'язань, передбачених даною угодою, більше ніж на 120 днів, у зв'язку з чим банку змушений звернутися до суду, позичальник сплачує банку штраф в розмірі 250,00грн + 5% від суми позову.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаною кредитною угодою між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № ПЕХ 013-08 від 25.04.2008р. , згідно з яким боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

З лютого 2009р. відповідачка не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитною угодою та договором про видачу траншу, платежі на погашення кредитних коштів не сплачує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 193 727,22 долара США, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 124 970,36 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 55 794,98 долара США, пені за несвоєчасність зобов'язання в сумі 12 961,88 долара США.

За офіційним курсом НБУ на 28.09.2011р. заборгованість складає 1 544 703,36грн.

Згідно ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором чи законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором чи законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно ст.. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оцінивши обставини справи, проаналізувавши вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що між сторонами мають місце кредитні правовідносини на підставі укладеної кредитної угоди та договору про видачу траншу, відповідачка ОСОБА_1 відповідно до вказаних договорів отримала кредитні кошти в сумі 135 000,00доларів США, які була зобов'язана повернуті у визначені сторонами в графіку строки зі сплатою 17% річних. При цьому, при порушенні термінів сплати кредитних коштів позичальник зобов'язаний був сплачувати додатково відсотки в розмірі 34% річних, та пеню, що передбачено кредитними договорами. Згідно наданого банком розрахунку відповідачка з лютого 2009р. порушує узяті на себе зобов'язання, сплату коштів в рахунок повернення кредиту не здійснює, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 193 727,22 долара США, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 124 970,36 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 55 794,98 долара США, пені за несвоєчасність зобов'язання в сумі 12 961,88 долара США, що за офіційним курсом НБУ на день звернення до суду з вказаним позовом становить 1 544 703,36грн. Суд вважає, що вказана сума підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

Суд вважає необхідним зменшити вказану суму заборгованості на суму винагороди за відкриття позичкового рахунку в розмірі 15 150,00грн., що передбачена п.4.5. кредитної угоди та договору про видачу траншу, та на суму винагороди за оформлення кредитного договору в розмірі 0,5% від суми траншу, що становить 675,00доларів (135 000,00долара США : 100 х 0,5) або по офіційному курсу НБУ на день звернення до суду з позовом 5 382,18грн., що передбачено п.4.6. кредитної угоди та договору про видачу траншу.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону (послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб). Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

З даними положенням узгоджуються положення постанови Правління НБУ №168 від 10.05.2007р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», відповідно до якої банки не мають права встановлювати платежі , які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо) або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк чи споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладання кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладання кредитного договору тощо).

Таким чином, положення п.4.5, 4.6. кредитної угоди та договору про видачу траншу від 25.04.2008р. є нікчемними, оскільки передбачають платежі за дії банку, які не є послугами в розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів», і вчиняються банком на власну користь(відкриття позичкового рахунку) та з метою встановлення правовідносин (оформлення кредитного договору). У зв'язку з цим позичальник ОСОБА_1 безпідставно здійснила сплату вказаних платежів на користь банку і вказані суми повинні бути повернуті їй. Але у зв'язку з тим, що відповідачка ОСОБА_1 має заборгованість перед банком по сплаті кредитних коштів, вказані суми повинні бути зараховані на сплату цієї заборгованості.

З урахуванням вищевикладеного загальна сума заборгованості за кредитними зобов'язаннями буде становите 1 524 171,20грн ( 1 544 703,36грн -15 150,00грн. -5 382,18грн), яку і слід остаточно стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

За вищевикладеними обставинами суд вважає необхідним відмовити позивачу в стягненні на його користь з відповідачів штрафу в розмірі 77 485,17грн., передбачених п.6.6. кредитної угоди, оскільки це положення кредитної угоди також є нікчемним в силу встановлення платежу за дії, які вчиняє банк на свою користь ( звернення до суду з позовом).

Суд не приймає до уваги доводи відповідачів відносно необхідності зменшення суми неустойки у зв'язку із значним перевищенням її розміру розміру збитків, виходячи з того, що згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відповідачка не зазначає, яку саме суму необхідно зменшити -суму відсотків за користування кредитом чи суму пені.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість за тілом кредиту становить 124 970,36 долара США, в т.ч. прострочена заборгованість 13 209,29 долара США, а розмір нарахованих відсотків та пені відповідно 55 794,98 долара США та 12 961,88 долара США, тобто сума нарахованої пені (неустойки) значно не перевищує суму простроченої заборгованості за тілом кредиту.

По-друге, відповідно до п.27 постанови Пленуму ВССУзРЦКС від 30.03.2012р. №5

проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Тому підстав для зменшення нарахованих відсотків за даним кредитним договором, навіть у випадку їх значного перевищення розміру простроченого тіла кредиту, немає.

По-третє, відповідачка не зазначає які саме істотні обставини, які мають істотне значення, наявні як підстава для зменшення неустойки відповідно до ст. 551 ЦК України.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_2 та його представника щодо пропуску позивачем строку звернення до нього як поручителя з вказаним позовом, що є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання основним позичальником.

В даному випадку суд виходить з того, що відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ст. 554 ЦК)

На підставі ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно з вищевикладеними умовами кредитного договору позичальник -відповідачка ОСОБА_1 зобов'язувалась повертати кредитні кошти щомісячно періодичними платежами, тому при неналежному виконанні нею своїх зобов'язань строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення отриманих коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до п.11 договору поруки від 25.04.2008р. сторони узгодили строк припинення поруки, пов'язавши його з наступною подією: цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитною угодою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підстав для застосування ст. 559 ЦК України в даному випадку немає і поручитель в силу невиконання боржником своїх зобов'язань по сплаті періодичних платежів повинен нести солідарну з ним відповідальність, враховуючи, що позов подано до суду до настання строку виконання усього зобов'язання.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору та витрат на ІТЗ.

Керуючись ст..526,530,553,554,559,610,611,614,617,1054 ЦК України, ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», ст.. 10,11,60,61,88,174,212-215 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., ур. м. Грязі Липецької обл.., ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ур. м.Макіївка Донецької обл.., солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»(м.Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, р/р 29098829000000, МФО 305299, код ЄРДПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором в сумі 1 524 171,20грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., ур. м. Грязі Липецької обл.., ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ур. м.Макіївка Донецької обл.., на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»(м.Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, р/р 29098829000000, МФО 305299, код ЄРДПОУ 14360570) в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору в сумі 850,00грн. з кожного, по сплаті витрат на ІТЗ в сумі 60,00грн з кожного, усього 910,00грн. з кожного.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: