Рішення № 27706980, 28.11.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/0544/3277/2012

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого -Кривошеєва Д.А.

При секретарі -Дьякові О.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі з індексацією, середнього заробітку за затримку розрахунку заробітної платі, та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У Слов'янський міськрайонний суд звернулась ОСОБА_1 з позовом до ВАТ «Содовий завод», і просить стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість по заробітній платі з індексацією у сумі 2906 гривень, середній заробіток за затримку розрахунку заробітної плати, за період з 1 грудня 2003 року по 31 жовтня 2012 року у сумі 85800 гривень, а також у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди гроші у сумі 5000 гривень.

Позивачка обґрунтовує заявлені вимоги тим, що раніш вона являлась працівником ВАТ «Содовий завод». Під час роботи на підприємстві заробітна плата виплачувалась їй не своєчасно. 30 листопада 2003 року вона за власним бажанням була звільнена з підприємства. При звільненні, заборгованість по заробітній платі у сумі 2499,09 гривень, відповідачем їй виплачена не була. У зв'язку з чим вона просить стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексації у сумі 2906 гривень, а також середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі, за період з 1 грудня 2003 року по 31 жовтня 2012 року у сумі 85800 гривень.

Крім того, вважає, що діями відповідача який своєчасно не виплатив заробітну плату, їй завдано моральну шкоду у розмірі 5000 гривень. Необхідність відшкодування моральної шкоди позивачка обґрунтовує тим, що у зв'язку з невиплатою відповідачем заробітної плати і відсутності у неї грошових коштів, змусило її докладати додаткових зусиль для організації свого життя, для утримання своєї сім'ї, внаслідок чого значно погіршився стан її здоров'я.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод», будучи повідомлений належним чином, судовими повістками, по про дату та час судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Відповідачем до суду надана заява про розгляд справи за відсутністю його представника.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що: позов ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі з індексацією, середнього заробітку за затримку розрахунку заробітної платі, та відшкодування моральної шкоди, підлягає частковому задоволенню.

У ході судового засідання з достовірністю було встановлено, що:

ОСОБА_1 раніш являлась працівником ВАТ «Содовий завод і 30 листопада 2003 року на підставі ст. 38 КЗпП України звільнена з підприємства. Під час роботи на підприємстві, заробітна плата ОСОБА_1 виплачувалась не своєчасно і при її звільнені з підприємства заборгованість по заробітній платі їй виплачена не була і становила 2499,09 гривень. (а.с. 2-4).

Із ухвали господарського суду Донецької області від 11 вересня 2012 року, слідує, що 3 січня 2001 року порушена справа про банкрутство ВАТ «Содовий завод». На теперішній час ліквідаційна процедура ВАТ «Содовий завод»продовжена і також продовжено повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_2, до 27 січня 2013 року.

Відповідно вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникові втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»визначено, що: виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Також статтею 7 цього Закону передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Таким чином, для розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати необхідні дані щодо розміру щомісячного її нарахування, розміру її виплати і розміру заборгованості.

Статтями 11, 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду справи позивачкою не було надано доказів на підтвердження цих виплат, з заявою про витребування вказаних документів у відповідача позивачка також не зверталась, а тому суд позбавлений можливості провести відповідні розрахунки.

У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 2499,09 гривень, а у стягненні компенсаційних виплат відмовити.

При вирішенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі, суд виходить з наступного:

Статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу. При відсутності спору про їх середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 29 грудня 1999 року, при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі -наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи -по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до п. 2 Постанови КМ України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»від 8 лютого 1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 вказаного Порядку, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Із наданою позивачкою довідки виданою ВАТ «Содовий завод»від 8 жовтня 2012 року слідує, що середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці складає 600 гривень. (а.с. 4)

Позивачка під час розгляду справи також не зверталась з заявою про витребування у відповідача відповідних доказів.

Виходячи з наведеного, суд позбавлений можливості відповідно до Постанови КМ України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»розрахувати середній заробіток за час затримки розрахунку, оскільки відсутні дані про середньомісячну заробітну плату за останні 2 місяці, дані за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, а також кількість робочих днів за час затримки розрахунку за професією позивачки.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, про стягнення середнього заробітку за затримки розрахунку по заробітній платі -необхідно відмовити.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разу, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Приймаючи до уваги, що в ході судового розгляду справи встановлено, що дії відповідача по відношенню до позивачки були протиправними, суд вважає, що вимоги позивачки про відшкодування завданої їй моральної шкоди підлягають задоволенню. Разом з тим суд, вважає що сума моральної шкоди яку витребує позивачка стягнути з відповідача занадто велика і підлягає зменшенню до 1000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 115 - 117, 231, 232, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 14, 60, 212 -214 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», розрахунковий рахунок 263103 у АК ПІБ, МФО 334561, код ЗКПО 00204895, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Моісіївка, Узлівського району, Тульської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, проживаючої: АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі у сумі 2499,09 гривень, а у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

В інший частині позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»судовий збір на користь держави у розмірі 249,90 гривень.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області, через Слов'янський міськрайонний суд, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчий кімнаті.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду

Кривошеєв Д.А.