Рішення № 27705663, 23.11.2012, Київський районний суд м. Одеси

_________________

Справа№1512/3705/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2012 р. року,

Київський районний суд м.Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря -Баранової Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Кредитної спілки „Істок" до ОСОБА_1, ТОВ «Істок-2001», третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Істок»про визнання пункту кредитного договору № КД -3149 від 19 серпня 2008 року недійсним та визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

22.10.2009 року Київським районним судом ухвалено заочне рішення, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки "Істок"заборгованість за кредитним договором.

13.05.2011 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення від 22.10.2009 року.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 30 травня 2011 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення була задоволена, заочне рішення скасоване.

30.11.2011 року судом було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС "Істок" заборгованості за кредитним договором на загальну суму 2 136 064,67 грн.

Ухвалою суду від 05.03.2012 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.11.2011 року по цивільній справі за позовом Кредитної спілки "Істок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано за нововиявленими обставинами, справа призначена до розгляду в загальному порядку.

У судовому засіданні представники позивача Лисіков І.А. та Алєксєєв О.М. поданий позов підтримали з урахуванням уточнень від 10.10.2012 року (т.2, а.с.44-45), просили позовні вимоги задовольнити, вказуючи на те, що відповідачі тривалий час ухиляються від виконання своїх зобов`язань.

Представник відповідача ОСОБА_1 -ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, звернулась до суду з зустрічним позовом, який також уточнила, та просила визнати п.3.4 кредитного договору № КД -3149 від 19 серпня 2008 року удаваним, таким, що вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме забезпечення зобов`язання за кредитним договором № КД -3149 від 19 серпня 2008 року; визнати п.3.4 кредитного договору №КД -3149 від 19 серпня 2008 року недійсним; визнати дії КС „Істок" щодо нарахування відсотків за користування кредитом за кредитним договором № КД - 3149 від 19 серпня 2008 року за ставкою 52% протиправними.

Представник ТОВ „Істок-2001" у судовому засіданні первісний позов визнала, у задоволенні зустрічних позовних вимог просила відмовити.

ОСОБА_2, яка була залучена судом до участі у справі у якості третьої особи, у судове засідання не з`явилась, про слухання справи повідомлена належним чином. Представник третьої особи ОСОБА_5 у судовому засіданні вважала зустрічний позов ОСОБА_1 обгрунтованим, у задоволенні первісного позову просила відмовити.

Розглянувши подані позови, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку про те, що первісний позов КС „Істок" підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 19 серпня 2008 року між Кредитною Спілкою «Істок»і членом Кредитної Спілки «Істок»ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № КД -3149. Відповідно до п.1.1. Договору Відповідач отримав кредит у сумі 1 000 000 (один мільйон гривень) на строк користування до 19 листопада 2008 року(т. 1 а.с. 10).

Згідно п.1.1. Договору, Відповідач зобов'язався повернути одержаний кредит в повному обсязі та в терміни, встановлені Договором, а також зобов'язався сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 13% річних до повного виконання умов договору.

Крім того, 19 серпня 2008 року між Кредитною Спілкою «Істок»та ТОВ «Істок-2001»і членом Кредитної Спілки «Істок»ОСОБА_1 було укладено договір поруки № ДП-3149, відповідно до умов якого Поручитель -ТОВ «Істок - 2001» бере на себе обов'язок перед КС «Істок», як кредитором, за зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № КД-3149 від 19.08.2008 року, укладеним між КС «Істок»та ОСОБА_1

Відповідно до п.3.1 договору поруки № ДП- 3149 відповідальність Поручителя настає у разі, якщо боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові обов'язки за кредитним договором № КД-3149 від 19.08.2008 року. Пункт 3.3. договору поруки № ДП -3149 від 19.08.2008 року зобов'язує поручителя на протязі 5 днів сплатити Кредитору вказану в повідомлені заборгованість в повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що при порушенні Боржником зобов'язання забезпеченого порукою, Боржник та Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків.

Про порушення умов кредитного договору № КД-3149 від 18.08.2008 року боржник ОСОБА_1 та Поручитель ТОВ «Істок - 2001»сповіщались неодноразово, однак борг ОСОБА_1 перед КС «Істок»на теперішній час не погашено (т. 1., а.с. 45, 223, 224, 225)

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредиту, станом на 10.10.2012 року заборгованість Відповідача-1 та Відповідача-2 по Кредитному договору становить 3 110 389, 21 грн., в тому числі заборгованість по сплаті суми кредиту у розмірі -862 064 гривень 66 копійок, сума інфляції 273 393 гривень 04 копійок, борг по сплаті відсотків 1 974 931 гривень 51 копійка (т. 2 а.с. 50).

Як передбачено ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач свій обов'язок за Договором виконав в повному обсязі, а саме: видав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 1 000 000 гривень, що підтверджується видатковим касовим ордером № 1213 (т. 1 а.с. 43).

Суд вважає, що відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кредитним договором № КД-3149 від 19 серпня 2008 року, а саме п.1.1 передбачено, що Кредитор на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику грошові кошти в сумі 1 000 000 гривень на строк користування до 19 листопада 2008 року, зі сплатою відсотків в розмірі 13 % річних, виходячи з 365 календарних днів у році, а позичальник зобов'язується повернути наданий Кредит і сплатити відсотки та платежі за Кредитом у встановлений даним Договором строк і виконати свої обов'язки за даним Договором в повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1,4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так відповідно до п. 3.4. Кредитного договору № КД-3149 від 19 серпня 2008 року передбачено, що при недотримані умов Договору Позичальником, Кредитор має право збільшити відсоткову ставку, вказану в п.1.1 цього Договору, але не більш, ніж в 4 (чотири) рази з дня планової сплати внеску, згідно Графіка, до моменту повного погашення заборгованості по черговому платежу, при цьому при позитивній кредитній історії Позичальника в Кредитній Спілці «Істок» Кредитор має право не збільшувати відсоткову ставку.

Відповідно до п.1,3,4 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодовувати кредиторові завдані ним збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно,- у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 525 ЦК України не припускається одностороння відмова від зобов'язання. Умови договору не оспорювались. Відповідач, уклавши договір, взяв на себе певні зобов'язання, однак не виконав їх, тому повинен сплатити заборгованність за надані послуги та понести відповідальність у вигляді сплати договірних санкцій.

Суд, вивчивши матеріали справи, доходить до висновку, що в справі мається достатньо доказів для ухвалення рішення про задоволення позову КС «Істок»та стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за кредитом у розмірі 3 110 389, 21 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд бере до уваги, вимоги статті 6 Цивільного Кодексу України, за якою сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Таким чином, суд доходить до висновку про те, що усі істотні умови договору, зокрема і пункт 3.4, сторонами були погоджені та відповідали їх внутрішньому волевиявленню.

Згідно вказаного пункту договору при недотриманні умов договору позичальником, кредитор має право збільшити відсоткову ставку, вказану в пункті 1.1. договору, але не більш ніж у 4 рази з дня планової сплати внеску згідно графіка до моменту погашення заборгованості по черговому платежу.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, у повній відповідності з умовами кредитного договору, кредитна спілка скористалась наданим їй правом, змінивши відсоткову ставку у бік збільшення, про що повідомила відповідача за допомогою повідомлення №1937 від 11.12.2008 року (т.1, а.с.45).

Суд не може прийняти до уваги твердження представника позивача за зустрічним позовом про те, що ОСОБА_1 вказане повідомлення отримано не було, так як дане повідомлення було надіслано на адресу фактичного проживання відповідача, яка була ним особисто вказана в заявці на отримання кредитну, та було отримано ОСОБА_1 13.12.2008 року (т.1, а.с.38, 46).

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Відповідно до норм ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Крім того, статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. Однак, такого умисного наміру сторін укласти удаваний правочин представником позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні доведено не було. Крім того, пунктом 7.2 Договору передбачено, що підписуючи даний договір, позичальник не перебуває під впливом помилки, обману, насилля, загрози, зловмисної угоди.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що п.3.4. Договору встановлює процедуру зміни процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику, до яких, зокрема, належить невиконання умов кредитного договору, а не розміру сплати неустойки за невиконання умов договору.

Пунктом 27 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спецвалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Згідно пункту 28 вказаної Постанови при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Таким чином, суд бере до уваги, що частини 2 та 3 ст. 1056-1 ЦК України, за якими встановлений договором розмір процентної ставки не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку, а умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, чинна лише з 10.01.2009 року, в той час як договір між сторонами був укладений ще 19.08.2008 року, а порушувати умови договору відповідач почав ще з грудня 2008 року.

При винесенні рішення суд також звертає увагу на те, що представником позивача за зустрічним позовом до правовідносин, що виникли між сторонами, помилково був застосований Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", так як суб'єктами зазначених в Законі правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно

від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, так як кредитний договір був укладений між КС „Істок" та ОСОБА_1, як фізичною особою.

Крім того, суд погоджується з думкою представників позивача за первісним позовом щодо пропуску ОСОБА_1 строку на оскарження кредитного договору, так як оскаржуваний договір був укладений сторонами ще 19.08.2008 року, а з позовом про визнання кредитного договору недійсним позивач звернувся лише у жовтні 2012 року.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що в справі мається достатньо доказів для ухвалення рішення про задоволення позову КС «Істок»та стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за кредитом у розмірі 3 110 389, 21 гривень та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Крім того, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути сплачене при подані позовної заяви до суду державне мито та витрати на ІТЗ у розмірі 1730 гривень, відмовивши у стягненні даної суми у більшому розмірі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 526, 554, 611, 613, 623, 1048,1049,1050 ЦК України, ст.ст.209,212,213,214,215,217, 218,223, 224,225, 226, 229 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Кредитної спілки „Істок" до ОСОБА_1, ТОВ «Істок-2001», третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ТОВ «Істок -2001», на користь кредитної спілки «Істок» (65049, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 16/8 офіс № 9, Код ЄДРПОУ 26364449, МФО 328209 п/р № 26504310757401 в АБ «Південний») суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 110 389 (три мільйона сто десять тисяч триста вісімдесят дев'ять) гривень 11 коп, в тому числі: заборгованість по сплаті суми кредиту у розмірі -862 064 гривень 66 копійок, сума інфляції 273 393 гривень 04 копійок, борг по сплаті відсотків 1 974 931 гривень 51 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 та ТОВ «Істок -2001» на користь кредитної спілки «Істок» (65049, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 16/8 офіс № 9, Код ЄДРПОУ 26364449, МФО 328209 п/р № 26504310757401 в АБ «Південний») сплачене при поданні позову державне мито та витрати на ІТЗ процесу у розмірі 1730 гривень, в решті позову -відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Істок»про визнання пункту кредитного договору № КД -3149 від 19 серпня 2008 року недійсним та визнання дій протиправними -відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:

Суддя : Куриленко О. М.