Рішення № 27704398, 27.11.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2524/1102/2012 Провадження № 22-ц/2590/3711/2012 Головуючий у I інстанції - Валевач М.М.Категорія - цивільна Доповідач - Бечко Є. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.суддів:Шарапової О.Л., Литвиненко І.В.,при секретарі:Рудик І.І.за участю:пр-ка позивача Логвиненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,

в с т а н о в и в:

13 серпня 2012 року ПАТ «Облтеплокомуненерго» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 9416 грн. 83 коп. за період з 01.10.2002 року по 31.10.2010 року та стягнути судовий збір.

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2012 року позов ПАТ «Облтеплокомуненерго» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 3089 грн. 38 коп. та судовий збір в сумі 30 грн. 89 коп.

Не погоджуючись з даним рішенням ПАТ «Облтеплокомуненерго» звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просило рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2012 року скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, та стягнути з відповідача судові витрати.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду не обґрунтоване і підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги факт укладення між сторонами договору реструктуризації боргу, який свідчить про визнання відповідачем свого боргу, застосування строків позовної давності є порушенням ст.264 ЦК України. Крім того, апелянт вказує на те, що не зрозуміло якими нормами чинного законодавства керувався суд при винесенні рішення у частині стягнення судового збору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Облтеплокомуненерго» дійсно надає послуги по теплозабезпеченню квартири, власником якої є ОСОБА_6, однак, в порушення чинного законодавства, оплата за надані послуги останньою не вносилась. Проте, позивачем за період з жовтня 2002 року по серпень 2009 року пропущено строк позовної давності, крім того, позивач не звертався з заявою про його поновлення.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у фактичних договірних відносинах, оскільки ОСОБА_6 користується теплоенергією в належній їй на праві власності квартирі, на неї відкритий особовий рахунок, видана їй абонентська книжка по якій вона повинна щомісячно оплачувати позивачу послугу з теплопостачання. Зазначені обставини вірно встановлені судом і не оспорюються.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 не повністю сплачувала за надані послуги в неї виникла заборгованість у сумі 9416 грн. 83 коп. за період з 01.10.2002 року по 31.10.2010 року, яку ПАТ «Облтеплокомуненерго» просило стягнути з відповідачки.

Відповідачка не заперечує, що в неї існує заборгованість з оплати за тепло, також це підтверджується і наданим позивачем суду розрахунком (а.с.4-5), проте просила застосувати строк позовної давності (а.с.29). Отже, ОСОБА_6 порушила вимоги ст.526 ЦК України.

Встановлено, що 25.12.2008 року між сторонами укладено Договір №22 про реструктуризацію боргу за теплову енергію (а.с.6) за період з жовтня 2002 року.

Сторони цього договору підписали його без будь-яких застережень, що свідчить про згоду відповідачки з його умовами.

За таких обставин звернення ОСОБА_6 про застосування до виниклих правовідносин судом вимог позовної давності є безпідставними.

Згідно ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Укладення договору про реструктуризацію і сплата ОСОБА_6 в лютому та грудні 2009 року 200 грн. та 225 грн. відповідно та в березні 2010 року 400 грн. свідчить про те, що відповідачка визнала борг, а тому з березня 2010 року перебіг позовної давності (три роки - ст.257 ЦК України) починається заново, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК України).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що мало місце переривання строку позовної давності, але не врахував, що за змістом ст.264 ЦК України перебіг позовної давності може перериватися лише в межах того трирічного строку, який ще не сплинув. В даному випадку перебіг строку давності починається заново.

ОСОБА_6 не надано до суду апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст.ст.58-60 ЦПК України, доказів, які б свідчили про погашення заборгованості у повному обсязі та про відсутність у неї боргових зобов'язань перед позивачем за вказаний період часу.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в межах позовних вимог станом за період з 01.10.2002 року по 31.10.2010 року у сумі 9416 грн. 83 коп.

Наведене вказує на те, що висновки суду не відповідають всім обставинам справи, судом неправильно застосовані положення матеріального права стосовно позовної давності, а тому рішення суду в частині розміру стягненої заборгованості з відповідачки підлягає зміні. На користь позивача з ОСОБА_6 слід стягнути 9416,83 грн.

З відповідача на користь позивача слід стягнути сплачені ним при подачі позову та апеляційної скарги судові витрати в сумі 321 грн. 90 коп. (214,60 + 107,30 = 321,90) (а.с.1, 51), змінивши рішення також і в цій частині.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст.309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» - задовольнити частково.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2012 року в частині стягнення боргу за послуги теплопостачання в розмірі 3089 грн. 38 коп. та в частині розміру стягнення судових витрат - змінити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 9416 (дев'ять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 83 коп. та 321 (триста двадцять одна) 90 коп. судового збору.

В іншій частині рішення - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: