Ухвала суду № 27697642, 21.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 р. Справа № 49888/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року у справі за позовом Військової частини 2418 Державної прикордонної служби України до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25.01.2011 року представник Військової частини 2418 Державної прикордонної служби України звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2010 року № 0007981501/0, № 0007971501/0.

Позовні вимоги обґрунтовуються неправомірним нарахуванням контролюючим органом штрафної санкції, оскільки позивачем сплачено суму узгодженого податкового зобов'язання, визначеного податковою декларацією, що підтверджується платіжними дорученнями, а тому, вважає податкове повідомлення-рішення, винесене ДПІ у Сокальському районі Львівської області протиправними. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснила, що самостійне зарахування ДПІ у Сокальському районі Львівської області сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування таким платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0007981501/0, № 0007971501/0 від 08.09.2010 року винесені Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області.

Представник Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами України. Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях. Додатково зазначає, що розмір штрафу за несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов'язання розраховується виходячи з фактично сплаченої (погашеної) суми податкового боргу, а штраф може застосовуватися виключно за фактом сплати (погашення) податкового боргу. Зазначає, що порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства встановлює, наказ ДПА України від 18 липня 2005 року N 276 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України» (далі Інструкція №276). Згідно пункту 1 Інструкції №276, оперативний облік платежів, що надходять до бюджету, ведеться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органів державної податкової служби відповідно до порядку, установленого для справляння платежів до бюджету. Облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизовані інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення та контролю інформації обробки документів. Використання в АІС спеціального кодування всіх операцій щодо обліку платежів, що надходять до бюджету, забезпечує на робочому місці працівників підрозділу адміністрування облікових показників та звітності автоматизоване ведення особових рахунків платників податків та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи, яка дає змогу формувати довідкову інформацію, звітність тощо. Проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється у хронологічному порядку. Обов'язковою вимогою до проектів АІС обліку і звітності в органах державної податкової служби є захист, архівування та збереження даних, забезпечення можливості доступу до баз даних, у тому числі минулих звітних періодів (тільки в режимі перегляду), виведення карток особових рахунків на друк, у файл та на екран комп'ютера, відстеження з кожним податковим зобов'язанням стану розрахунків платника з бюджетом. А оскільки узгодженне податкового зобов'язання не сплачено, то воно визнається податковим боргом.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається те, що Державною податковою інспекцією в Сокальському районі Львівської області була проведена перевірка дотримання Кінологічним навчальним центром (В/Ч № 2418) вимог п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за період з 20.05.2010 року по 30.07.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.1. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», а саме несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань за платежами по збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за геологорозвідувальні роботи із затримкою, що від 31 до 90 календарних днів в сумі 313, 38 грн.

За наслідками перевірки складено Акт від 19.08.2010р. №. №710/150/14321498 (надалі акт перевірки).

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 08.09.2010 року № 0007971501/0, яким визначено позивачу суму штрафу в розмірі 30, 3 грн.; № 0007981501/0, яким визначено суму штрафу в розмірі 238, 08 грн.

Як вбачається із розрахунку наведеному в акті перевірки, відповідачем частина вказаних сум спрямовувалась на погашення податкового боргу, що утворився внаслідок несплати у встановлені строки позивачем узгодженого податкового зобов'язання. Як зазначено в розрахунку штрафних санкцій (додаток до акту перевірки) кількість днів затримки становить 71 календарних днів. Позивач не погоджується з такими діями податкової. Суть спору полягає в тому, чи вправі орган ДПС самостійно спрямовувати платежі, які надходять від платника в рахунок минулих та поточних податкових зобов'язань не залежно від призначення платежу.

На думку колегії суддів суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Зазначена вище норма Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначає правило, але не містить обов'язку або механізму його реалізації, суб'єктного складу, а саме переліку осіб, щодо яких вона застосовується та переліку осіб, яким надано право його виконання.

У відповідності до вимог п.п. 7.1.1 п. 7.1 зазначеної статті, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 року за № 679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно з п. 3.8 вказаної вище Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Крім того, п. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

При цьому, наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року за № 509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбачено п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Згідно з п. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому, при сплаті податкових зобов'язань за конкретні періоди, обов'язок платника податків щодо сплати податку припиняється зі сплатою податку за вказані періоди.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищенаведеного суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року у справі № 2а-825/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук