Ухвала суду № 27696699, 22.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 р.Справа № 2-а-4982/11/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року по справі за позовом приватного наукового виробничо-комерційного підприємства "Атон" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2011 року приватне науково виробничо-комерційне підприємство "Атон" звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними та скасування рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що твердження ДПІ про нікчемність правочинів із ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія»та ТОВ «Онікс»є надуманими і не підтвердженими належними доказами. Позивач зазначає, що проведені позивачем операції із придбання товарів у ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія»та ТОВ «Онікс»є цілком реальними та законними операціями, придбання товару за цими операціями та сплата ПДВ у складі ціни цього товару підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які давали позивачу правові підставі включити вартість товару до складу валових витрат цього періоду, а сплачений цим продавцям ПДВ до податкового кредиту декларацій з ПДВ. Позивач також посилається на рішення господарського суду Херсонської області від 18.08.2011 р. по справі № 5024/1379/2011 та від 29.08.2011р. по справі № 5024/1378/2011, які набрали законної сили, і які підтверджують законність та реальність операцій позивача з цими постачальниками. Також позивач не погоджується із висновками ДПІ про завищення валових витрат по операціям з Фізичною особою-підприєцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, вважаючи, що первинні документи по операціям з цими підприємцями відповідають вимогам законодавства і є належними доказами понесених позивачем витрат.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року позов приватного наукового виробничо - комерційного підприємства "Атон" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні -було задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 12.10.2011 року № 00003532301, № 0003542301 та №0003552301 . Зобов'язано Державну казначейську службу стягнути з Державного бюджету України на користь приватного науково-виробничого комерційного підприємства «Атон»(код ЄДРПОУ 30667437) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. шляхом їх безспірного списання з рахунку державної податкової інспекції у м. Херсоні.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Херсоні в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 29.09.2011 року за результатами планової виїзної перевірки приватне науково виробничо-комерційне підприємство "Атон" за період з 01.10.2009 року по 01.09.2010 року було складено акт №3360/23-4/30667437. На підставі вказаного акту було винесено податкові повідомлення-рішення №0003532301, №0003542301 та №0003552301 від 12.10.2011 року.

За висновками акту перевірки в перевіреному періоді позивач занизив податок на прибуток на суму 2010511 грн., податок на додану вартість на суму 1463629 грн., та зависив бюджетне відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року на суму 54557 грн. Висновок про заниження податку на прибуток в акті перевірки обґрунтовується завищенням позивачем валових витрат на суму 8042045 грн., у тому числі по операціям з ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія»на суму 2856105 грн. (без ПДВ), з ТОВ «Онікс»на суму 4982800 грн. (без ПДВ), з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на суму 203140 грн.

Висновки про заниження податку на додану вартість та завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року в акті перевірки обґрунтовуються завищенням позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 1518186 грн., у тому числі по операціям з ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія»на суму 521626 грн., з ТОВ «Онікс»на суму 996560 грн.

На час проведення позивачем вищезазначених операцій порядок формування платником податку валових витрат був встановлений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, порядок формування платником податку податкового кредиту був встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. №168/97, а порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків - нормами пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Так, відповідно до п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу- це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Ст.7 Закону № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту. Разом з тим, будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз наданих позивачем податкових накладних, декларацій з ПДВ, а також первинних документів та угод про погашення зобовязань заліком зустрічних однорідних вимог, свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат, податкового кредиту, сформованих позивачем по операціям із ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія»та ТОВ «Онікс». Однак наявність у позивача належно оформлених первинних документів по операціям з ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія»та ТОВ «Онікс», які відповідно до Законів № 168/97 та № 334/94-ВР необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, а також сплата позивачем вартості товару з урахуванням ПДВ, є обовязковими але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування позивачем податкового кредиту та валових витрат за цими операціями.

Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту та валових витрат суду необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту та валових витрат;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;

Про підтвердження реальності операцій з ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія»та ТОВ «Онікс» окрім первинних документів свідчать рішення господарського суду Херсонської області від 18.08.2011 р. по справі №5024/1379/2011 та від 29.08.2011р. по справі № 5024/1378/2011, які набули законної сили, а також ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 р., якими було відмовлено ДПІ у м. Херсоні в прийнятті апеляційних скарг на вищевказані рішення господарського суду Херсонської області.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що укладені позивачем з зазначеними контрагентами правочини на поставку товарів носили товарний характер, були спрямовані на фактичне настання взаємних прав та обовязків, і підстави для визнання цих правочинів недійсними, як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, порушують публічний порядок, встановлений законодавством для субєктів господарювання, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені згаданими судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судовими рішеннями в господарських справах, що набрали законної сили, встановлена реальність операцій позивача з ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія»та ТОВ «Онікс», що в свою чергу спростовує твердження ДПІ про нікчемність та безтоварність цих операцій.

Крім того, посилання апелянта в акті перевірки та в апеляційній скарзі на пояснення директора та засновника ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія» - ОСОБА_3 - не відповідають положенням ст. 71 КАС України, а саме, обов'язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача. Проте, інформації про місце знаходження зазначеної особи для виклику його у судове засідання не було надано.

До того ж , долучена до справи ксерокопія пояснень ОСОБА_3 суперечить приписам ст. 69, п.4 ст. 70, п.1 ст.79 КАС України, з наступних причин: по-перше - ці пояснення не є показами свідка, даними суду з дотриманням вимог процесуального закону з попередження свідка про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а по-друге ця ксерокопія пояснень не може вважатися письмовим доказам, так як відомості, які містяться в цих поясненнях, записані оперуповноваженими зі слів особи, а тому такі пояснення повинні перевірятися судом ніякими іншими засобами доказування, ніж допит цієї особи в якості свідка в судовому засіданні.

ДПІ не було доведено, що копія пояснень ОСОБА_3 долучена до матеріалів даної адміністративної справи з дотриманням законодавства, оскільки залишається невідомим, у звязку з якою справою, оперативно-розшуковою чи кримінальною були відібрані ці пояснення, і на підставі якого процесуального документа копії цих пояснень були вилучені зі справи, у звязку з якою ці пояснення давались, та передані до матеріалів даної справи, а факт підписання ним у присутності нотаріуса статуту підприємства ,свідчить про те, що ОСОБА_3 мав намір на здійснення тих видів підприємницької діяльності, які перелічені в статуті ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія.».

Також суду не було надано доказів здійснення ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія»діяльності, що суперечить закону чи установчим документам товариства, а тому, завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з цим контрагентом, є безпідставними і такими, що не підтверджені належними доказами.

Стосовно відносин позивача з ТОВ «Онікс», то висновок ДПІ про нікчемність та невідповідність дійсності операцій з поставки товарів позивачу робить виходячи з того, що податковий кредит ТОВ «Онікс»за жовтень-листопад 2009 року сформувало лише за рахунок одного контрагента ПН ВКП «Атон», тобто ТОВ «Онікс»продало позивачу товар, який у нього ж (позивача) і придбало,однак сам факт продажу ТОВ «Онікс»позивачу товарів у жовтні-листопаді 2009 року не є доказом того, що такий товар ТОВ «Онікс»обовязково придбало у цих же місяцях.

Залишок балансової вартості активів на кінець 3-го кварталу 2009 року, тобто на 30 вересня, становить 619042 грн., як зазначається в акті перевірки, що підтверджує як факт придбання цим підприємством товарів до жовтня 2009 року, так і можливість продажу цих товарів позивачу протягом жовтня-листопада 2009 року. В матеріалах справи є копія договору з ТОВ «Онікс»від 05.01.2009 р., за яким позивач купував товари у цього контрагента, а також копія договору від 05.01.2009 р., за яким позивач поставляв товар цьому контрагенту, а також угоди з ТОВ «Онікс»про припинення зобовязань заліком зустрічних однорідних вимог від 31.10.2009 р. та від 30.11.2009 р., які підтверджують той факт, що протягом жовтня-листопада 2009 року ці підприємства здійснювали зустрічні поставки товарів одне одному, за якими формували свої податкові зобовязання та податковий кредит з ПДВ.

Враховуючи положення ст. 215 ЦК України, яка визначає нікчемний правочин, як правочин недійсність якого встановлена законом. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний право чин). Недійсність вчинених позивачем правочинів із ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія»та ТОВ «Онікс»законом прямо не встановлена. Таким чином зазначені правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

В ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, зазначається, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

Що стосується тверджень ДПІ про завищення позивачем валових витрат по операціям з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з підстав відсутності в актах виконаних цими підприємцями робіт (наданих послуг) всіх необхідних даних, то слід зазначити , що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До матеріалів справи долучений договір між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 05.01.2010 р. № 05/0101 на міські та міжміські перевезення вантажів автотранспортом, акти виконаних робіт за цим договором на перевезення кожної партії паливно-мастильних матеріалів, які підписані сторонами та завірені їх печатками, із зазначенням конкретного вантажного автомобіля його держ. номеру, обєму перевезених ПММ, вартість перевезення без ПДВ, а також товарно-транспортні накладні на кожну перевезену партію Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, які засвідчені підписами та печатками позивача, перевізника та вантажоотримувача.

Також в матеріалах справи наявні копії укладених з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договорів від 03.09.2010 р., № 03/09-1 на розробку Вебсайта, від 01.07.2010 р. 31/07-10 на створення та введення в дію програмного комплексу бухгалтерського обліку, від 11.01.2010 р. № 11/01-10 на тестування та налагоджування програмного забезпечення позивача, а також акти виконаних робіт, які підписані та завірені печатками сторін, які підтверджують надання позивачу компютерних послуг відповідно до вищезазначених договорів, та вартість таких послуг без ПДВ.

Проаналізувавши надані наявні в матеріалах справи документи по операціям з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , судова колегія погоджується з висновами суду першої інстанції що ці документи в повній мірі дають можливість встановити зміст наданих цими підприємцями послуг, їх вартість та зв'язок із господарською діяльністю позивача, а тому висновок ДПІ про завищення позивачем валових витрат по операціям з цими підприємцями суд вважає безпідставними.

Підставами для винесення податкового повідомлення-рішення №0003552301, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року на суму 54557 грн. та визначено зобовязання з ПДВ в сумі 15854,59 грн. і штрафна санкція в сумі 3963,65 грн., стало за актом перевірки зменшення відповідачем задекларованого позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія»на суму 521626 грн. за грудень 2009 року та з ТОВ «Онікс»на суму 996560 грн. за жовтень-листопад 2009 року. Однак таке зменшення задекларованого позивачем податкового кредиту, враховуючи вищевикладене є неправомірним.

Разом з тим, сума зменшеного бюджетного відшкодування за квітень 2010 року в розмірі 54557 грн. лише частково сформована за рахунок зменшеного податкового кредиту. Так, до бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року увійшли лише дві суми відємного значення за ті періоди, в яких декларувався зменшений відповідачем податковий кредит по операціям з ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія»та ТОВ «Онікс», а саме: за жовтень 2009 року 5425 грн. та за грудень 2009 року в сумі 7828 грн. Такі обставини декларування бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року позивачем не заперечуються і підтверджені ним податковою декларацією з ПДВ за цей місяць із додатком № 2.

Суми відємного значення за січень та березень 2010 року формувались як різниця між податковими зобовязаннями та податковим кредитом саме цих місяців і не мають відношення до податкового кредиту, задекларованого позивачем у жовтні-грудні 2009 року.

З наведеного випливає, що лише 13253 грн. (5425 + 7828), які увійшли до бюджетного відшкодування за квітень 2010 року, сформовані за рахунок зменшеного за актом перевірки податкового кредиту. Представники ДПІ обґрунтувань зменшення спірним рішенням № 0003552301 бюджетного відшкодування на суму 41304 грн. (54557 - 13253), що сформована за рахунок відємного значення січня-березня 2010 року як суду першої , так і апеляційної інстанції не надали.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.