Ухвала суду № 27696626, 07.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 р.

Справа № 2-а-6926/11/1470

Категорія: 8.1.1

Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження у зв’язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Юг»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року ТОВ «Агродар-Юг»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій щодо складання акта від 20 травня 2011 року № 670/23-420/35066877 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Агродар-Юг»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Агропрайд»за період жовтень, листопад та грудень 2010 року та визнання таким, що не відповідає положенням чинного законодавства, висновку відносно того, що правочини, здійсненні ТОВ «Агродар-Юг», мають ознаки нікчемності згідно частин 1 та 5 ст. 203, частин 1 та 2 ст. 215 та ст. 228 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позову зазначалося, що 20 травня 2011 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва складено акт за № 670/23-420/35066877 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Агродар-Юг»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Агропрайд»за період жовтень, листопад, та грудень 2010 року». У висновку акта перевірки відповідачем зазначено, що правочин, укладений підприємством з ПП «Агропрайд», має ознаки нікчемності. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо нікчемності правочину зроблено без достатніх на те фактичних та правових підстав.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року позовні вимоги ТОВ «Агродар-Юг»задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо встановлення в акті від 20 травня 2011 року № 670/23-420/35066877 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб’єкта господарювання ТОВ «Агродар-Юг»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Агропрайд»за період жовтень-грудень 2010 року»ознак нікчемності угоди, укладеної між ТОВ «Агродар-Юг»та ПП «Агропрайд».

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги, що акт перевірки є службовим документом, а тому не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Крім того, суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог ТОВ «Агродар-Юг»та визнав протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо зазначення у висновку про нікчемність угод, укладених між ТОВ «Агродар-Юг»та ПП «Агропрайд», про що позивач не просив. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням ухвали про закриття провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що 20 травня 2011 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва складено акт за № 670/23-420/35066877 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Агродар-Юг»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Агропрайд»за період жовтень - грудень 2010 року».

У висновку акта перевірки відповідачем зазначено, що оскільки на ТОВ «Агродар-Юг»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Враховуючи те, що у ТОВ «Агродар-Юг»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутній технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно ч. ч. 1 та 5 ст. 203, ч. ч. 1 та 2 ст. 215 та ст. 228 Цивільного кодексу України зазначена угода має ознаки нікчемності.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Агродар-Юг»в частині визнання протиправними дій податкового органу щодо встановлення в акті від 20 травня 2011 року № 670/23-420/35066877 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб’єкта господарювання ТОВ «Агродар-Юг»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Агропрайд»за період жовтень-грудень 2010 року»ознак нікчемності угоди, укладеної між ТОВ «Агродар-Юг»та ПП «Агропрайд», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що визнання правочину нікчемним відноситься до виключної компетенції суду.

Так, відповідно до положень п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової служби України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772).

Пунктом 3 названого Порядку визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У висновках складеного 20 травня 2011 року за № 670/23-420/35066877 акта «Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб’єкта господарювання ТОВ «Агродар-Юг»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Агропрайд»за період жовтень-грудень 2010 року»зазначено, що у ТОВ «Агродар-Юг»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Враховуючи те, що у ТОВ «Агродар-Юг»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутній технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно ч. ч. 1 та 5 ст. 203, ч. ч. 1 та 2 ст. 215 та ст. 228 Цивільного кодексу України зазначена угода має ознаки нікчемності.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених Законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно ч. 1 ст. 207 та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов’язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Разом з цим, положення ст. 207 та ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, перелічені в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній частині судового рішення.

На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що прийняття рішення про нікчемність правочину відноситься до компетенції суду, а не податкового органу, а тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимоги позивача про визнання протиправними дій податкового органу щодо встановлення в акті від 20 травня 2011 року 670/23-420/35066877 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Агродар-Юг»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Агропрайд»за період жовтень - грудень 2010 року»ознак нікчемності угоди, укладеної ТОВ «Агродар-Юг»з ПП «Агропрайд».

Доводи апелянта про необхідність закриття провадження у справі не ґрунтуються на нормах чинного процесуального закону з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно частинам 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 3 названого Кодексу справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Із врахуванням викладеного, справа за позовом платника податку до податкового органу, який є суб’єктом владних повноважень, щодо оскарження дій останнього, пов’язаних з виконанням владних управлінських функцій, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, оскаржені дії податкового органу по визнанню укладеного позивачем правочину недійсним обумовлюють виникнення обов’язку платника податку внести зміни до податкових декларацій зі сплатою штрафу та поверненням усього отриманого на виконання правочину, тобто впливають на права та інтереси ТОВ «Агродар-Юг».

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду –без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року –без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: