Ухвала суду № 27696600, 14.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 р.Справа № 1570/3211/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електролюкс»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електролюкс»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту №332/23-21432400391 від 14.12.2011 року та податкового повідомлення-рішення №0000172301 від 12.01.2012 року; скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000172301 від 12.01.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 грудня 2011 року Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Електролюкс»з питань дотримання податкового законодавства. Перевірка стосувалась відносин які скалилися між ТОВ «Електролюкс»та ТОВ «Київград»(код 36564361) при здійснені між ними господарської діяльності, за період серпень-вересень 2011 року.

Зазначеною документальною виїзною перевіркою було встановлено, що ТОВ «Електролюкс»порушило п. 198.3 ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість»Податкового кодексу України та зависило суму податкового кредиту за серпень 2011 року на 81 563,92 грн., за вересень 2011 року на 65 283,49 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року на 81 563,92 грн., за вересень 2011 року на 65 283,49 грн. За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси був складений акт № 332/23-21432400391 від 14.12.2011 р. та видано податкове рішення - повідомлення № 00001723301 від 12.01.2012 р.

Позивач не погоджується з наступними висновками ДПІ.

На думку позивача висновок ДПІ щодо неможливості здійснення будь-якого виду діяльності на підставі відсутності складських приміщень та виробничих потужностей є хибним, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачена необхідність мати складські приміщення та виробничі потужності для всіх видів діяльності.

В акті перевірки є посилання на відсутність у ТОВ «Київград»основних засобів, натомість ДПІ Малиновського району м. Одеси самостійно домірковує та розписує, що у ТОВ «Київград»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, такі посилання у акті перевірки № 90/23-06/36564361 р від 24 11.2011 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва були відсутні.

В акті зазначено, що кількість працюючих на ТОВ «Київград»у 2011 році склала 1 особа та за штатом 5 осіб - за трудовими договорами, а інспектор безпідставно зробив висновок, що на ТОВ «Київград»відсутні трудові ресурси. Крім того, позивач не погоджується з висновком ДПІ щодо нікчемності зазначеної угоди.

Справа слухалась за відсутності представника відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 12.01.2012 р. №0000172301. В решті позовних вимог відмовлено.

Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на вказану постанову подана апеляційна скарга. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 27.02.2003 року ТОВ «Електролюкс»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Одеської міської ради та 06.03.2003 року узято на облік в органах державної податкової служби за №2372, перебуває на обліку у державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси. 11.11.2004 року позивачу видане Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 22318435 від 11.11.2004 року. 16.10.2009 року позивачем отримано Ліцензію (Серія АВ №490248) на ведення господарської діяльності пов'язаною із створенням об'єктів архітектури строком дії на п'ять років, тобто з 13 жовтня 2009 року по 13 жовтня 2014 року.

Встановлено, що між позивачем та ТОВ «Київград», який виступає в особі підрядчика, було укладено господарські договори за №13/1 від 01.06.2011 року, №17/1 від 01.06.2011 року, №18/2 від 01.09.2011 року, №24062 від 25.06.2011 року, № 25062 від 25.06.2011 року, № 27 від 01.08.2011 року, №29 від 01.09.2011 року, № 30 від 01.09.2011 року, №30/1 від 06.09.2011 року, №30/2 від 16.09.2011 року на надання послуг, пов'язаних з монтажно-будівельними роботами, а саме: електромонтажні роботи, виготовлення проектно-кошторисної документації, ремонт та випробування трансформатору, фарбування, прокладки кабельних ліній, монтаж освітлення, що не потребують ані наявності складських приміщень, ані виробничих потужностей.

За результатами проведеної ДПІ у Малиновському районі м. Одеси у період з 09.12.2011 року по 13.12.2011 року виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Електролюкс»з питань дотримання податкового законодавства про здійсненні взаємовідносин між позивачем та «Електролюкс»за серпень -вересень 2011 року податковими органами складено Акт № 382/23-214-32400391 від 14.12.2011 року, яким встановлено порушення з боку позивача п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: позивачем нібито завищено суму податкового кредиту за серпень 2011 року на суму 81563,93 грн., за вересень 2011 року -65283,49 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року -81563,92 грн., за вересень 2011 року -65283,49 грн. Правочини між ТОВ «Електролюкс»та «Електролюкс»нібито визнані відповідачем нікчемними, оскільки не спричиняють реального настання правових наслідків. Вказані висновки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ґрунтуються на підставі Акту перевірки № 90-23-06/36564361 від 24.11.2011 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Київград», згідно якого встановлено, що у останнього відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, зокрема, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

На підставі Акту перевірки № 382/23-214-32400391 від 14.12.2011 року ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172301 від 12.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 183559 грн., в тому числі за основним платежем -146847, за штрафними (фінансовими) санкціями -36712 грн..

Не погодившись з прийнятим ДПІ податковим повідомленням-рішенням позивач подав заперечення, яке комісією з розгляду спірних питань ДПІ у Малиновському районі м. Одеси залишено висновки акту виїзної документальної перевірки без змін, а заперечення без задоволення. ТОВ «Електролюкс»оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення до вищої ланки податкових органів, а саме, 20.02.2012 року подано первинну скаргу №2027/10/10-2007 до ДПС в Одеській області, рішенням якої податкове повідомлення-рішення №0000172301 від 12.01.2012 року залишено без змін, а первинну скаргу -без задоволення та 24.04.2012 року подав повторну скаргу №7442/6/10-2115 до ДПС України, рішенням якої залишено вказане податкове повідомлення-рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, без змін, а повторну скаргу -без задоволення. Позивач не погодився з вищевказаними рішеннями та звернувся до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 15 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків (крім Національного банку України ) в порядку, встановленого цим Кодексом.

Згідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 того Закону України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст..39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, якщо порушує публічний порядок та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно до вимог п.п. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання і момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин), у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено та не надано належних доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія вважає, що відповідачем не надано судових рішень, які б визнавали спірні правочини нікчемними чи фіктивними, відповідно вимог законодавства. Висновки податкового органу спростовуються тим, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Київград»останній був зареєстрований 06.08.2009 року Деснянською районною держадміністрацією у м. Києві у якості платника податку на додану вартість та станом на 06.08.2012 року знаходився у Єдиному держаному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців. Свідоцтво платника податку контрагента позивача було анульовано лише 04.10.2011 року, тобто після здійснення позивачем спірних господарських операцій.

На підтвердження виконання господарських договорів, позивачем надані до суду податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), акти приймання виконаних підрядних робіт, акти здачі-приймання робіт, акти приймання-передачі матеріалів, довідки про вартість виконаних будівельних (витрати) (форма КБ-3), підсумкові відомості ресурсів (витрати -по прийнятим нормам), підсумкові відомості ресурсів (витрати -по факту), банківські виписки.

Твердження ДПІ щодо відсутності у ТОВ «Електролюкс»та ТОВ «Київград»необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, відсутність основні фонди, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що, на думку відповідача, дає змогу визнати правочини нікчемними не приймається до уваги, оскільки вчинений позивачем правочин не порушує публічний порядок, не вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, Натомість, статтею 228 ЦК України визначений перелік правочинів, що визнаються нікчемними, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 16.11.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький