Ухвала суду № 27695847, 22.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Прудник С.В.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 року справа №2а/1270/5372/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Дяченко С.П., Сіваченка І.В. , Шишова О.О. ,

при секретарі судового засідання Казаковій Т.М.,

за участю представника позивача Гарилової В.О.,

представника відповідача Назаренко О.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НКФ "Іріда" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року у адміністративній справі № 2а/1270/5372/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НКФ "Іріда" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 07.07.2012 №0000242270

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позивом ,в подальшому уточнюючи його зміст, посилаючись на те , що ТОВ «НВФ «Іріда» у встановлений строк подало до Ленінської МДПІ у м. Луганську декларації з податку на додану вартість за період лютий-березень 2012 року з додатками, в яких було задекларовано показники про певні перерахування своїм контрагентам вартості отриманих від них товарно-матеріальних цінностей та робіт. У складі показників звітності відображені суми сплаченого контрагентам податку на додану вартість та задекларовано право на певний податковий кредит.

У червні 2012 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірки, результати якої оформлено актом від 20.06.2012 № 237/22-37057419.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «НВФ «Іріда» завищено суму податкового кредиту на суму 560 024,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, у тому числі за лютий 2012 року у сумі 217 583,00 грн.; за березень 2012 року у сумі 342 441,00 грн.;

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2012 № 0000242270, згідно якого позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 700 030,00 грн., у тому числі за основним платежем - 560 024,00 грн. та штрафні санкції - 140 006,00 грн.

Позивач просив визнати незаконними дії Ленінської МДПІ щодо визнання правочинів між ТОВ «НВФ «Іріда» та ПП «Товар-Сістем» недійсними, скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.07.2012 №0000242270.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року у адміністративній справі № 2а/1270/5372/2012 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НКФ "Іріда", відмовлено.

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає , що акт перевірки складено із порушенням п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу, яка передбачає, що проведення документальної перевірки можливо лише на підставі податкових декларацій, фінансової, статистичної звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку та первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням сплатою податків.Усі документи були надані позивачем до перевірки, але податковим органом дані документи були проігноровані, не досліджені та правової оцінки їм надано не було. На думку апелянта , висновки про заниження підприємством податку на додану вартість у лютому - березні 2012 року зроблені з посиланням на нібито відсутність реального настання правових наслідків по правочинам з ПП «Товар-Сістем», нікчемність правочинів між ПП «Товар-Сістем» та позивачем згідно ч.1,5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є неправомірними, оскільки законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано. Отже, коригувати показники у податковій звітності відповідно до п. 140.2 ст. 140 Податкового Кодексу України та положень цивільного законодавства, можливо лише після набрання чинності відповідним рішенням суду.

Просив скасувати постанову суду першої інстанції, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

При апеляційному перегляді справи представник позивача просив постанову суду першої інстанції скасувати , вимоги апеляційної скарги - задовольнити.

Відповідач вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін.

Судове рішення першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь- судді доповідача , представників сторін , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне .

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Причиною виникнення спору по справі є питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у лютому- березні 2012 року за наслідками взаємовідносин з контрагентами ПП «Товар-Сістем»

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «НВФ «Іріда» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 07.04.2010, знаходиться на податковому обліку в Ленінській МДПІ з 08.04.2010 ; є платником податку на додану вартість з 29.04.2010

Відповідач - Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755- VІ із змінами та доповненнями.

Згідно ст.1 Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Повноваження відповідача визначені ст. 20 ПК України.

Як видно з матеріалів справи, ТОВ «НВФ «Іріда» подало до Ленінської МДПІ у м. Луганську декларації з податку на додану вартість за період лютий-березень 2012 року з додатками, в яких було задекларовано показники про перерахування контрагентам вартості отриманих від них товарно-матеріальних цінностей та робіт.

Ленінською МДПІ у м. Луганську була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «НВФ «Іріда» з питань правомірності нарахування та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Товар-Сістем» за період 01.02.2011 року по 31.03.2012 року, результати якої оформлено актом від 20.06.2012 № 237/22-37057419

Відповідач в акті перевірки зазначив про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «НВФ «Іріда» завищено суму податкового кредиту на суму 560 024,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, у тому числі за лютий 2012 року у сумі 217 583,00 грн.; за березень 2012 року у сумі 342 441,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2012 № 0000242270, згідно якого позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 700 030,00 грн., у тому числі за основним платежем - 560 024,00 грн. та штрафні санкції - 140 006,00 грн.

Колегія суддів вважає, що у відповідача були підстави для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення , з огляду на таке :

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 8 вказаного Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менш трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до установчих документів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначив про направомірність дій відповідача , щодо висновків про заниження підприємством податку на додану вартість у лютому - березні 2012 року які зроблені з посиланням на ,нібито, відсутність реального настання правових наслідків по правочинам з ПП «Товар-Сістем».

Проте , зазначена відповідачем обставина , знайшла своє підтвердження матеріалами справи.

Так , між ТОВ «НВФ «Іріда» та контрагентом - постачальником ПП «Товар-Сістем» було укладено договір купівлі - продажу товарів (автозапчастин, комплектуючих товарів) №32 від 03.01.2012 (т.1 а.с.89-90).

За результатами відпрацювання ПП «Товар-Сістем» відповідач встановив , що підприємство за місцем реєстрації: м. Луганськ, вул. Тухачевського, 9 не знаходиться. Згідно листа ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 21.05.2012 №2127/15-013 ПП «Товар-Сістем» з червня 2011 року подає звітність з податку на додану вартість з відсутністю ведення фінансово-господарської діяльності. Крім того , перевіркою встановлено, що на ПП «Товар-Сістем» відсутні власні транспортні засоби, товариство не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами.

Колегія суддів вважає , що у податкового органу були правомірні підстави вважати про відсутність у ПП «Товар-Сістем» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП ««Товар-Сістем» адміністративного-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Щодо посилання апелянта на те , що висновки про порушення, зазначені в акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, зроблені з посиланням на відсутність документів фінансово - господарської діяльності по взаємовідносинам з ПП «Товар-Сістем», колегія суддів звертає увагу на наступне :

Колегія суддів зазначає, що необхідною умовою, з урахуванням пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів вважає, що для отримання права на формування податкового кредиту має бути належним чином підтверджено факт реального придбання товарів та наявні відповідні документи, що передбачені чинним законодавством України.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що відповідно до чинного законодавства України проведення будь-якої господарської операції товариства фіксується та підтверджується документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність.

У свою чергу, відповідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто , первинні документи є основою і для податкового обліку.

Отже, враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим.

З податкової накладної №124 від 30.03.2012 вбачається, що ТОВ «НВФ «Іріда» придбало у ПП «Товар-Сістем» дизельне паливо в обсязі 400 л., але факт транспортування дизельного палива не підтверджений, оскільки позивачем не надані документи, які підтверджують факт транспортування цього палива.

Відповідно до податкової накладної №14 від 01.03.2012 та товарно-транспортної накладної до неї від 01.03.2012 на адресу позивача відбулося транспортування вантажу, а саме солі для промислового перероблення в обсязі 154 тони за допомогою автомобіля MAN TGA 18/390 BDF, що не відповідає технологічним можливостям автотранспорту для перевезення вантажу в таких обсягах.

Крім того, у товарно-транспортній накладній від 29.03.2012 №000085 зазначено, що з вантажем слідують податкові накладні №92-101 від 22.03.2012, №105-108 від 26-28.03.2012, що є недопустимим, оскільки товарно-транспортні накладні виписуються на підставі податкових накладних та не можуть бути датовані раніше, ніж самі податкові накладні

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції , що невідповідність номерів податкових накладних, зазначених у товарно-транспортних накладних, свідчить про не можливість транспортування товарів на підставі неіснуючих податкових накладних .

Відповідно, неналежним чином оформлені документи, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, підтверджують відсутність підстав для формування податкового кредиту по податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Ухвала в повному обсязі складена 26 листопада 2012 року

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НКФ "Іріда"-залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року у адміністративній справі № 2а/1270/5372/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НКФ "Іріда" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 07.07.2012 №0000242270-залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання її в повному обсязі.

Колегія суддів С.П. Дяченко

І.В. Сіваченко

О.О. Шишов