Постанова № 27695743, 21.11.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.12 Справа № 5015/2575/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

ЮрченкоЯ.О.,

При секретарі: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Вих. № 4-б від 28.09.2012 р. (вх. № 1833 від 04.10.2012 р.) Товариства з обмежено відповідальністю «Кварталбуд»,

на рішення господарського суду Львівської області від 18 вересня 2012 року

у справі № 5015/2575/12 (суддя М.М.Синчук)

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна», м. Київ,

До відповідача: Товариства з обмежено відповідальністю «Кварталбуд», м. Львів,

Про: стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 278324,28 грн., в т.ч. 268724,28 грн. -заборгованості за лізинговими платежами, 9600,00 грн. -збитків; зобов'язати відповідача передати позивачу екскаватор гідравлічний «Катерпілар», модель САТ 330D, серійний № CAT0330DEMEY00392, вартістю 2292160,00 грн. та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін

Від апелянта/відповідача: не прибув,

Від позивача: Гоголь Б.М. -п/к за довіреністю б/н від 21.09.2012 р.

Представнику позивача роз'яснено, права та обов'язки сторін, які визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів -не надходило.

Представник позивача подав письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 04.10.2012р., дану справу передано на розгляд судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.2012р. у склад колегії для розгляду справи № 5015/2575/12 господарського суду Львівської області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченко Я.О.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.2012р. у справі № 5015/2575/12 відновлено ТзОВ «Кварталбуд»строк для подання апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 08.10.2012 р. прийнято апеляційну скаргу за Вих. № 4-б від 28.09.2012 р. (вх. № 1833 від 04.10.2012 р.) ТзОВ «Кварталбуд»до провадження та судовий розгляд справи призначено на 24.10.2012р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені (докази в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 р. розгляд справи було відкладено на 21.11.2012 р., про що сторони були, належним чином, повідомлені про день, час та місце розгляду справи рекомендованою поштою.

21.11.2012 р. представник апелянта/відповідача в судове засідання не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Крім того колегія суддів зазначає, що апелянтом/відповідачем 14.11.2012 р., через канцелярію суду, подано клопотання за Вих. № 14/14-02 від 14.11.2012 р. про ознайомлення з матеріалами справи.

Як вбачається з напису на клопотанні, апелянт/відповідач ознайомлений з матеріалами справи, про що свідчить особистий напис представника п. Р.І.Вихованського, з зазначенням дати ознайомлення з матеріалами справи: «15-16.11.2012 р.»(докази -у справі).

Представник позивача прибув, 24.10.2012 р., через канцелярію суду, подав Відзив на апеляційну скаргу б/н від 19.102012 р. (вх. № 6770 від 24.10.2012 р.), просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення місцевого суду залишити - без змін та повернути ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна»судовий збір у розмірі 1073,00 грн. у зв'язку з припиненням провадження у справі стосовно немайнової вимоги. У судовому засіданні представник надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника апелянта/відповідача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Крім того, апелянтом/відповідачем 14.11.2012 р., через канцелярію суду, було подано клопотання за Вих. № 14/14-02 від 14.11.2012 р. про ознайомлення з матеріалами справи. З матеріалами справи представник апелянта ознайомлений (докази -у справі).

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5015/2575/12.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду в частині судових витрат слід змінити, в іншій частині рішення суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2012 року у справі № 5015/2575/12 (суддя М.М.Синчук) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»до відповідача: Товариства з обмежено відповідальністю «Кварталбуд»про: стягнення заборгованості в сумі 278324,28 грн., в т.ч. 268724,28 грн. -основного боргу за лізинговими платежами, 9600,00 грн. -збитків; зобов'язати Відповідача передати позивачу екскаватор гідравлічний «Катерпілар», модель САТ 330D, серійний № CAT0330DEMEY00392, вартістю 2292160,00 грн., та стягнути судові витрати -задоволено частково (том ІІ, а. с. 68-75).

Вирішено: стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд»(п. і. 79053: м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 1-5, ідентифікаційний код 34672744) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»(п. і. 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 35431993) 263074,28 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 6430,70 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору (пункт 2 резолютивної частини рішення). Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України (пункт 3 резолютивної частини).

Пунктом 4 резолютивної частини рішення у стягненні 9600,00 грн. збитків відмовлено.

Провадження у справі в частині решти позовних вимог припинено (пункт 5 резолютивної частини судового рішення).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2012р. у справі № 5015/2575/12 скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення не доведено розміру заборгованості за лізинговими платежами в сумі 268724,28 грн., так як, в матеріалах справи відсутній розрахунок суми боргу, а із зазначених додаткових угод 15, 16, 17, 18, 19, 20 лізингові платежі є меншими ніж зазначені позивачем у позивній заяві, відтак вважає, що місцевий господарський суд з урахуванням п. 18 листа Вищого господарського суду від 11.04.2005 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», повинен був залишити позовну заяву без розгляду. Щодо припинення провадження вважає, що місцевим господарським судом в тій частині позову слід було відмовити, оскільки право позивача вже захищене, однак незважаючи на це суд прийняв рішення про припинення провадження щодо вимоги по поверненню предмета лізингу, а не відмовив.

Також вважає, що у мотивувальній частині рішення зазначається, що позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення № 211/05 від 22.05.2012 р. про відмову від договору, що підтверджує поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист, вважає, що місцевий суд залишив поза увагою питання отримання відповідачем такого повідомлення з тих міркувань, що жодних доказів отримання такого повідомлення позивачем не було додано до справи. На підставі вищенаведеного вважає, що договір не є припиненим, тому, на його думку, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу слід було відмовити.

Щодо зупинення провадження у справі вважає, що місцевим судом не правомірно відмовлено відповідачу у клопотанні про зупинення провадження у справі, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи так і до порушення норм процесуального права, в наслідок чого рішення підлягає скасуванню, оскільки відповідачем (ТзОВ «Кварталбуд») було заявлено позов до позивача (ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна») про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню та визнати за ТзОВ «Кварталбуд»право на користування технікою згідно існуючих договорів лізингу, однак місцевим судом клопотання про зупинення не було задоволено.

В частині розподілу судових витрат стверджує, що місцевий господарський суд в порядку ч. 2 ст. 49 ГПК України, невірно розподілив судові витрати, оскільки вимоги позивача в частині немайнового спору було припинено, однак місцевим судом ці витрати покладені на відповідача.

Колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна», є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код 35431993, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 03022, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Васильківська, буд. 34, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 416572, виданий станом на 09.10.2012р. (том ІІ, а. с. 130-132), Статутом підприємства (том ІІ, а. с. 115-129).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд», є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код 34672744, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 79053, Львівська обл., м. Львів, Франківський р-н, вул. Княгині Ольги, буд. 1-5, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 036966, виданий станом на 30.05.2012р. (том І, а. с. 157).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, між сторонами у справі укладено Загальні умови договорів фінансового лізингу № UA12L-10 від 24.06.2010 р. (надалі -Загальні умови) (том І, а. с. 22-55).

За цими умовами сторони припускають можливість укладення між собою як одночасно з підписанням Загальних умов, так і в майбутньому договорів фінансового лізингу техніки, устаткування та/або іншого рухомого майна. З огляду на домовленість сторін про те, що такі договори фінансового лізингу матимуть подібні умови, сторони погодили ці Загальні умови, які сторони мають намір застосовувати в майбутньому на постійній основі стосовно зазначених договорів фінансового лізингу.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 14.07.2010р. між ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна»(Лізингодавець - за Договором, Позивач -у справі) в особі директора Шевеля А.В., який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТзОВ «Кварталбуд», в особі директора Краснопольський Р.О., який діє на підставі Статуту, з другої сторони, було укладено Договір фінансового лізингу № UA 12L-10-06 (далі за текстом -Договір)(том І, а. с. 12-19).

Зазначений Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи скріплено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином відповідно до ст. 204 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором лізингу, оскільки відповідає ст. 806 Цивільного кодексу України.

Статтею 806 Цивільного кодексу України (далі за текстом -ЦК України) визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За умовами цього договору лізингодавець (Позивач у справі) зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений в Додатку № 1, і надати його Лізингоодержувачу (Відповідач у справі) в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених в цьому Договорі й Загальних умовах, з переходом права власності на Предмет Лізингу до Лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами (п. 2.1. Договору).

У Додатку № 1 до Договору фінансового лізину від 14.07.2010 р. було визначено, що предметом лізингу є: гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 330D, 2008 р. випуску, що був у використанні (надалі -Екскаватор).

Додатком № 2 від 14 липня 2010 року до Договору фінансового лізингу (том І,а.с. 19) сторонами погоджено графік авансових лізингових платежів та комісійної винагороди, Додатком № 3 від 14.07.2010р. до Договору (том І, а.с. 20-21) сторонами погоджено загальний графік лізингових платежів та загальні умови Договорів фінансового лізингу (том І, а.с. 22-55).

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 14.07.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ»(Продавець), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»(Покупець), з другої сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд»(Лізингоодержувач) з третьої сторони, укладено трьохсторонній Договір С/С/45-10 купівлі-продажу обладнання (далі за текстом -Договір купівлі-продажу)(том І, а. с. 56-65).

Колегією суддів встановлено, що Договір С/С/45-10 купівлі-продажу укладено між трьома сторонами, у письмовій формі, підписано повноважними представниками трьох сторін, їх підписи скріплено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином відповідно до ст. 204 ЦК України, оскільки іншого сторонами (апелянтом -у справі) не доведено.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором купівлі-продажу, оскільки відповідає ст. 655 Цивільного кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі за текстом -ЦК України) визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1 Договору купівлі-продажу, Продавець відповідно до цього договору та на умовах ним визначених зобов'язується продати та поставити, а Покупець прийняти та оплатити наступну продукцію: гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 33ОD (далі по тексту - Обладнання).

Технічні характеристики Обладнання повинні відповідати Технічній специфікації зазначеній в Додатку № 1 до цього Договору, який є невід'ємною його частиною (пункт 1.2. Договору).

Так, Додатком № 1 до Договору купівлі-продажу Обладнання № С/С/45-10 від 14.07.2010 р. визначено технічні характеристики обладнання (том І, а. с. 65).

Ціну та порядок розрахунків сторони визначили у розділі 2 Договору купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами за Договором купівлі-продажу було укладено Додаток № 4 до договору купівлі-продажу Обладнання № С/С/45-10 від 14.07.2010 р., яким передбачено гарантійні зобов'язання (том І, а. с. 69-70).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Акту приймання-передачі від 27 жовтня 2010 року, обладнання: гідравлічний екскаватор Caterpillar було передано ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна»(Позивачу - у справі, Покупцю за Договором купівлі-продажу) (том І, а. с. 71).

Зазначений Акт приймання-передачі Обладнання укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками трьох сторін за договором, їх підписи скріплено печатками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що право власності на Обладнання зареєстровано за позивачем, про що видано Свідоцтво про реєстрацію машини серії АС № 007530, а саме: екскаватор гусеничний, реєстраційний № 50208АА, рік випуску: 2008, заводський № САТ0330DMEY00392, двигун № ТНХ14182, об'єм двигуна: 8800 см. куб. (том І, а. с. 138).

Згідно Акту приймання-передачі Обладнання № 16 від 27.07.2010 р. Екскаватор гідравлічний Caterpillar (далі за текстом -Катерпіллар) 330D було передано ТзОВ «Кварталбуд»(том І, а. с. 79).

Додатковою угодою № 1 від 27.07.2010 р. та Додатковою угодою № 2 від 31 жовтня 2011 року до Договору фінансового лізингу № UA12L-10-06 від 14.07.2010 р. укладеною між ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна»(Лізингодавець - за договором) та ТзОВ «Кварталбуд»(Лізингоодержувач - за договором) сторони домовились про встановлення наступного уточненого загального графіку платежів до Договору фінансового лізингу № UA12L-10-06 від 14.07.2010 р. (том І, а. с. 80-81, 82-83).

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, відповідач згідно уточненого загального графіку платежів до Договору фінансового лізингу № UA12L-10-06 від 14.07.2010 р. сплачував Позивачу кошти за придбане Обладнання частково, Позивач, 22.05.2012 р. за № 211/05 на адресу відповідача надіслав Повідомлення про відмову від Договору фінансового лізингу № UA12L-10-06 від 14.07.2010 р. (том І, а. с. 118-120), що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією поштової квитанції (том І, а. с. 121-122).

Як зазначено у Повідомленні про відмову від Договору фінансового лізингу № UA12L-10-06 від 14.07.2010 р., відповідач: ТзОВ «Кварталбуд», починаючи з серпня 2010 року, сплатив лізингові платежі: за серпень 2010 року -листопад 2011 року на загальну суму 564287,26 грн.

Починаючи, з грудня 2011 року ТзОВ «Кварталбуд»припинив сплату лізингових платежів, чим допустив порушення умов Договору фінансового лізингу, і станом на 22.05.2012 р., заборгованість відповідача перед позивачем склала 228581,59 грн.

У повідомленні про відмову від Договору фінансового лізингу № UA12L-10-06 від 14.07.2010 р. було визначено строк повернення об'єкта лізингу -28 травня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, Позивачем було надано послуги (відсотки по фінансовому лізингу згідно договору № UA12L-10-06 від 14.07.2010 р.) на загальну суму 388487,59 грн. (304004,92 грн. + 84482,67 грн. = 388487,59 грн.), що підтверджується Актами надання послуг, а саме: № 899 від 25.08.2010 р. на суму 19799,38 грн., № 997 від 24.09.2010 р. на суму 19818,67 грн., № 1111 від 25.10.2010 р. на суму 19632,04 грн., № 1229 від 25.11.2010 р. на суму 19495,68 грн., № 1346 від 24.12.2010 р. на суму 19230,01 грн., № 28 від 25.01.2011 р. на суму 18871,92 грн., № 146 від 23.02.2011 р. на суму 18674,79 грн., № 262 від 25.03.2011 р. на суму 18436,50 грн., № 379 від 22.04.2011 р. на суму 18272,45 грн., № 499 від 26.05.2011 р. на суму 18146,35 грн., № 618 від 24.06.2011 р. на суму 17874,88 грн., № 742 від 26.07.2011 р. на суму 17600,57 грн., № 868 від 26.08.2011 р. на суму 17360,36 грн., № 1309 від 25.11.2011 р. на суму 59937,74 грн., № 1435 від 26.12.2011 р. на суму 18213,94 грн., загальна сума згідно Актів надання послуг складає 304004,92 грн. та згідно рахунок-фактур, а саме: № ЛП-73 від 25.01.2012 р. на суму 17927,20 грн., № ЛП-381 від 23.02.2012 р. на суму 17500,31 грн., № ЛП-594 від 26.03.2012 р. на суму 17240,77 грн., № ЛП-690 від 24.04.2012 р. на суму 17011,77 грн., № ЛП-931 від 25.05.2012 р. на суму 14802,62 грн., загальна суму згідно рахунок-фактур складає 84482,67 грн.

Згідно Додаткової угоди № 2 від 31 жовтня 2011 року до Договору фінансового лізингу № UA12L-10-06 від 14.07.2010 р., а саме: з уточненого загального графіку платежів до Договору фінансового лізингу № UA12L-10-06 від 14.07.2010 р., Позивач зобов'язувався здійснити платежі за період з 01.09.2010 р. по 28.05.2012 р. на загальну суму 444523,95 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, Відповідачем станом на 22.05.2012 р. оплата проведена частково на суму 564287,26 грн., що не заперечується Відповідачем (такі докази в матеріалах справи відсутні).

Отже, основна заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги та лізинговими платежами станом на 28.05.2012 р. становить 268724,28 грн. (833011,54 грн. -564287,26 грн. = 268724,28 грн.).

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, в процесі розгляду справи в місцевому господарському суді, відповідачем частково сплачено кошти на суму 5650,00 грн., що і підтверджується платіжними дорученнями № 5343 від 03.07.2012р. на суму 1250,00 грн., № 477 від 11.07.2012 р. на суму 2500,00 грн., № 2194 від 23.07.2012 р. на суму 1900,00 грн. (1250,00 грн. + 2500,00 грн. + 1900,00 грн. = 5650,00 грн.) (том ІІ, а. с. 23-25).

Відтак станом на час винесення місцевим господарським судом судового рішення по справі заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 263074,28 грн. (268724,28 грн. -5650,00 грн. = 263074,28 грн.).

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Між сторонами у справі виникли взаємні цивільні права та обов'язки на підставі укладеного договору фінансового лізингу.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частинами 1 та 2 статті 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізингом є господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів -фінансовий чи оперативний.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 3.4.3 Загальних умов передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі. Пунктами 4.1, 4.5 Договору передбачено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу), а також процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4 цього договору. Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком №3 до цього договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. Кінцевою датою сплати лізингових платежів (пункт 1.2.32 Загальних умов) є кінцева дата сплати чергового лізингового платежу за відповідний період нарахування, вказана в загальному графіку платежів. Додатковою угодою №2 від 31 жовтня 2011 року до Договору передбачено, що кожний наступний лізинговий платіж повинен бути здійснений до першого числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції -заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Стаття 236 Господарського кодексу України встановлює відкритий перелік видів оперативно-господарських санкцій, частиною 2 цієї ж статті встановлено, що сторони можуть передбачити в договорі інші оперативно-господарські санкції.

Крім того, частиною 3 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом. Отже, спеціальним законом сторонам договору фінансового лізингу надано право на власний розсуд визначити умови та підстави відмови від договору.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, визначених статтею 611 Цивільного кодексу України, є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Частинами 1 та 3 статті 615 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до пункту 3.1.2 Загальних умов, лізингодавець має право відмовитися від Договору у випадках, передбачених чинним законодавством, Договором або Загальними умовами.

Пунктом 17.2.1 Загальних умов передбачено, що лізингодавець вправі відмовитися від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, якщо лізингоодержувач не здійснив у строк, встановлений у відповідному договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

Таким чином, оскільки Відповідач у справі допустив таке порушення зобов'язання, за яке у позивача виникає право на відмову від договору, позивач реалізував таке право у спосіб, визначений пунктом 17.3 Загальних умов, суд вважає правомірною відмову позивача від Договору.

Пунктом 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Колегія суддів вважає твердження Відповідача, що вищевказане повідомлення про відмову від Договору фінансового лізингу № UA12L-10-06 від 14.07.2010 р. він не отримував, так як жодних доказів отримання такого повідомлення позивачем не було додано до справи під час її розгляду місцевим судом, є безпідставним виходячи з такого.

Як встановлено колегією суддів, Позивачем під час розгляду справи в апеляційному порядку до матеріалів справи було долучено Лист № 303/15-475 від 17.08.2012 р. Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»Київської міської дирекції (том ІІ, а. с. 110), в якому було зазначено, що в результаті звернення ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна»була проведена перевірка, якою було встановлено, що листи з оголошеною цінністю та рекомендованими повідомленнями № 010019116257, № 0100191196311, № 0100191196273, № 0100191196281, № 0100191196290, № 0100191196303, № 0100191196320, № 0100191196265 надійшли 25.05.2012 р. до відділення поштового зв'язку м. Львів і в цей же день повідомлення про надходження листів доставлені на адресу: п. і. 79053, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 ТзОВ «Кварталбуд»та залишені в абонентській поштовій скрині адресата, оскільки договір про надання послуг зв'язку з доставки пошти з даним товариством не укладений.

Однак, за закінченням терміну зберігання вищевказаної рекомендованої кореспонденції та неявкою адресата її одержанням, вищезазначені листи були повернуті 26.06.2012 р. на зворотну адресу.

Отже, як вбачається з вищенаведеного, твердження Відповідача, що він не отримував вищевказаного Повідомлення про відмову від Договору та у відсутності правових підстав для припинення зобов'язань за договором не відповідає дійсності, оскільки неотримання відповідачем поштової кореспонденції у вказаний вище спосіб (неотримання рекомендованої пошти за місцем знаходження юридичної особи відповідача та нез'явлення на пошту для отримання рекомендованої пошти протягом всього періоду зберігання рекомендованої кореспонденції), не може бути віднесено на вину Позивача та/або іншої особи.

На думку колегії суддів місцевим судом правомірно припинено провадження у справі в частині решти вимог, в т.ч. в частині вимог позивача про зобов'язати відповідача передати позивачу Екскаватор гідравлічний Катерпілар, модель САТ 330D, серійний номер CAT0330DEMEY00392 вартістю 2292160,00 грн. (п. 5 резолютивної частини рішення), з огляду на таке.

Пунктом 18.2 Загальних умов передбачено, що предмет лізингу, про повернення якого лізингодавець висунув вимогу згідно з пунктом 17.3 Загальних умов, підлягає поверненню лізингодавцеві лізингоодержувачем в строк, зазначений в такій вимозі лізингодавця. При цьому лізингоодержувач зобов'язаний також дотримуватися способу і місця повернення, зазначених у такій вимозі лізингодавця.

Частиною 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

З матеріалів справи вбачається, що Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. вчинено виконавчий напис №1768 від 22.06.2012 року про повернення Екскаватора (том ІІ, а. с. 54).

Зазначений виконавчий напис скеровано до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та відкрито виконавче провадження ВП №33425369 з примусового виконання цього виконавчого напису, про що винесено постанову від 16.07.2012 року (том ІІ, а. с. 55).

Однак, відповідач не виконав своїх зобов'язань та не повернув об'єкта лізингу у строк, визначений у Повідомленні -28 травня 2012 року.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем було подано Акт державного виконавця від 24 липня 2012 р. (том ІІ, а. с. 53), з якого вбачається, що предмет лізингу (гусеничний екскаватор Катерпіллар, моделі САТ 330D, серійний номер САТ 0330DEMEY00392) цього дня передано представнику ТзОВ "Катерпіллар Файненшл Україна".

Колегією суддів, на вимогу апелянта від 23.10.2012р. Вих. № 16/10-02 (вх. № 6731) викладена у письмовому поясненні (том ІІ, а.с. 96-99), перевірено повноваження представників ТзОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" шляхом дослідження рішення Загальних зборів Товариства "Катерпіллар Файненшл Україна" щодо призначення Шевеля А.В. директором Товариства та встановлено, що Установчі Збори Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" відбулися 21 вересня 2007 року, оформлені Протоколом Установчих Зборів ТзОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" від 21 вересня 2007 року, в пункті 6 порядку денного вирішили: «6. Призначити п. Шевеля Андрія Вікторовича на посаду Директора Товариства».

Зазначений Протокол від 21.09.2007р. Установчих Зборів Товариства підписано всіма представниками засновників цього Товариства. Протокол Установчих Зборів Товариства від 21.09.2007 р. нотаріально засвідчений 21.09.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун О,А., зареєстровано в реєстрі за № П-7140 (том ІІ, а.с. 142-143), не оскаржений, не визнаний недійсним.

На підставі Протоколу Установчих Зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" від 21 вересня 2007 року, внесено зміни до Статуту ТзОВ "Катерпіллар Файненшл Україна", державну реєстрацію яких проведено 15.10.2007р. номер запису: 10681020000021122 (том І, а.с. 139-153), у п. 10.1 розділу 10 Статуту визначено, що Директор призначається Загальними Зборами Учасників, має виконувати свої повноваження до його відкликання Загальними зборами Учасників, має право, серед інших повноважень, проводити переговори та укладати договори та інші документи, обов'язкові для Товариства (п. 10.2.5.), директор, за винятком повноважень віднесених за цим Статутом до компетенції Загальних Зборів Учасників, приймає всі рішення від імені Товариства у зв'язку із управлінням та діяльністю дочірніх підприємств, філій та представництва Товариства в Україні (п. 10.2.6.); виконувати всі інші обов'язки, які покладаються на особу згідно з цим Статутом, або які делегуються Директору Загальними Зборами Учасників (п. 10.2.9.). Відповідно до п. 10.3 Статуту, Директор може делегувати будь-які із своїх повноважень будь-якому іншому працівникові Товариства або будь-якій третій особі шляхом видачі відповідної довіреності та/або внутрішнього розпорядження.

У Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 036969 -036970, виданий станом на 30.05.2012р., вказано, що керівником юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" є Шевель Андрій Вікторович (том І, а.с. 155-156).

Отже видача та підписання довіреностей представникам Товариства від 23 травня 2012р. (том І, а.с. 161), від 23 липня 2012р. (том ІІ, а.с. 16 та а.с. 50) директором Шевель А.В. відповідає повноваженням, якими наділений директор цього Товариства згідно Статуту цього Товариства (ст. 143 ЦК України).

Відтак твердження апелянта про те, що довіреність від 23 травня 2012р. на представництво у судах України підписана від імені ТзОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" директором Шевель А.В., як неуповноваженою на це особою, спростовується Статутом Товариства та Протоколом Установчих Зборів ТзОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" (п. 6) від 21 вересня 2007 року (нотаріально засвідчений 21.09.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун О,А., зареєстровано в реєстрі за № П-7140).

Що стосується вимог позивача про стягнення 9600,00 грн. збитків, завданих невиконанням умов Договору, колегія суддів вважає такими що не є доведеними, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 17.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»(Замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Андреас Неоклеус енд Ко.»(Виконавець за договором) укладено Договір № 1/2011.

За умовами цього договору замовник (позивач у справі) час від часу доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги зі стягнення заборгованості та орендованого (переданого в лізинг) майна в судовому порядку.

Додатком № 13 від 10 квітня 2012 року до Договору № 1/2011 від 17 листопада 2011 року позивачем замовлено послуги з підготовки та подання позову до товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд»за порушення Договору.

Вартість послуг становить 9600,00 грн. Зазначена сума була перерахована виконавцю послуг відповідно до платіжного доручення № 6079 від 28 квітня 2012 року (том І, а. с. 137).

Як вбачається з матеріалів справи позивач вищевказану суму включив до суми позовних вимог (ціни позову), покликаючись на завдані йому збитки у вигляді здійснених витрат, необхідних для відновлення його порушеного права, як правову підставу для стягнення згаданих сум зазначає статті 22, 611 ЦК України.

Відповідно до частини першої ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки -це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, та є наслідком невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою відповідальності у формі стягнення збитків є повний склад цивільного правопорушення, а саме: шкода, протиправність поведінки, вина, причинний зв'язок. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Разом з тим, позивач, тлумачачи витрати на правову допомогу як збитки, не звернув уваги на ту обставину, що в силу статей 44-49 ГПК України, такі витрати віднесені до складу судових витрат та відшкодовуються в порядку, визначеному ГПК України.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, якщо угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Що стосується ототожнення позивачем складу судових витрат, як збитків, то в цьому випадку, відсутній такий елемент правопорушення, як причинний зв'язок. Цей елемент опосередковує правовий зв'язок між протиправністю та шкодою, завжди характеризується об'єктивністю, незалежністю від волі особи.

Наслідком цього є те, що витрати для відновлення порушеного права повинні бути необхідними та достатніми для такого відновлення. Зазначеним умовам та ознакам здійснені позивачем витрати не відповідають, а тому місцевим судом правомірно відмовлено в задоволенні позову у цій частині, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо твердження апелянта, що місцевим господарським судом, в порядку ч. 2 ст. 49 ГПК України, невірно розподілено судові витрати, оскільки вимогу позивача за немайновим спором було припинено, однак місцевим судом ці витрати були покладені на відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»(із змінами), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 р.»передбачено, що на 01.01.2012р. місячна мінімальна заробітна плата складає 1073,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позивач у разі подання позовної заяви до місцевого господарського суду зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі 2 відсотків від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (надалі МЗП) та не більше 60 розмірів МЗП -при поданні позовної заяви майнового характеру, а у разі подання позовної заяви не майнового характеру судовий збір сплачується у 1 розмірі МЗП, тобто 1073,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї додатків, позивач сплатив судовий збір за майновим та не майновим спором у розмірі 6660,49 грн., однак повинен був сплатити судовий збір у розмірі 6639,49 грн. (5566,49 грн. за майновим спором + 1073,00 грн. за немайновим спором).

Відтак, в порядку ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»судовий збір в сумі 21,00 грн. належить повернути Позивачу, у зв'язку з надмірним внесенням судового збору до Державного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом позовні вимоги в частині стягнення (майнового спору) задоволено частково, а саме: на суму 263074,28 грн.

Оскільки, Відповідачем, під час розгляду справи в місцевому господарському суді, частково сплачено борг на суму 5650,00 грн., то судовий збір в тій частині - не зменшується.

Відтак, на відповідача покладається судовий збір за майновим спором у розмірі 5374,49 грн. (268724,28 грн. * 5566,49 грн. / 278324,28 грн. = 5374,49 грн.).

Щодо судового збору за не немайновим характером, колегія суддів вважає, що судовий збір в сумі 1073,00 грн. в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір»слід повернути позивачу, виходячи з наступного.

Як встановлено колегією суду, приймаючи рішення по справі, місцевим господарським судом не вирішено питання про повернення судового збору позивачу у зв'язку з припиненням провадження щодо повернення предмета лізингу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»судовий збір підлягає поверненню у випадку закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 28 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Враховуючи вищенаведене, місцевий суд зобов'язаний був вирішити питання про повернення 1073,00 грн. судового збору позивачу у зв'язку з припиненням провадження стосовно немайнової вимоги, ому в цій частині апеляційна скарга апелянта підлягає до задоволення.

Щодо тверджень апелянта, що місцевим господарським судом не задоволено клопотання Відповідача, щодо зупинення провадження у справі, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення до справи так і до порушення норм процесуального права, внаслідок чого рішення підлягає скасуванню, колегія суддів вважає такі твердження також безпідставними, виходячи з такого.

Згідно позовних вимог ТзОВ «Кварталбуд»вимагав визнати виконавчі написи такими, що не підлягають виконанню та визнати за ТзОВ «Кварталбуд»право на користування технікою згідно існуючих договорів лізингу. На цю обставину суд не звернув увагу».

Апелянт звертався з позовною заявою до позивача про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

Апелянт не заявляв вимоги про визнання права на користування технікою згідно існуючих договорів лізингу. Твердження апелянта щодо звернення саме з такою вимогою до позивача є хибним, оскільки спростовується позовною заявою ТзОВ «Кварталбуд»(том ІІ, а.с. 37-38), ухвалою господарського суду Львівської області у справі № 5015/3181/12 (том ІІ, а.с. 32) про порушення провадження у справі (02.10.12р. у цій справі постановлено рішення, яким у позові позивачу відмовлено. Станом на даний час рішення оскаржено в апеляційному порядку).

Враховуючи все вищевикладене, місцевий суд правомірно відмовив апелянту у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі на тій підставі, що між собою справи не є пов'язаними. При цьому пов'язаною вважається така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Крім того, предметом доказування у цій справі є сукупність обставин, які б свідчили про порушення нотаріусом вимог законодавства в частині визначення підстав вчинення виконавчого напису. У той же час предметом доказування у цій справі є сукупність обставин, які свідчать про порушення відповідачем умов укладеного договору фінансового лізингу, а також про наявність підстав для повернення об'єкта лізингу в судовому порядку внаслідок порушення умов укладеного договору.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, в частині розподілу судових витрат. Рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2012р. у справі № 5015/2575/12 в частині розподілу судових витрат 6430,70 грн. змінити.

У п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду від 18.09.2012р. у справі № 5015/2575/12, після слова: «платежів,»цифри: «6430,70»замінити на цифри: «5374,49».

Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду від 18.09.2012р. у справі № 5015/2575/12 пунктом 6 у такій редакції:

«6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (п. і. 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 35431993) в порядку ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»з Державного бюджету надмірно сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 21,00 грн. та повернути судовий збір в сумі 1073,00 грн. сплачений за немайновим спором, провадження за яким припинено відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, що разом складає 1094,00 грн. (21,00 грн. + 1073,00 грн. = 1094,00 грн.) сплаченого платіжним дорученням № 6269 від 07.06.2012 р.».

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю «Кварталбуд»задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2012р. у справі № 5015/2575/12 в частині розподілу 6430,70 грн. змінити.

3. У п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2012р. у справі № 5015/2575/12, після слова: «платежів,»цифри: «6430,70»замінити на цифри: «5374,49».

4. Резолютивну частину рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2012р. у справі № 5015/2575/12 доповнити п. 6 наступного змісту:

«6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»(п. і. 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 35431993) в порядку ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»з Державного бюджету надмірно сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 21,00 грн. та повернути судовий збір в сумі 1073,00 грн. сплачений за немайновим спором, провадження за яким припинено відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, що разом складає 1094,00 грн. (21,00 грн. + 1073,00 грн. = 1094,00 грн.) сплаченого платіжним дорученням № 6269 від 07.06.2012 р.».

5. В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

6. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.