Постанова № 27695731, 26.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р. Справа№ 5011-72/9568-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Руденко М.А.

за участю представників:

Від позивача: Пушкарьова К.В. - представник за довіреністю;

Від відповідача: Пешков О.О. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»,

на рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2012 року

у справі № 5011-72/9568-2012 (суддя: Бондарчук В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Інгосстрах»

до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія

«Нова»

про стягнення 8 955,08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення 8 955,08 грн. в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на виплату ним страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту № К3R4AK00000057 від 07.09.2007 року, у зв'язку з чим Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» зобов'язано сплатити йому суму страхового відшкодування в порядку регрессу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.10.2012 року у даній справі у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, крім підстав, зазначених у позовній заяві, посилається на те, що позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодувавши та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між 07.09.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах») та Тарадай Сергієм Миколайовичем укладено договір страхування № K3R4AK00000057, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - «Tucson», державний номер АА 4478 ЕС.

Пунктом 9 договору сторони передбачили, що цей договір діє 12 місяців з 07.09.2007 року по 06.09.2008 року включно. При бажанні страхувальника застрахувати ТЗ на строк, більший ніж 12 місяців, та у разі сплати страхового платежу, зазначеного в п. 8 договору, договір вважається щорічно продовженим на відповідний строк, за який здійснена сплата страхового платежу.

Встановлено, що 05.09.2008 року Тарадай Сергієм Миколайовичем сплачено страхову премію за договором страхування № K3R4AK00000057, що підтверджується меморіальним ордером № 19LU від 05.09.2008 року, тобто вказаний договір пролонговувався на один рік.

За приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як встановлено ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Матеріали справи свідчать про те, що 22.07.2009 року на вул. Якубовського, 2 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Tucson», державний номер АА 4478 ЕС, під управлінням Тарадай Сергія Миколайовича та автомобіля «Ford», державний номер АА 3783 ЕВ, під керуванням Філіпеня Андрія Анатолійовича.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 28.08.2009 року Філіпеню Андрія Анатолійовича визнано винним у скоєнні правопорушення, що сталось 22.07.2009 року на вул. Якубовського в м. Києві за участю автомобілів «Tucson», державний номер АА 4478 ЕС та автомобіля «Ford», державний номер АА 3783 ЕВ (а.с. 32).

В силу ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Дана норма кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до звіту про проведення оцінки збитку №001-3268 від 21.08.2009 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Tucson», державний номер АА 4478 ЕС склала 9 754,58 грн.

Встановлено, що 04.09.2009 року позивачем було складено страховий акт №І-11620, згідно якого виплата страхового відшкодування складає: 9 754,58 грн. * 100,0%-799,50 грн.= 8 955,08 грн., де 799,50 грн. - безумовна франшиза відповідно до умов Договору (а.с. 26-27).

На підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку та страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 8 955,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13776 від 08.09.2009 року (а.с. 30).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

За приписами ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В силу ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на момент укладення договору страхування) встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися, зокрема, на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Матеріали справи свідчать про те, що цивільно-правова відповідальність Філіпеня Андрія Анатолійовича за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «Ford», державний номер АА 3783 ЕВ застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Страхова компанія «Нова» за полісом № ВС/4834917.

Відповідно до п. 38.1.3. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до

особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, мас до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про те, що після виплати страхового відшкодування Страхувальнику до позивача перейшло право вимоги до відповідальної особи.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність Філіпеня Андрія Анатолійовича за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «Ford», державний номер АА 3783 ЕВ застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Страхова компанія «Нова», судова колегія дійшла висновку про те, що відповідальною особою перед Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» за відшкодування страхової виплати є Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова».

Відповідно до 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Як передбачено рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 5-рп/2002, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правовою захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

За таких обставин судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодувавши та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» про стягнення 8 955,08 грн. в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2012 року у даній справі - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» на рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2012 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2012 року у справі № 5011-72/9568-2012 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (юридична адреса: 02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11; код ЄДРПОУ 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32; код ЄДРПОУ 33248430) у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування 8 955 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 08 коп., 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору за подання позовної заяви та 804 (вісімсот чотири) грн. 74 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 5011-72/9568-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Алданова С.О.

Руденко М.А.