Постанова № 27695417, 15.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р. Справа№ 5011-37/9209-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Богдан Н.О. - дов. № 324-1-4/37 від 23.12.2011р.

від відповідача: Рибак Є.В. - дов. № 39/2012 від 03.01.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства

"Європейський страховий альянс"

на рішення господарського суду м. Києва

від 01.08.2012р.

у справі № 5011-37/9209-2012 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (позивач)

до Приватного акціонерного товариства "Європейський

страховий альянс" (відповідач)

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу

в розмірі 8 380, 86 грн.

В судовому засіданні 15.11.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.08.2012р. у справі № 5011-37/9209-2012 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" 8 380, 86 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 609, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду м. Києва, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 01.08.2012р. скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неправильним встановленням місцевим господарським судом обставин справи, оскільки, на думку апелянта, позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якої відповідач був позбавлений права заявити в суді першої інстанції через неналежне повідомлення судом про розгляд справи.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2012р. для розгляду справи № 5011-37/9209-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2012р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду на 15.11.2012р.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 року, в зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М.., судді - Остапенко О.М., Руденко М.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 15.11.2012р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.11.2012р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.11.2012р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2008р. між ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", (надалі - страховик, позивач) та Соколовським О.І. (надалі - страхувальник) було укладено Поліс добровільного страхування наземного транспорту № 19 G- 0095869, відповідно до якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу "Chevrolet", д.н. АА 4884 ВА. Строк дії полісу з 15.01.2008р. по 14.01.2009р.

19.09.2008р. на перехресті просп. Героїв Сталінграду - вул. Мате Залки в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Toyota", д.н. АА 2183 ТС, під керуванням Цвєтаєва Д.В., та автомобіля "Chevrolet", д.н. АА 4884 ВА, під керуванням Соколовського О.І.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 29.10.2008 року у справі № 3-33400/2008р., Цвєтаєва Д.В. визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу.

Згідно висновку №2625 експертного автотоварознавчого дослідження від 16.10.2008р., складеного ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Chevrolet", д.н. АА 4884 ВА,в результаті його пошкодження в ДТП, складає 8 890, 86 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Полісом добровільного страхування наземного транспорту № 19 G - 0095869 від 15.01.2008р., відповідно до заяви страхувальника від 16.10.2008р. на виплату страхового відшкодування, на підставі страхового акту № 46938 від 23.10.2008р., виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 9 390, 00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 12432 від 17.11.2008р.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність Цвєтаєва Д.В. на момент ДТП була застрахована у Закритому акціонерному товаристві "Європейський страховий альянс", правонаступником якого є відповідач, на підставі Полісу № ВА/7350043 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Термін дії полісу з 31.10.2007р. до 30.10.2008р., тип полісу - 1.

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 25 500, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510 грн. (сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих).

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Полісом добровільного страхування наземного транспорту № 19 G - 0095869 від 15.01.2008р., перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008 року у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ "Страхова компанія "Крона" до АТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 4 526, 80 грн.

28.11.2011р. позивачем було надіслано відповідачу заяву № 46938/24 (з документами, необхідними для здійснення такої виплати) на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8 380, 86 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи та зобов'язаний сплатити позивачеві в порядку регресу 8 380, 86 грн. страхового відшкодування.

Однак колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Відповідно до п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Судам на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"). Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 №17 (зареєстрований в міністерстві юстиції України 16.02.2011 за №193/18931).

Відповідно до ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам у справі за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Місцезнаходженням ПрАТ "Європейський страховий альянс" в ЄДРПОУ зазначена адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37.

В резолютивній частині рішення від 01.08.2012р. місцезнаходження відповідача зазначено вірно, однак матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, натомість ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду на 01.08.2012р. надсилалась судом за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 7-В, за якою відповідач не знаходиться.

Отже, висновки місцевого господарського суду про належне повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції не ґрунтуються на матеріалах справи.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час винесення оскаржуваного рішення місцевий господарський суд безпідставно посилався на роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з подальшими змінами і доповненнями, оскільки дані роз'яснення згідно з п.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами і доповненнями) визнано такими, що втратили чинність.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.104 ГПК України порушення судом норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, відповідно останній був позбавлений права на подання відзиву на позовну заяву з викладенням своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог та подання заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат.

Згідно з ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Таким чином, перебіг строку позовної давності в даній справі обчислюється від дати виконання основного зобов'язання - сплати страхового відшкодування потерпілій у ДТП особі страхувальнику Соколовському О.І., тобто з 17.11.2008р.

Як вбачається з відбитку календарного штемпелю на поштовому конверті, в якому позовна заява ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО" вих. №46938/25ДЮ від 02.07.2012р. надійшла на адресу господарського суду м. Києва, її було подано на пошту 05.07.2012р., тобто зі спливом трирічного строку позовної давності, який закінчився 17.11.2011р.

Як вбачається з апеляційної скарги відповідача, який не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, останнім заявлено про застосування строку позовної давності у даній справі.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 05.12.2011р. у справі №2-6099 2011 рік, у жовтні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до Цвєтаєва Д.В. про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в якому просив стягнути з останнього матеріальну шкоду в розмірі 9 260, 86 грн. До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява про зміну позовних вимог з 9 260, 86 грн. на 880 грн. та заява про відмову від позову, в якій представник позивача просить закрити провадження у справі, посилаючись на сплату Цвєтаєвим Д.В. матеріальної шкоди в розмірі 880 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05.12.2011р. провадження у справі №2-6099 2011 рік за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" до Цвєтаєва Д.В. про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - закрито.

Оскільки з наданих позивачем документів не вбачається, що саме по даній дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулася 19.09.2008р. за участю автомобілів "Toyota", д.н. АА 2183 ТС, під керуванням Цвєтаєва Д.В., та автомобіля "Chevrolet", д.н. АА 4884 ВА, під керуванням Соколовського О.І. , позивач звертався з позовом до Цвєтаєва Д.В. про відшкодування шкоди в порядку регресу, та що лише в засіданні Оболонського районного суду м. Києва (невідомо взагалі якого числа) позивачу стало відомо про наявність Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за яким відповідальність за заподіяну Цвєтаєвим Д.В. шкоду покладено на ПрАТ "Європейський страховий альянс", а інших належних та допустимих доказів в розумінні ст.34 ГПК України матеріали справи не містять, посилання позивача на переривання строку позовної давності у відповідності до ст.264 ЦК України у зв'язку з пред'явленням позову до винуватця ДТП, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги.

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Втім, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про можливість застосування даних норм законодавства лише у випадку пред'явлення позову до одного з кількох боржників не до будь - якого суду, а лише до компетентного суду. Крім того, з пред'явленням позову в установленому порядку до одного з кількох боржників переривається перебіг позовної давності щодо вимог до цього боржника. Так само, коли пред'явлено позов щодо частини вимоги (боргу), право на яку має позивач, перебіг позовної давності щодо цієї частини вимоги переривається і починає спливати заново. Що ж до вимог до інших боржників або частини боргу, які не охоплюються пред'явленим позовом, то позовна давність щодо них не переривається.

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 16.05.2011р. у справі №3/43/10.

Таким чином, оскільки перебіг строку позовної давності в даній справі обчислюється з 17.11.2008р., з дати виконання основного зобов'язання, позивач звернувся із позовною заявою до господарського суду м. Києва з вимогою про захист своїх прав 05.07.2012р., а відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності в даній справі, отже, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-37/9209-2012 прийняте із невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню у відповідності до п.2 ч.1 ст. 103 ГПК України з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-37/9209-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, ідентифікаційний код 19411125) 804 грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.

7. Матеріали справи № 5011-37/9209-2012 повернути до господарського суду м.Києва.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 20.11.2012р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Руденко М.А.