Постанова № 27695376, 22.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р. Справа№ 5011-22/5127-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ»

на рішення господарського суду м. Києва від 15.08.2012р.

у справі № 5011-22/5127-2012 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК ПЛАНЕТА-МІСТ»

до Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Закрите акціонерне товариство «ПЛАНЕТА-БУД»

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМК ПЛАНЕТА-МІСТ" (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Закрите акціонерне товариство "ПЛАНЕТА-БУД" (далі - третя особа) про визнання недійсним договору поруки від 12.05.2008р.

08.06.2012 р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив суд застосувати наслідки недійсності правочину - договору поруки від 12.05.2008р. та стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 5 884 000 грн. в якості повернення одержаного на виконання недійсного правочину - договору поруки від 12.05.2008 р. (т.1, а.с. 131-133).

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.08.2012р. у справі № 5011-22/5127-2012 позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір поруки від 12.05.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМК ПЛАНЕТА-МІСТ" та Акціонерним Комерційним банком "Форум", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ". Застосовано наслідки недійсності правочину - договору поруки від 12.05.2008 р. та стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 5 884 000 грн. в якості повернення одержаного на виконання недійсного правочину - договору поруки від 12.05.2008 р., а також судові витрати. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови договору поруки, положення Статуту позивача, ст.ст. 92, 203, 215, 216, 651, 653, 1212 ЦК України, та дійшов висновку, що оспорюваний договір поруки на час розгляду спору по суті не є чинним. Оскільки грошові кошти у розмірі 5 884 000 грн. перераховані позивачем відповідачу на виконання оспорюваного правочину, який є недійсним, суд дійшов висновку, що ці кошти підлягають поверненню. Суд також зазначив, що при цьому, відповідачем не надано належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 15.08.2012р. у справі № 5011-22/5127-2012 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності позивачем обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а висновки суду, які викладені у рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи, що, на думку скаржника, є підставами для скасування названого рішення.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2012р. для розгляду скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Суховий В.Г., судді Алданова С.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 24.10.2012р.

Ухвалою суду від 24.10.2012р. розгляд скарги відкладено на 31.10.2012р. у зв'язку з неявкою представника третьої особи.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2012р. у складі колегії суддів здійснено заміну судді Алданової С.О. на суддю Жук Г.А. у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Алданової С.О.

Ухвалами суду від 31.10.2012р. справу № 5011-22/5127-2012 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Суховий В.Г., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г., розгляд скарги відкладено на 14.11.2012р. у зв'язку з неявкою представників позивача та третьої особи.

Ухвалою суду від 12.11.2012р. розгляд скарги відкладено на 22.11.2012р. у зв'язку з неявкою представника третьої особи.

У судовому засіданні 22.11.2012р. представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, представник позивача заперечив проти апеляційної скарги. Представник третьої особи у дане судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи третя особа повідомлялася у порядку, встановленому ГПК України. Клопотань про відкладення або неможливість розгляду апеляційної скарги від третьої особи не надходило. За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду скарги, передбачених ст. 77 ГПК України, а тому вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд даної справи у відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

12.05.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМК ПЛАНЕТА - МІСТ" (поручитель), в особі директора Бородатого П.С., та Акціонерним комерційним банком "Форум" (змінене найменування Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ", власник облігацій), в особі Заступника голови правління по бізнесу на фінансових ринках Зінченка В.І., укладено договір поруки б/н (далі - Договір поруки, т.1, а.с.12).

За умовами п. 1.1. Договору поруки позивач поручається перед відповідачем за виконання Закритим акціонерним товариством "ПЛАНЕТА-БУД" (боржник) зобов'язань емітента по виплаті доходу за облігаціями, по погашенню облігацій та по викупу облігацій, зміст, розмір, строк та порядок виконання яких зазначаються в Даних про випуск облігацій, які містяться в Додатку № 1 до цього Договору і є його невід'ємною частиною. Зобов'язання третьої особи випливають з Проспекту емісії облігацій останнього від 07.02.2008 р. та підтверджується Тимчасовим свідоцтвом про реєстрацію випуску облігацій підприємств за реєстраційним № 51/2/08-Т, дата реєстрації 07.02.2008 р. та Тимчасовим свідоцтвом про реєстрацію випуску облігацій підприємств за реєстраційним № 52/2/08-Т, дата реєстрації 07.02.2008 р.

Відповідно до Проспекту емісії облігацій третьої особи від 07.02.2008 р., останнім було емітовано 50 000 облігацій іменних відсоткових забезпечених серії А номінальною вартістю 1 000,00 грн. за кожну, загальною номінальною вартістю 50 000 000,00 грн. та 50 000 облігацій іменних відсоткових забезпечених серії В номінальною вартістю 1 000,00 грн. за кожну, загальною номінальною вартістю 50 000 000,00 грн. (т.1, а.с.13-16).

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки поручитель (позивач) зобов'язався у разі невиконання та/або порушення боржником (третьою особою) своїх зобов'язань перед власником облігацій (відповідачем) виконати основне зобов'язання, а саме: виконати зобов'язання емітента по виплаті доходу за облігаціями, по погашенню облігацій та по викупу облігацій, а також інші зобов'язання емітента, передбачені в Даних про випуск облігацій.

Відповідно до п. 2.2. Договору поруки поручитель зобов'язався відповідати перед власником облігацій своїми грошовими коштами та всім своїм майном.

Відповідно до п. 3.1. Договору поруки у випадку невиконання та/або неналежного виконання основного зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед власником облігацій як солідарні боржники.

Згідно з п. 3.5 Договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним договору поруки посилається на те, що цей договір укладено всупереч приписів статуту позивача, без дотримання вимог ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", а також ст.ст. 92, 143, 145 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи вимогу про визнання оспорюваного договору поруки недійсним з моменту укладення дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позову в цій частині з огляду на таке.

12.08.2008р. між позивачем та відповідачем укладено оспорюваний правочин - договір поруки. Зазначений договір з боку позивача було підписано директором Бородатим П.С., а з боку відповідача заступником голови правління по бізнесу на фінансових ринках Зінченком В.І., та скріплено печатками сторін.

За змістом п.п. 2.1, 2.2 Договору поруки поручитель (позивач) зобов'язався у разі невиконання та/або порушення боржником (третьою особою) своїх зобов'язань перед власником облігацій (відповідачем) виконати основне зобов'язання, а саме: виконати зобов'язання емітента по виплаті доходу за облігаціями, по погашенню облігацій та по викупу облігацій, а також інші зобов'язання емітента, передбачені в Даних про випуск облігацій, а також відповідати перед власником облігацій своїми грошовими коштами та всім своїм майном.

Колегія суддів враховує, що Договір поруки не містить номінальної вартості облігацій, придбаних відповідачем, виходячи з якої обчислюється дохід за облігаціями, суми грошових коштів, що підлягає виплаті при погашенні облігацій та викупі облігацій, окрім визначеної в Проспекті емісії облігацій третьої особи від 07.02.2008 р., на який міститься посилання в оспорюваному правочині, відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зобов'язання позивача випливають із номінальної вартості облігацій, визначеної Проспектом емісії облігацій третьої особи від 07.02.2008 р., тобто 100 000 000,00 грн.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вбачається з положень п. 9.6 Статуту позивача (в редакції, що діяла на дату укладення оспорюваного правочину), директор є виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства.

Згідно з п. 9.3.16 Статуту позивача надання попередньої згоди на укладення договорів з банками та іншими фінансовими установами, учасниками фондового ринку та ринку цінних паперів, чи на видання від імені товариства будь-яких фінансових документів, що породжують для товариства грошові або інші зобов'язання на суму, яка перевищує 10 000,00 доларів США або еквівалент цієї суми в будь-якій іншій валюті є виключною компетенцією Загальних зборів учасників позивача.

Отже, оскільки оспорюваний правочин укладений між банком та позивачем, та встановлює відповідне зобов'язання позивача на суму, що перевищує передбачену п.9.3.16 Статуту, слід дійти висновку, що відповідна згода на його укладення директором з Банком має бути надана Загальними зборами учасників позивача шляхом прийняття відповідного рішення з цього питання.

Проте, належних доказів щодо надання такої згоди Загальними зборами учасників позивача на укладення Договору поруки б/н від 12.05.2008р. саме з Банком, матеріалами справи не містять, і сторонами не надано суду.

Наявний у справі протокол № 50-п загальних зборів учасників позивача від 26.12.2007 р. (т.1, а.с.80) фактично містить рішення зборів про надання повноважень (права) директору товариства Борозенцю В.Ф. укласти від імені ТОВ «БМК ПЛАНЕТА-МІСТ» відповідні договори поруки з ЗАТ «ПЛАНЕТА-БУД», а не з відповідачем у даній справі. Рішення щодо надання директору товариства згоди (права) укласти договір поруки з Банком (відповідач) вказаний протокол не містить.

Крім того, на виконання вказаного протоколу № 50-п від 26.12.2007 р., 27.12.2007 р. між позивачем та третьою особою було укладено договір поруки № 1/12-07, що сторонами не заперечується.

Слід також врахувати, що відповідно до витягу з висновку спеціальної комісії від 20.12.2011р., посадовими особами позивача визначено, що при підписанні оспорюваного правочину директор Бородатий П.С. порушив положення Статуту позивача, а саме п. 9.3.16 та підписав договір на 15 000 000,00 грн. без рішення загальних зборів учасників позивача.

За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо відсутності у директора позивача Бородатого П.С. достатніх повноважень на укладення з Банком Договору поруки б/н від 12.05.2008 р. від імені позивача ґрунтується на наявних у справі доказах та нормах закону. У зв'язку з цим посилання відповідача на те, що цим протоколом загальних зборів було делеговано виконавчому органу товариства відповідні повноваження на укладення оспорюваного правочину не є обґрунтованими.

Стосовно доводів відповідача щодо необізнаності відповідача про наявність обмежень повноважень директора позивача на укладення оспорюваного правочину, колегія суддів вважає за необхідне також погодитися з висновками місцевого господарського суду щодо необґрунтованості таких доводів.

Згідно із ч. 2 п.3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 755-IV в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного правочину, відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Статтями 17, 18 цього Закону передбачено можливість розміщення в Єдиному державному реєстрі переліку відомостей щодо юридичної особи, які можуть бути використані в спорі з третьою особою як достовірні. Серед таких відомостей зазначено прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи тощо.

Проаналізувавши названі норми Закону, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані норми не встановлюють для юридичної особи обов'язку щодо внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, оскільки вказують на можливість розміщення таких відомостей поряд з іншими, за умови їх добровільного надання державному реєстратору цією юридичною особою.

Слід також погодитися, що укладаючи договір поруки від 12.05.2008 р., відповідач був зобов'язаний самостійно перевірити наявність повноважень на підписання такого правочину з боку директора позивача.

Зазначений обов'язок відповідача (банку), як фінансової установи, кореспондується з положеннями законодавства, чинного на момент укладення спірного договору.

Зокрема, за змістом норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" № 249-IV від 28.11.2002 р., в редакції Закону України від 01.12.2005. (набрала чинності з 05.01.2006р.) встановлено, що фінансовому моніторингу підлягають фінансові операції суб'єктів первинного фінансового моніторингу, до яких відносяться, в тому числі банки.

Відповідно до ст. 1 названого Закону фінансова операція, - це будь-яка операція, пов'язана із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу, зокрема надання фінансових гарантій та зобов'язань. Порука за своєю правовою природою є видом забезпеченням виконання зобов'язань, відтак підлягає такому моніторингу.

Згідно зі ст.ст. 4, 5 Закону банк є суб'єктом первинного фінансового моніторингу, що зобов'язаний проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу відповідно до цього Закону, на підставі наданих в установленому порядку документів або за наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення.

Порядок ідентифікації особи передбачено ст. 6 Закону, за змістом якої суб'єкт первинного фінансового моніторингу на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів ідентифікує осіб, які здійснюють фінансові операції. З метою ідентифікації резидентів визначаються для юридичних осіб - найменування, юридична адреса, документи про підтвердження державної реєстрації (включаючи установчі документи, інформацію щодо посадових осіб та їх повноважень тощо), ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, реквізити банку, в якому відкрито рахунок, та номер банківського рахунку.

Таким чином, наведені норми дають підстави дійти висновку, що для укладення договору поруки від 12.05.2008 р. на виконання приписів названого Закону відповідач був зобов'язаний провести ідентифікацію особи позивача, перевірити його установчі документи, повноваження відповідної посадової особи, їх обмеження тощо.

Колегія суддів, дослідивши у сукупності докази, наявні у матеріалах справи, зокрема протокол зборів учасників № 50-п від 26.12.2007 р., положення Статуту позивача в редакції 2008 р., в тому числі п. 9.3.16 Статуту щодо обізнаності з яким відповідача на момент укладення оспорюваного договору поруки скаржник не заперечував, дійшла висновку, що відповідач не міг не знати про наявність обмежень у директора товариства в частині укладення договорів з банками та іншими фінансовими установами.

Згідно зі ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Належних та допустимих доказів наступного схвалення оспорюваного правочину матеріали справи не містять і таких доказів сторонами суду не надано. При цьому, здійснення виплати поручителем на рахунок банку відсоткового доходу за облігаціями, відповідно до змісту платіжних доручень (т.1, а.с.135-153) не може бути прийнято судом апеляційної інстанції як належний та допустимий доказ у розумінні ст. 34 ГПК України наступного схвалення позивачем договору поруки шляхом його виконання, оскільки виплата за вказаними платіжними дорученнями відповідно до призначення платежу здійснювалася відповідно до договору поруки № 1/12-07 від 27.12.2007р., тобто за іншим договором, який не входить до предмету спору у даній справі.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про визнання недійсним з моменту укладення Договору поруки від 12.05.2008р. позивачем доведені та ґрунтуються на нормах закону. У зв'язку з цим, вказані позовні вимоги колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про застосування до оспорюваного правочину поруки наслідків недійсності, передбачених ч.2 ст. 216 ЦК України шляхом стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 5 884 000 грн. в якості повернення одержаного на виконання недійсного правочину - договору поруки від 12.05.2008 р., колегія суддів, беручи до уваги наявність правових підстав для визнання його недійсним, не може погодитися з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

В обґрунтування наведених вимог позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, зазначає, що на виконання умов договору поруки від 12.05.2008р. позивачем відповідачу було перераховано кошти на загальну суму 5 884 000 грн., що підтверджується відповідними платіжним документами. У зв'язку з цим позивач, посилаючись на ст. 216 ЦК України, просить суд застосувати до спірного правочину наслідки його недійсності та повернути позивачу все те, що сторона - відповідач одержав, а саме вказану суму коштів, перерахованих на виконання договору поруки від 12.05.2008р.

З обґрунтованістю таких вимог позивача суд апеляційної інстанції не може погодитися.

Як вже було встановлено, між сторонами укладено договір поруки від 12.05.2008р., щодо якого наявні підстави для визнання його недійсним з моменту укладення.

За приписами статті 216 ЦК України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, зі змісту названих положень вбачається, що обов'язок повернення одержаного від іншої сторони, як і право вимагати повернення одержаного законодавець пов'язує з виконанням конкретного договору, який визнано недійсним.

При цьому, сторона, яка заявляє таку вимогу, в силу приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України, має надати належні та допустимі докази щодо здійснення сплати тих коштів, які вона вимагає, а у даному випадку, позивач має надати докази сплати відповідачу 5 884 000 грн. саме за договором поруки від 12.05.2008р.

Проте, позивач посилається на платіжні доручення (т.1, а.с.135-153), у яких зазначено призначення платежу «Виплата Поручителем відсоткового доходу за облігаціями серії А відповідно до договору поруки №1/12-07 від 27,12,07 р та проспекту емісії від 27,12,07 р Без ПДВ.». Отже, оскільки з наданих платіжних документів не вбачається, що оплату у сумі 5 884 000 грн. позивачем здійснено на підставі та на виконання умов спірного договору поруки від 12.05.2008р., а інших доказів виконання позивачем зобов'язань за спірним договором поруки суду не надано, відповідно відсутні й підстави для застосування судом наслідків недійсності правочину - договору поруки від 12.05.2008р., які передбачені ст.216 ЦК України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині застосування наслідків недійсності правочину до спірного договору поруки від 12.05.2008р. не є доведеними позивачем у встановленому ГПК України порядку.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи задоволення вимог про застосування наслідків недійсності спірного договору поруки, дослідив та надав оцінку обставинам, пов'язаним з договором поруки від 27.12.2007р., укладеного між позивачем та третьою особою, дійшовши висновку про його розірвання за згодою сторін.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що обставини, пов'язані із розірванням договору поруки № 1/12-07 від 27.12.2007р., укладеного між позивачем та третьою особою, якому суд першої інстанції надав оцінку, не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України в частині доведення вимог про застосування наслідків недійсності спірного договору поруки.

Крім того, зазначені обставини стосуються відносин позивача з третьою особою, які виникли за договором поруки від 27.12.2007р., та виходять за межі позовних вимог у даній справі, при цьому будь-яких клопотань про вихід суду за межі позовних вимог, як це встановлено у ст. 83 ГПК України, матеріали справи не містять.

У зв'язку з цим з мотивувальної частини рішення підлягають виключенню наведені положення.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав, з якими ч. 2 ст. 216 ЦК України пов'язує можливість застосування наслідків недійсності правочину до його сторін.

Таким чином, у даній справі застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК України, не є правомірним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги про застосування наслідків недійсності правочину - договору поруки від 12.05.2008р., укладеного між ТОВ "БМК ПЛАНЕТА-МІСТ" та АКБ "Форум" (змінене найменування ПАТ "БАНК ФОРУМ") не ґрунтуються на наявних у матеріалах справи доказах та чинному законодавстві, а тому в цій частині у позові слід відмовити.

Стосовно пропуску позивачем строку позовної давності щодо його позовних вимог, про застосування якої заявлено відповідачем (т.1, а.с.117-118), колегія суддів зазначає про таке.

Встановлені у даній справі обставини та наявні у матеріалах справи докази свідчать, що позивачем подано позов у строк, що перевищує три роки з дня укладення спірного договору, оскільки позов пред'явлено 19.04.2012р.

За приписами п. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи те, що у даному спорі суттєвим є розмежування повноважень директора товариства та вищого органу товариства - Загальних зборів учасників, слід дійти висновку, що обставини, на які посилається позивач щодо обізнаності позивача після створення у товаристві позивача спеціальної комісії від 20.12.2011р., не дають підстав вважати, що строк позовної давності не був пропущений, як помилково зазначає суд першої інстанції.

Водночас, колегія суддів вважає, що наведені обставини дають підстави дійти висновку про поважність причин пропуску цього строку позивачем, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту відповідно до п. 5 ст. 267 ЦК України.

За таких обставин рішення господарського суду м. Києва від 15.08.2012р. у справі №5011-22/5127-2012 прийнято за неповного з'ясування обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому в частині застосування наслідків недійсності правочину на підставі ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» на рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2012р. у справі №5011-22/5127-2012 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2012р. у справі №5011-22/5127-2012 і прийняти нове рішення, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір поруки від 12.05.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМК ПЛАНЕТА-МІСТ" та Акціонерним Комерційним банком "Форум" (змінене найменування Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ").

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ"(код 21574573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК ПЛАНЕТА-МІСТ" (код 32846139) судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1073 грн.».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК ПЛАНЕТА-МІСТ" (код 32846139) на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (код 21574573) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 32 190 грн.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 5011-22/5127-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Жук Г.А.

Чорногуз М.Г

Повний текст складено та підписано 26.11.2012р.