Постанова № 27694387, 20.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. Справа № 50/318-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Панової І.Ю.,суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на ухвалугосподарського суду м. Києва від 24.07.2012 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 рокуу справі № 50/318-б господарського суду м. Києваза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Кофе-Ательє" доПриватного підприємства "Розмарин"пропорушення справи про банкрутствоза участю представників сторін: від ПАТ "Укрсоцбанк" - Рибіцька Ю.Б., дов. № 08.6-02/8/40 від 10.07.2012 року; арбітражний керуючий -Захарчук В.С.; від ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" - Сопов В.М, дов. № 12/12 від 12.12.2011 року; від ТОВ "Кофе-Ательє" - Калинюк Ю.Ю., дов. б/н від 25.04.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.12.2011 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе-Ательє" (далі -ТОВ "Кофе-Ательє") порушено провадження у справі № 50/318-б про банкрутство Приватного підприємства "Розмарин" (далі -ПП "Розмарин").

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду м. Києва від 22.12.2011 року у справі № 50/318-б визнано безспірні грошові вимоги кредитора ТОВ "Кофе-Ательє" до ПП "Розмарин" на суму 502 500, 00 грн. Призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Захарчука В.С.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду м. Києва від 24.07.2012 року у справі № 50/318-б (суддя -Головатюк Л.Д.) визнано конкурсними кредиторами ПП "Розмарин", зокрема, ТОВ "Кофе-Ательє" на суму 23 000 000, 00 грн. -четверта черга, сума судового збору в розмірі 1073, 00 грн. -перша черга; Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" (далі -ТОВ "Дніпровська плодоовочева база") на суму 15 708 265, 48 грн., де 15 707 192, 48 грн. четверта черга, сума судового збору в розмірі 1073, 00 грн. -перша черга. Відмовлено Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" (далі -ПАТ "Укрсоцбанк") у включенні кредиторських вимог на суму 8 828 200, 42 грн. та на суму 4 628 807, 09 грн., що разом становить 13 457 007, 51 грн. до реєстру вимог кредиторів боржника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 року у справі № 50/318-б (головуючий суддя -Верховець А.А., суддя -Гарник Л.Л., суддя -Мартюк А.І.) апеляційні скарги ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ "Універсал Банк" на ухвалу господарського суду м. Києва від 24.07.2012 року у справі № 50/318-б залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду м. Києва від 24.07.2012 року у справі № 50/318-б залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить:

- скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 24.07.2012 року у справі № 50/318-б в частині відмови ПАТ "Укрсоцбанк" у включенні кредиторських вимог на суму 8 828 200, 42 грн. та на суму 4 628 807, 09 грн. до реєстру вимог кредиторів ПП "Розмарин";

- скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 року у справі № 50/318-б;

- визнати вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" на загальну суму 13 457 007, 51 грн.;

- скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 24.07.2012 року у справі № 50/318-б в частині включення до реєстру вимог кредиторів ПП "Розмарин" вимог ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" на загальну суму 15 708 265, 48 грн.,

- скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 24.07.2012 року у справі № 50/318-б в частині включення до реєстру вимог кредиторів ПП "Розмарин" вимог ТОВ "Кофе-Ательє" на суму 22 500 000 грн.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 543, 553, 554 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст. 11 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 14, 26, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Скаржник вказує на те, що місцевий господарський суд неправомірно відмовив ПАТ "Укрсоцбанк" у включенні до реєстру вимог кредиторів вимогу останнього у сумі 8 828 200, 42 грн., яка виникла через невиконання з боку боржника умов кредитного договору та 4 628 807, 09 грн., яка виникла внаслідок невиконання ТОВ "Поляріс Компані" взятих на себе зобов'язань, згідно договору кредиту, у якому ПП "Розмарин" виступив майновим поручителем.

Крім того, скаржник стверджує, що до реєстру вимог кредиторів необґрунтовано було включено вимоги ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" на загальну суму 15 708 265,48 грн. та додатково заявлені грошові вимоги ТОВ "Кофе-Ательє" на суму 22 500 000, 00 грн.

Від ТОВ "Кофе-Ательє" до Вищого господарського суду України надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" на ухвалу господарського суду м. Києва від 24.07.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 року у справі № 50/318-б, в якому ТОВ "Кофе-Ательє" просить у задоволенні вказаної касаційної скарги відмовити, а ухвалу господарського суду м. Києва від 24.07.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 року у справі № 50/318-б залишити без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Частинами 1, 3 ст. 5 Закону про банкрутство визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у попередньому судовому засіданні господарський суд, що здійснює правосуддя у справах про банкрутство, зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, що подані протягом тридцяти денного строку після публікації оголошення, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на приписи ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що обов'язок кредитора полягає в доведенні на підставі належних та допустимих доказів обґрунтованості своїх вимог до боржника.

Так, кредитори, виходячи з вимог Закону про банкрутство, повинні довести свої грошові вимоги відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, актами звірок, первинними товарно-транспортними накладними та ін.), тобто, факти наявності грошових зобов'язань боржника повинні бути встановлені господарським судом, як за розміром так і за суттю.

На підставі вимог ч.1, 2 ст. 43 ГПК господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2012 року ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" подало до господарського суду м. Києва заяву про грошові вимоги до боржника на загальну суму 15 707 192, 48 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові вимоги ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" підтвердженні наказом господарського суду м. Києва про примусове виконання рішення від 05.03.2010 року у справі № 15/29, податковими накладними та банківськими виписки на поставку товарів згідно вказаної суми.

Крім того, судом першої та апеляційної інстанцій встановлено здійснення між ПП "Розмарин" та ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" господарських операцій (поставка товарів).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що кредиторські вимоги ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" належним чином доведені та правомірно внесені судом першої інстанції до реєстру вимог кредиторів, оскільки ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" надала належним чином засвідчені, всі первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, а також акти виконаних робіт з цього приводу.

Поряд з цим, в матеріалах справи міститься заперечення на апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк", в якому ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" визнає апеляційну скаргу в частині зменшення суми боргу на 305 663, 30, оскільки при повторній перевірці бухгалтерської документації було встановлено, що вказана сума заявлена до стягнення на підставі рішення господарського суду м. Києва від 05.03.2010 року у справі № 15/29 була заявлена повторно (а.с. 116 т. 2).

Суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув та не дав належної правової оцінки вказаним обставинам.

В зв'язку з чим, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про необхідність зменшення суми визнаних кредиторських вимог ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" з 15 708 265, 48 грн. до 15 402 602, 18 грн.

Щодо правомірності включення до реєстру кредиторів кредиторських вимог ТОВ "Кофе-Ательє", судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

24.02.2012 року ТОВ "Кофе-Ательє" подало до місцевого господарського суду заяву про визнання вимог до боржника на суму 22 500 000, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість виникла в зв'язку з невиконанням ПП "Розмарин" пред'явлених до виконання простих векселів, отриманих у власність ТОВ "Кофе-Ательє" за договором купівлі-продажу цінних паперів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, виходячи з вимог ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", вимоги, що витікають з векселя, є грошовими та безумовними.

Відповідно до ст. 194 ЦК України, цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

Відповідно до п. 2 № 5 постанови Пленуму ВСУ "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" від 08.06.2007 року розглядаючи спір, пов'язаний з обігом векселів, суд повинен перевірити, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель).

В судових засіданнях оригінали векселів подавалась представником ТОВ "Кофе-Ательє" суду. Судами попередніх інстанції правомірно встановлено, що ТОВ "Кофе-Ательє" є законним векселедержателем, оскільки надані векселі заповнені з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема Уніфікованого закону про прості векселі та переказні векселі та містять всі необхідні реквізити.

Крім того, відповідно до пункту 7 згаданої постанови Пленуму ВСУ №5, законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.

Боржником ПП "Розмарин" не надано суду обґрунтованих заперечень щодо кредиторських вимог ТОВ "Кофе-Ательє" на суму 22 500 000, 00 грн., а натомість їх визнано в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, правомірно визнали вимоги ТОВ "Кофе-Ательє" обґрунтованими та доведеними на суму 22 500 000, 00 грн.

Щодо посилань скаржника ПАТ "Укрсоцбанк" на неправомірність відмови господарського суду у включенні до реєстру вимог кредиторів вимоги останнього у сумі 8 828 200, 42 грн., яка виникла через невиконання з боку боржника кредитного договору та 4 628 807, 09 грн. яка виникла внаслідок невиконання ТОВ "Поляріс Компані" взятих на себе зобов'язань згідно договору кредиту, у якому ПП "Розмарин" виступив майновим поручителем, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені в установленому порядку і строки кредиторські вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" в сумі 8 828 200, 42 грн. обґрунтовані невиконанням з боку боржника -ПП "Розмарин" умов кредитного договору № 24-12/261 від 23.10.2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ПП "Розмарин".

В забезпечення виконання ПП "Розмарин" своїх зобов'язань за договором кредиту № 24-12/261 від 23.10.2007 року, 26.10.2007 р. між ПП "Розмарин" та ПАТ "Укрсоцбанк" були укладені два договори іпотеки:

1. № 02-10/3624, за яким іпотекодержателю - ПАТ "Укрсоцбанк", іпотекодавцем ПП "Розмарин" передавалося нерухоме майно: нежиле приміщення - магазин, загальною площею 318 кв.м., який розташований за адресою: місто Київ, вулиця Райдужна, будинок № 6, літера А;

2. № 02-10/3608, за яким іпотекодержателю - ПАТ "Укрсоцбанк", іпотекодавцем ПП "Розмарин" передавалося нерухоме майно: нежиле приміщення магазин, загальною площею 257,4 кв.м., який розташований за адресою: місто Київ, бульвар Перова, будинок 52, літера А.

В підтвердження наявності вказаної заборгованості за кредитним договором № 24-12/261 від 23.10.2007 року банком надано до суду оригінали договорів, докази надання боржнику кредитних коштів, розрахунок заборгованості. Крім того, факт наявності заборгованості за вказаним кредитним договором в сумі, на яку посилався банк, боржником не заперечувався та не спростований.

В подальшому, ПАТ "Укрсоцбанк" надало до суду рішення господарського суду м. Києва від 18.10.2011 року у справі № 34/692, яким за

ПАТ "Укрсоцбанк" визнано право власності на об'єкти нерухомості -предмети іпотеки, якими забезпечено виконання зобов'язань ПП "Розмарин" за кредитним договором № 24-12/261 від 23.10.2007 року, а саме: на нежилий будинок (магазин) загальною площею 257,4 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 52, літера А, та нежиле приміщення (магазин), загальною площею 318 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Райдужна, 6, літера А. Крім того, до суду надано постанову Київського апеляційного господарського суду у справі №34/692 від 06.02.2012 року, якою рішення господарського суду м. Києва від 18.10.2011 року залишено без змін, а також постанову Вищого господарського суду України від 21.05.2012 року, якою касаційну скаргу ПП

"Розмарин" у справі № 34/692 залишено без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення ПАТ "Укрсоцбанк" до ПП "Розмарин" із заявою з кредиторськими вимогами рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 34/692 переглядалися в касаційному порядку, у зв'язку з чим банк звертався до боржника із заявою на загальну суму боргу, яка на той час складала 1 564 811, 64 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 21.12.2011 року становило 13 791 200, 42 грн.

Однак, в подальшому ПАТ "Укрсоцбанк", вказуючи на часткове задоволення своїх вимог рішення господарського суду м. Києва від 18.10.2011 року у справі № 34/692, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, уточнило свої вимоги до ПП "Розмарин" і просило включити його вимоги до реєстру вимог кредиторів ПП "Розмарин" у сумі 8 828 200, 42 грн.

Відмовляючи у включенні кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк" у сумі 8 828 200, 42 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що текст резолютивної частини судового рішення не містить посилань на часткове, або неповне задоволення вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до ПП "Розмарин".

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що вони зроблені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи та суперечать положенням чинного законодавства.

Так, відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку»у випадку обрання іпотекодержателем майна такого способу звернення стягнення на нього, як визнання права власності, це право набувається за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Укрсоцбанк" в апеляційній та касаційній скарзі вказує на те, що інформація про вартість майна ПП "Розмарин", визнаного за ПАТ "Укрсоцбанк", наявна в мотивувальній частині рішення в судовій справі № 34/692. Крім того, скаржник вказує на те,

що в матеріалах вказаної судової справи наявні висновки про вартість іпотечного майна, надані в рамках Звіту про оцінку майна, за якою судом визнано право власності на це майно, а саме:

- висновок про вартість майна № 03/7-11-01 від 12.07.2011 року, наданому суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Українська оціночна компанія»(сертифікат № 11493/11 від 17.03.2011 року.), згідно з яким вартість нежилого будинку-магазину загальною площею 257,4 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 52, літера А, складає 2 175 000,00 грн. без ПДВ;

- висновок про вартість майна № 03/7-11-02 від 12.07.2011 року, наданому суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Українська оціночна компанія»(сертифікат № 11493/11 від 17.03.2011 року.), згідно з яким вартість нежилого приміщення (магазину), загальною площею 318 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Райдужна, 6, літера А., складає 2 788 000,00 грн. без ПДВ.

При цьому, скаржник вказує на те, що оригінали висновків про вартість іпотечного майна, які лягли в основу рішення в зазначеній справі, надавалися для огляду суду, що розглядає справу про банкрутство ПП "Розмарин".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при винесенні ухвали від 24.07.2012 року за результатами попереднього засідання, господарський суд м. Києва не надав оцінки письмовим доказам, що були подані ПАТ "Укрсоцбанк" в підтвердження грошових вимог до боржника в сумі 8 828 200, 42 грн.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Проте, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, суд апеляційної інстанції також ухилився від розгляду поданих ПАТ "Укрсоцбанк" в підтвердження грошових вимог до боржника письмових доказів та дійшов помилкового висновку про відсутність будь-яких правових підстав для визнання ПАТ "Укрсоцбанк" кредитором ПП "Розмарин" за договором кредиту № 24-12/261 від 23.10.2007 року.

Наведені вище порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, і як наслідок розгляд в судовому процесі обставин справи в цій частині не видається визнати повним та об'єктивним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 24.07.2012 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 року у справі № 50/318-б в частині відмови ПАТ "Укрсоцбанк" у включенні кредиторських вимог на суму 8 828 200,42 грн. не відповідають вимогам процесуального права, в зв'язку з чим підлягають скасуванню, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Що стосується кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 4 628 807,09 грн., колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією господарських судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Так, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що кредиторські вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до боржника випливають з правовідносин, що походять із майнового поручительства, оскільки ПП "Розмарин" виступає майновим поручителем за кредитним договором укладеним між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Поляріс Компані". Зокрема, між ПАТ "Укрсоцбанк" та ПП "Розмарин" було укладено договір іпотеки № 02-10/4342 від 29.12.2007 року, за яким ПП "Розмарин" виступило майновим поручителем позичальника перед кредитодавцем.

Виходячи з вимог ст. 583 ЦК України, майновий поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава, при якому нерухоме майно, що передано в забезпечення основного зобов'язання, залишається у володінні і користуванні майнового поручителя.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, відхиляючи кредиторські вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 4 628 807,09 грн., господарськими судами першої та апеляційної інстанцій правомірно встановлено, що ПП "Розмарин" не є боржником по відношенню до ПАТ "Укрсоцбанк" в частині грошових вимог по кредитному договору № 21-18/138 від 29.12.2007 року та не має грошових зобов'язань перед банком по сплаті саме грошових коштів.

В той же час, необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, виходячи з вимог ст. 1 Закону про банкрутство, є наявність саме зобов'язань грошового характеру.

Зокрема, за приписами ст.1 Закону про банкрутство грошове зобов'язання це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством. Кредитор -юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в силу правової природи правочинів, відповідно до яких між банком та ПП "Розмарин" виникли правовідносини, а саме: договору іпотеки нерухомого майна, ПАТ "Укрсоцбанк" не вправі вимагати від боржника у справі № 50/318-6 сплати грошових коштів та, відповідно, не може бути визнано конкурсним кредитором боржника. В зв'язку з чим, судами попередніх інстанцій правомірно було відхилено вказані вимоги, як такі, що заявлені безпідставно.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 24.07.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 року у справі № 50/318-б в частині відмови Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" у включенні кредиторських вимог на суму 8 828 200,42 грн. скасувати. В цій частині справу № 50/318-б передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 24.07.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 року у справі № 50/318-б в частині визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" на суму 15 708 265, 48 грн. скасувати. В цій частині ухвалу господарського суду м. Києва від 24.07.2012 року у справі № 50/318-б змінити, виклавши у наступній редакції: "5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" (код ЄДРПОУ 31923768) на суму 15 402 602, 18 грн., де 15 401 529,18 четверта черга, сума судового збору в розмірі 1073,00 -перша черга".

В іншій частині ухвалу господарського суду м. Києва від 24.07.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 року у справі № 50/318-б залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я.Погребняк

М.І. Хандурін