Ухвала суду № 27693957, 05.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2012 р. м. Київ К-23193/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.01.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010

у справі № 2а-25813/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Мегаватт»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську

про визнання нечинними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.01.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську форми «С»від 23.02.2009 № 00010222/0 на загальну суму 29704, 25 грн., від 27.04.2009 № 0001192200 на загальну суму 29704, 25 грн. та від 26.06.2009 № 0001322200 на загальну суму 29704, 25 грн.

Ленінська МДПІ у м. Луганську подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст.ст. 188, 212 Митного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для застосування до позивача спірними рішеннями відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-ВР штрафних санкцій (пені) в сумі 29704,25 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 10.02.2009 № 111/22-35024486 за період з 03.09.2007 по 30.01.2009, про порушення позивачем вимог ст. 2 цього Закону, яке полягало у порушенні термінів надходження імпортного товару за контрактом від 03.09.2007 № UNIDOM-030907/01 з фірмою «Unidom Compani Ltd»(Південна Корея).

На виконання умов імпортного контракту від 03.09.07 № UNIDOM-030907/01 ТОВ «ТК Мегаватт»здійснило оплату за газові котли та димоходи на користь фірми UNIDOM Compani Ltd»на загальну суму 72422,10 дол. США, а саме: 27.09.07 платіжним дорученням № 1 у сумі 57937,68 дол. США (292585.28 грн.) та 06.12.2007 платіжним дорученням № 2 у сумі 14484,42 дол. США (73146,32 грн.).

Фірмою Compani Ltd»були поставлені газові колонки та димоходи на користь ТОВ «ТК Мегаватт»на загальну суму 72 422,10 дол. США, оформлені: ВМД типу ІМ-40 №702000001/7/014156 від 22.11.2007 на суму 3205 дол. США (16 185,25 грн.) та ВМД типу ІМ-74 №702000001/7/014458 від 26.11.07 на суму 69217,10 дол. США (349 546,36 грн.).

Отримані котли газові у кількості 120 шт. були розміщені на митному ліцензійному складі з оформленням ВМД типу ІМ-74 «Митний склад»(штамп Луганської митниці № 890). Товар з митного ліцензійного складу був переданий ТОВ «ТК Мегаватт»у вільний обіг у повному обсязі з оформленням ВМД типу ІМ-40 від 29.11.07 на суму 24 097,10 дол. США (121 690,36 грн.) та від 28.02.2008 на суму 45 120 дол. США (227 856,00 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

З наведеного випливає, що ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»поширюється на імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки. Обов'язок отримати індивідуальну ліцензію Національного банку України виникає у резидента у разі, коли відстрочення поставки товару перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкової інспекції, викладеною у касаційній скарзі, стосовно того, що датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція, згідно із законодавством України, підлягає митому оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД, якою засвідчується фактичне переміщення товару через митний кордон України.

Відповідно до статті 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 № 959-XII імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту стаття 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»визначає момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Отже, Закон України момент здійснення імпорту пов'язує з наявністю будь-якої із двох зазначених вище умов: або з моментом перетину товаром митного кордону України або з переходом права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України (від 11.07.2002) межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

Пункт 2 ст. 1 даного Митного кодексу під «ввезенням в Україну та вивезенням з України»розуміє сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України, неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України. Тобто поняття «перетину товаром митного кордону України»збігається із «переміщенням товару через митний кордон України -ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем»з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При чому, «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем»з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України і який підтверджується оформленою ВМД.

З огляду на викладене, імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.01.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло