Постанова № 27693801, 19.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2012 року № 2а-12965/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска»

до

Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000512205 від 25.07.2012

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска»(надалі по тексту Позивач), звернувся з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (надалі по тексту Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 25.07.2012 р. №0000512205, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Пекканіска»від’ємне значення об’єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму в розмірі 2 597 830,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийшов до помилкового висновку про те, що Позивачем було занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток. Крім того, Позивач наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Представники Позивач наполягають на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що під час перевірки Позивача було виявлено порушення вимоги податкового законодавства - завищено валові витрати у рядку 05.2 за І кв. 2011 р., а податкове повідомлення-рішення складено у відповідності до чинного законодавства.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Пекканіска»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 11.07.2012 р. за № 395/22-507/35411500 (надалі по тексту Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000512205 від 25.07.2012 р.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік до суми, задекларованої в рядку 04.1 «Валові витрати, у тому числі: витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»зазначено суму 1 357 281,00 грн. В рядку 07 «Сума амортизаційних відряджень»складає 7 368 317 грн.

Позивачем подано до ДПІ у Оболонському районі м. Києва декларацію з податку на прибуток за І квартал 2011 року, в якій в рядку 05.2 (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів) включено амортизаційні відрахування в сумі 2 597 830,00, які складаються з амортизаційних відрахувань ІІ кв. 2009 р. в сумі 896857,00 та IV кв. 2009 р. у сумі -1700 973,00 грн.

При цьому позивач посилався на те, що витрати в зазначеній сумі були понесені ним в І та IV кварталі 2009 року, пов'язані з його господарською діяльністю, однак не були включені до декларації за 2009 рік.

На підтвердження своїх доводів Позивачем надано суду Довідку про балансову вартість засобів по групам з нарахування амортизаційних відрахувань за 2009р., з якої не можливо встановити дійсність понесення витрат, а отже дана довідка достеменно не підтверджує факт не включення позивачем витрат у сумі 2 597 830,00 грн. до валових витрат у декларації за 2009 рік.

Суд звертає увагу, що Позивачем не надано суду первинної документації, яка б підтверджувала понесені ним витрати у 2009 р.

Згідно зі статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до вимог підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5.3 вищезазначеного Закону, 5.3.2. Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Проте, п.17.2 ст. 17 Закону України, "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як свідчать матеріали справи Позивачем не було подано до податкового органу уточнюючу декларацію за 2009 рік, що в свою чергу свідчить про правомірність визначення контролюючим органом податкового зобов'язання у сумі 2 597 830,00 грн., на підставі підпункту 5.2.7 пункту 5.2 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012 р. №0000512205 винесено податковим органом правомірно, а тому підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення відсутнє.

Аналогічна позиція викладена в Постанові ВАСУ по справі N К-22215/07.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук