Постанова № 27693414, 19.11.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

11:30 год.

19.11.2012 р. справа № 2а-3253/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Медвінського Т.А.,

представника відповідача: Кравчука О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037

доДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Артема, 1-А, м. Миколаїв, 54001

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.12 р. № 0000502300, № 0000512300 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення № 0000502300, № 0000512300, прийняті ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 7 червня 2012 р., визнати протиправними і скасувати.

3. Відшкодувати ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" судовий збір в сумі 1340,44 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11:30 год.

19.11.2012 р. справа № 2а-3253/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Медвінського Т.А.,

представника відповідача: Кравчука О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037

доДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Артема, 1-А, м. Миколаїв, 54001

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.12 р. № 0000502300, № 0000512300 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось державне підприємство "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп" (далі - позивач, ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп") до державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 7 червня 2012 р. № 0000502300, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 10042,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 5021,0 грн. та № 0000512300, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в сумі 118981,0 грн.

Як зазначає позивач, висновок ДПІ про порушення податкового законодавства в частині відсутності у нього підстав для формування податкового кредиту і подальшого бюджетного відшкодування, не ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України (далі - ПК Україні), адже він не несе відповідальність за дії або бездіяльність інших платників податків, які не сплатили ПДВ до бюджету.

Відповідач позов не визнав, подав суду письмові заперечення (а. с. 181-185), в яких вказав на те, що ним встановлено факт правовідносин позивача із ТОВ "АТД-Сервіс", яке, на думку ДПІ, має ознаки фіктивності, а така обставина є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ позивачу.

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами письмові докази, судом встановлені наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.

В квітні-травні 2012 р. ДПІ проведена планова виїзна перевірка ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2011 р. до 31 грудня 2011 р., валютного та іншого законодавства за той же період. Результати перевірки оформлені актом від 29 травня 2012 р. № 1233/22-00/09794409 (далі - акт перевірки) (а. с. 26-51).

Як зазначено у висновку акту перевірки:

- позивачем порушено ст. 5 п. 5.1., п. 5.2. пп. 5.2.1., 5.2.5., п. 5.3. пп. 5.3.9., ст. 11 п. 11.2. пп. 11.2.1., п. 11.3. пп. 11.3.5. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 138 п. 138.1. пп. 138.1.1., п. 138.2., п. 138.4., п. 138.10. пп. 138.10.2., 138.10.3., ст. 139 п. 139.1. пп. 139.1.9. ПК України, а також ст. ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на суму 299677,0 грн., занижено податок на прибуток підприємств на суму 406210,0 грн.;

- ст. 198 п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6., ст. 200 п. 200.2., п. 200.3., п. 200.4., ст. 201 п. 201.4., п. 201.6., п. 201.10. ПК України, а також ст. ст. 203, 215, 234 ЦК України, в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2011 р. на суму 10042,0 грн., зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за грудень 2011 р., в розмірі 8360,0 грн.;

- зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 110621,0 грн.;

- ст. 270 п. 270.1., ст. 271 п. 271.1. ПК України, в результаті чого занижено суму земельного податку за 2011 р. в розмірі 94599,19 грн.;

- ст. 119 п. 119.2. ПК України щодо відсутності в повному обсязі в податковій звітності інформації про фізичних осіб-платників податку.

На підставі висновків акту перевірки 7 червня 2012 р. ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000502300, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 10042,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 5021,0 грн., № 0000512300, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в сумі 118981,0 грн. (а. с. 57-60). Таким чином, спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначені податкові зобов'язання тільки з приводу порушення вимог ПК України в частині формування податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ, інші, вказані в акті перевірки порушення, не вплинули на визначення розміру податкового зобов'язання.

Як встановлено судом, позивачем укладено низку договорів з таким контрагентом як ТОВ "АТД-Сервіс":

- договір № 57-09 на постачання продукції від 10 березня 2009 р., на умовах якого ТОВ "АТД-Сервіс" протягом 2009 р. поставляло позивачу запчастини та обладнання (п. 1.1. договору) (а. с. 75-76);

- договір № 12/01-2010/6-10 від 12 січня 2010 р., згідно якого позивач придбав авіаційні вироби (гумово-техничні), які визначаються в специфікаціях (п. 1.1.), доставка товару здійснюється позивачем (п. 3.2.) (а. с. 61-65);

- договір № 25-11 від 7 лютого 2011 р., на підставі якого ТОВ "АТД-Сервіс" надало позивачу послуги з ремонту авіаційних виробів (п. 1.1.) (а. с. 126-128).

Як пояснив представник позивача, придбані у ТОВ "АТД-Сервіс" запчастині і обладнання були використані (спожиті) при виконанні ремонтних робіт на літаках Іл-78, на замовлення ДК "Укрспецекспорт", яке без зауважень прийняло виконані позивачем ремонтні роботи, що підтверджується відповідним актом (а. с. 236-237).

Відповідно до статуту ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп", його основною діяльністю є виробництво і ремонт летальних апаратів та обладнання до них (а. с. 14-25). В акті перевірки ТОВ "АТД-Сервіс" зазначено, що одним із його основних видів діяльності за КВЕД, є виробництво літальних апаратів (а. с. 188 зворот), а тому суд відзначає, що характер товару і робіт за вищепереліченими договорами (придбання авіаційних виробів, їх ремонт), узгоджується із господарською діяльністю обох сторін правочинів.

Належне виконання сторонами договорів своїх обов'язків підтверджується наявними в матеріалах справи і дослідженими судом письмовими доказами: рахунками-фактурами, платіжними дорученнями на перерахування коштів контрагенту, лімітними відомостями, якими позивач оприбуткував товар на власному складі та оформлював витрачання під час провадження власної господарської діяльності, накладними, актами приймання-передачі, реєстром виданих та отриманих податкових накладних (а. с. 66-74, 77-125, 129-172).

Як визначено ст. 198 п. 198.1. пп. "а" ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно ст. 198 п. 198.2. ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні за змістом норми містив Закон України "Про податок на додану вартість".

На час перевірки позивач мав всі належним чином оформлені податкові накладні і ця обставина відповідачем не заперечується. Спірними рішеннями відповідач фактично позбавив позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ, але заперечень проти того, що позивач сплачуючи товар і послуги, в їх ціні сплатив і ПДВ, ДПІ не має.

Обставини, які послугували підставою для висновку ДПІ про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ, викладені на аркушах 51-61 акту перевірки (а. с. 39-48). Зокрема відповідач зазначає, що в акті перевірки ТОВ "АТД-Сервіс" міститься інформації про порушення кримінальної справи за фактом створення невстановленими особами ряду фіктивних підприємств, які є контрагентами ТОВ "АТД-Сервіс". В судовому засіданні представник ДПІ додатково зазначив, що ДПІ не має можливості встановити фактичну сплати ПДВ до бюджету з боку контрагентів ТОВ "АТД-Сервіс", тобто ненадходження ПДВ до бюджету встановлено не у позивача, а з боку інших підприємств.

Відповідно до п. п. 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Акт перевірки позивача щодо дослідження взаємовідносин з ТОВ "АТД-Сервіс" майже повністю дублює акт перевірки останнього підприємства, хоча на переконання суду, інспектори ДПІ, проводячи виїзну перевірку позивача, повинні були в першу чергу досліджувати фактичне надходження товару до складу, його витрачання (споживання) під час господарської діяльності, чого ними зроблено не було. Фактично ДПІ механічно перенесла висновки акту перевірки ТОВ "АТД-Сервіс" на позивача.

На вимогу суду відповідач надав акт перевірки ТОВ "АТД-Сервіс" (а. с. 188-191), в якому зафіксовано, що такі контрагенти ТОВ "АТД-Сервіс", як ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Торгово-промислова компанія "Техномашпостач", ТОВ "Торговий дім "Спец-Техноресурс", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Техінпромприлад", ТОВ "Промелектро-75" ТОВ "Остін трейд" не мають основних засобів, не декларували амортизаційних відрахувань на основні засоби, а тому відповідач вважає, що ці підприємства не могли поставляти товар ТОВ "АТД-Сервіс", але з такими доводами суд не може погодитись, оскільки для того, щоб стверджувати про відсутність поставок від ТОВ "АТД-Сервіс" до позивача, ДПІ повинна була встановити тотожність товару, який в свою чергу отримувало ТОВ "АТД-Сервіс" від своїх постачальників із тим товаром, який в подальшому продавався позивачу. На запитання суду з цього приводу, представник відповідача відповів, що ДПІ не відомо, який саме товар був предметом господарських операцій між ТОВ "АТД-Сервіс" і ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Торгово-промислова компанія "Техномашпостач", ТОВ "Торговий дім "Спец-Техноресурс", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Техінпромприлад", ТОВ "Промелектро-75" і ТОВ "Остін трейд".

Крім того, в акті перевірки ТОВ "АТД-Сервіс" зазначено, що в провадженні СВМП ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа, порушена за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами, в ході досудового слідства в якій свідок ОСОБА_3 пояснила, що такі підприємства, як ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Торгово-промислова компанія "Техномашпостач", ТОВ "Торговий дім "Спец-Техноресурс", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Техінпромприлад", ТОВ "Промелектро-75" і ТОВ "Остін трейд" були створені з метою надання податкової вигоди третім особам. На підтвердження цих обставин відповідач надав суду процесуальні документи досудового слідства (а. с. 215-230).

В першу чергу слід зазначити, що адміністративний суд не може надавати оцінку окремим доказам в кримінальній справі, по якій досудове слідство триває, адже доказів того, що в кримінальній справі мається вирок суду, який набрав законної сили, відповідач адміністративному суду не надав. Такі доводи суду щодо можливості врахування під час розгляду адміністративної справи лише вироку і неможливості прийняття до уваги доказів, яким не надана оцінка вироком кримінального суду, підтверджуються і положеннями ст. 72 ч. 4 КАС України, згідно яких вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також варто відзначити, що виявлення ДПІ в ланцюгах постачальників підприємств, які не виконують власних податкових зобов'язань, зокрема щодо декларування і сплати ПДВ, не може беззаперечно доводити порушення податкового законодавства позивачем, якого із цими підприємствами не пов'язують договірні відносини і про яких він навіть не обізнаний.

Судом враховано і лист виконуючого обов'язки начальника ВМП ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ДПС Миколаївської області, в якому зазначено, що взаємовідносини між позивачем і ТОВ "АТД-Сервіс" були предметом перевірки в порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України і за результатами перевірки в порушенні кримінальної справи відмовлено (а. с. 238).

Статтею 61 ч. 2 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності. Якщо ДПІ встановлено факти порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача і далі в ланцюгу, негативні наслідки у вигляді визначення податкових зобов'язань повинні наставити саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином, тобто ДПІ не може пов'язувати право позивача на податковий кредит і подальше бюджетне відшкодування з виконанням або невиконанням іншими платниками податків своїх зобов'язань перед бюджетом. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку обізнаності позивача про факт ненадходження до бюджету ПДВ від свого контрагента або постачальників в ланцюгу, він не має встановлених законодавством повноважень для того щоб впливати на сплату такими суб'єктами господарювання податків.

Як визначено ст. 8 ч. 2 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

22 січня 2009 р. Європейським Судом з прав людини була розглянута справа "Булвес" АД проти Болгарії".

У п. п. 69-71 рішення у цій справі зазначено: "Суд окремо зазначає, що компанія заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником … обов'язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов'язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови...

І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватись між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.".

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії".

Також, у справі "Інтерсплав проти України", Суд, у п. 38 рішення зазначив: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.".

З наведених прикладів рішень Європейського Суду з прав людини вбачається, що при розгляді даної категорії справ Суд виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та його бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати ПДВ з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського Суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Таким чином, встановлені судом обставини, а саме:

- узгодженість товару і послуг, які позивач придбав у ТОВ "АТД-Сервіс" з основною діяльністю обох підприємств;

- повна сплата позивачем товару і послуг, в тому числі і ПДВ;

- можливість відслідкувати споживання товару під час господарської діяльності позивача;

- безпідставність посилання відповідача на порушення податкового законодавства в ланцюгу постачальників, з якими у позивача відсутні договірні зобов'язання;

- неможливість врахування судом в якості доказів матеріалів кримінальної справи,

дають підстави для висновку про те, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання перед бюджетом, сплативши ПДВ, а тому позбавлення його права на бюджетне відшкодування є необґрунтованим.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши платіжне доручення № 1050 від 12 червня 2012 р. на суму 32,19 грн. і платіжне доручення № 1144 від 21 червня 2012 р. на суму 1308,25 грн. (а. с. 2, 177), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в загальному розмірі 1340,44 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення № 0000502300, № 0000512300, прийняті ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 7 червня 2012 р., визнати протиправними і скасувати.

3. Відшкодувати ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" судовий збір в сумі 1340,44 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

22 листопада 2012 р.

Суддя А. О. Мороз