Рішення № 27675756, 29.10.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/4336/2012 Провадження № 22-ц/0290/2928/2012Головуючий в суді першої інстанції:Іщук Т.П.Категорія: 33 Доповідач: Пащенко Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Пащенко Л.В.

Суддів: Мартьянової Л.І., Медяного В.М.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

За участю прокурора Стецюк Н.Д.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_2-ОСОБА_3, Державної казначейської служби України та УМВС України у Вінницькій області

на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 вересня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, 3-ті особи - УМВС України у Вінницькій області, Ленінський РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

В заяві зазначав, що у лютому 2011 року співробітниками УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області під час перевірки його-позивача діяльності як суб'єкта підприємницької діяльності у нього було вилучено приватний системний блок персонального комп'ютера, а в подальшому 25.02.2011 року слідчим Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області була винесена постанова про порушення відносно нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.176 КК України, та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Дії працівників УДСБЕЗ УМВС України У Вінницькій області постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року, залишеною в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 року, визнано неправомірними, а ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 26.12.2011 року постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.11.2011 року, якою скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на постанову від 25.02.2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 176 КК України, залишено без задоволення, та саму постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 від 25.02.2011 року було скасовано.

Вважаючи, що у нього виникло право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями працівників УДСБЕЗ УМВС України У Вінницькій області, позивач просив стягнути на його користь 43850,00 грн. матеріальної шкоди, 15000,00 грн. моральної шкоди та 12000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 18.06.2012 року до участі у справі як третіх осіб було залучено УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області та Ленінський РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області (а.с.71). Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 11.07.2012 року було здійснено заміну третьої особи УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області на УМВС України у Вінницькій області (а.с.84).

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди і 8000 гри. у відшкодування витрат по оплаті правової допомоги.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 просить рішення змінити, задоволивши позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.

В апеляційних скаргах Державна казначейська служби України та УМВС України у Вінницькій області просять рішення суду в частині задоволених позовних вимог, як постановлене з порушення норм матеріального та процесуального права, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог і в цій частині.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2-ОСОБА_3 не підлягає до задоволення, а апеляційні скарги Державної казначейської служби України та УМВС України у Вінницькій області підлягають до задоволення частково по слідуючих підставах.

Відмовляючи в позові в частині відшкодування витрат на правову допомогу у даній цивільній справі, суд вірно виходив з того, що ні позивачем, ні його представником суду не надано доказів про понесені витрати на правову допомогу у цій справі.

Даний висновок суду узгоджується з матеріалами справи і вимогами закону.

Задоволюючи частково позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. та відшкодування витрат на правову допомогу у кримінальному процесі на стадії досудового слідства в сумі 8000 грн., суд вважав, що позивач має право на відшкодування такої шкоди в порядку, передбаченому ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Відмовляючи в позові в частині відшкодування матеріальної шкоди, а саме: не отриманих у 2011 році доходів від підприємницької діяльності (упущеної вигоди) в сумі 43850 грн., суд виходив з того, що ці вимоги позивачем не доведені. А відмову в задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу, понесених позивачем в адміністративних справах, суд мотивував тим, що відшкодування цих витрат здійснюється у тій справі, де вони понесені, зокрема ухваленням додаткового рішення, а не в порядку передбаченому ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального права, і такі висновки не відповідають обставинам справи.

Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (ст. 2) визначено випадки, за яких виникає право на відшкодування шкоди в розмірі і в порядку, передбаченому цим Законом і, зокрема, у випадку відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Згідно із ч.ч. 5 і 6 ст.4 названого Закону відшкодування, зокрема, моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Виходячи із положень наведених норм законів та вимог ст.214 ЦПК України, суду при розгляді справи за позовом про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, слід встановлювати чи мали місце незаконні дії з боку зазначених органів та суду, факт заподіяння позивачу моральної шкоди та розмір або спосіб її відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2011 року співробітниками УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області, під час перевірки діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, у останнього був вилучений приватний системний блок персонального комп'ютера, оцінка чому була надана в порядку адміністративного судочинства (а.с.15-26). Після чого 25.02.2011 року слідчим Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області було винесено постанову про порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи №11270222 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України (а.с14), а 15.04.2011 року відносно ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (а.с.170,171).

В подальшому ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 26.12.2011 року постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.11.2011 року, якою скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на постанову від 25.02.2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України, залишено без задоволення, та саму постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 від 25.02.2011 року було скасовано на підставі ст.236-8 КПК України (а саме з мотивів, що висновки районного суду про наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, зібраним органом досудового слідства в ході розслідування цієї кримінальної справи), але при цьому постанова про відмову в порушенні справи ухвалена не була.

Суд, вирішується питання щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, на ці обставини уваги не звернув та не дав оцінки тому чи є підставою для відшкодування шкоди в порядку, передбаченому ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», факт скасування постанови про порушення кримінальної справи з саме вищезазначених підстав.

Крім того, поза увагою суду залишилось і те, що фактично позивачем не подано достовірних, об'єктивних та переконливих доказів щодо завдання йому моральної шкоди, про яку зазначено ним в позовній заяві.

А відтак рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Що стосується вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених позивачем в справах, розглянутих в порядку КАС України, то суд вірно вказав, що відшкодування цих витрат здійснюється у тій справі, в якій вони понесені. Однак при цьому, суд дійшов помилкового висновку, відмовивши в їх задоволенні, оскільки в такому випадку провадження в справі в частині цих вимог має бути закрито на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України. Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі щодо цих вимог.

Відповідно до положень ст.ст.11,12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» , пп.11,12 Положення про застосування ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюста України, Генпрокуратури України, Мінфіна України №6/5/3/41 від 04.03.1996 року, передбачено, що розмір шкоди, зазначеної, зокрема в п.п.1,4 ст. 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Отже, рішення суду щодо відмови в позові в частині відшкодування матеріальної шкоди (не отриманих у 2011 році доходів від підприємницької діяльності (упущеної вигоди) в сумі 43850 грн. та щодо задоволення відшкодування витрат на правову допомогу у кримінальному процесі на стадії досудового слідства в сумі 8000 грн., також залишатись в силі не може і підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі в частині і цих вимог з огляду на те, що вирішення таких вимог належить до компетенції суду за правилами того виду провадження, в якому ця справа розглядалася, а не в порядку цивільного судочинства.

Позивач не позбавлений можливості звернутись до суду в указаному порядку.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та УМВС України у Вінницькій області задоволити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 вересня 2012 року в частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди, в частині задоволених вимог про відшкодування витрат на оплату правової допомоги в сумі 8000 грн., в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 43850 грн. та витрат на правову допомогу в адміністративних справах скасувати.

В позові ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, 3-ті особи - УМВС України у Вінницькій області, Ленінський РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області в частині відшкодування моральної шкоди відмовити.

Провадження в справі в частині позовних вимог про відшкодування витрат на оплату правової допомоги (у кримінальному процесі на стадії досудового слідства) в сумі 8000 грн., в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 43850 грн. та витрат на правову допомогу в адміністративних справах закрити.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в цій цивільній справі залишити без зміни.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Судді: підписи:

З оригіналом вірно: