Рішення № 27672370, 26.11.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/13219/12

Провадження № 2/2601/3783/12

РІШЕННЯ

Іменем України

26.11.2012 року Голосіївський суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Малоїд Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі ,гідності , приватного життя , відшкодування моральної шкоди ,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача мотивуючи свої вимоги тим , що 18 червня 2011 року на кухні комунальної квартири АДРЕСА_1 брутально ображала ОСОБА_2, таким чином принизила її честь ,гідність та поширила інформації про її приватне життя без згоди її на те , що спричинило жінці ОСОБА_2 моральної шкоди на 1000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги за вищевикладеними обставинами та просив їх задовольнити .

Відповідач позовні вимоги не визнала просила відмовити в їх задоволенні, вказала , що дійсно між нею та позивачем по справі інколи виникають конфліктні ситуації , оскільки позивач є людиною похилого віку та має складний характер . Конфліктні ситуації між ними можуть виникнути з приводу будь-чого, оскільки маючи похилий вік позивач надто дратівлива та багато чого забуває .Однак згодом до суду не з"явилася повторно . Направила на адресу суду клопотання про відклладення розгляду справи в зв"язку з її перебуванням санаторно-лікувальному закладі , однак доказів тому суду не надала . В зв"язку з чим суд ухвалив слухати справу за її відсутності .

Вислухавши пояснення сторони позивача , допитавши свідків , дослідивши мтеріали справи , судом встановлено наступне .

Відповідно до положення ч. 1 ст. 34 Конституції України та ч. 1 ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, за кожною людиною закріплено право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право вільно збирати, використовувати і поширювати інформацію.

З метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства, що регулює захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, Пленум Верховного Суду України видав Постанову № 1 від 27 лютого 2009 р., «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи». В зазначеній постанові зокрема вказується, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Виходячи з цього, намагання позивача спростувати інформацію не про самі факти її поведінки, а лише окремі висловлювання учасників конфлікту , на думку суду не відповідають самій меті «спростування недостовірної інформації», оскільки в даному випадку інформація на яку звертає свою увагу позивач є висловлювання людини , яка надає характеристику особі (позивача) тобто є лише оціночними судженнями, які базуються на фактичних обставинах та індивідуальній оцінці вчинків позивача.

Пунктом. 20 Постанови зазначено, якщо інформація, яка порушує особисті немайнові права особи, є достовірною, вимоги про її спростування не можуть бути задоволені.

Відповідно до частини другої статті 471 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Як зазначено п. 19 Постанови, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Крім того, суд , не вбачає правових підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди позивачу, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивач не зазначив яким чином оспорювана ним інформація завдала йому шкоди та не надав будь-яких доказів реального заподіяння їй моральної шкоди. Разом з тим, позивачем не наведено доказів заподіяння їй моральної шкоди, розмір компенсації за яку був би співмірним із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи відсутність обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди, відсутність будь-яких доказів та вимоги закону, слід відмовити в задоволенні позову в цій частині оскільки вони є безпідставним.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі ,гідності , приватного життя , відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Суддя :