Постанова № 27670914, 14.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 р.

Справа № 2-а-7722/10/1570

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

секретар – Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації», Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (правонаступник Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби), першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси за участю Прокуратури Приморського району міста Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2010 року №0005932310/0,–

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації», звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ від 19.07.2010 року №0005932310/0, яким йому визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1298589,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту №332/23-80/30109015 від 09.07.2010 року, на підставі якого винесене спірне податкове повідомлення-рішення, про неправомірне відображення суми ПДВ у складі податкового кредиту за податковими накладними виписаними у попередніх звітних періодах до 01.03.2008 року та безпідставність включення ним сум ПДВ по податковим накладним виписаним ЗАТ «Альтрон» у розмірі 220681грн., не відповідають дійсним обставинам, оскільки ним відповідно до вимог пп.7.4.5. п.7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" до податкового кредиту включені тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними, відсутність яких не дає права на формування податкового кредиту. Відображення в деклараціях податкових накладних виписаних у попередніх податкових періодах, які були отримані пізніше ніж виписані, на думку позивача, відповідає вимогам п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000року щодо можливості самостійно виправити помилки в деклараціях протягом строку давності, тобто 1095 днів.

Встановлення обладнання придбаного у ЗАТ «Альтрон» пов'язане з господарською діяльністю товариства, що прямо передбачене Законом України «Про телекомунікації», Ліцензійними умовами провадження діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого міжнародного, міжміського, місцевого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 17.06.2004 року №132 (далі Ліцензійні умови №132).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси від 19.07.2010 року №0005932310/0 в частині визначення ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 220681 гривень за основним платежем та в частині нарахування штрафних санкцій на зазначену суму.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації» подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом першої інстанції не всебічно, не повно розглянуті всі обставини справи, порушені норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі податкового органу зазначено, що судом першої інстанції порушені норми процесуального та матеріального права, у зв’язку з чим просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси зазначено, що судом першої інстанції порушені норми процесуального та матеріального права, у зв’язку з чим просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги позивача та відсутності підстав для задоволення апеляційних скарг прокурора та податкового органу.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» зареєстровано виконкомом Одеської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 21.09.1998 року та знаходиться на податковому обліку в органах податкової служби з 13.10.2008 року.

З 18.05.2010 року по 30.06.2010 року податковим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складений акт №332/23-80/30109015 від 09.07.2010 року (т.1 а.с.46-115).

На підставі Акту №332/23-80/30109015 від 09.07.2010 року ДПІ 19.07.2010 року прийняло податкове повідомлення-рішення №0005932310/0, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1298589,00грн. (768765,00грн. - за основним платежем, 529824,00грн.- штрафна (фінансова)санкція) за встановлені перевіркою порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3,п.4.1 ст.4, пп. 7.2.1 п.7.2,пп.7.3.1 п.7.3,пп.7.4.1,7.4.3,7.4.4,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР (т.1 а.с.45).

Судом також встановлено, що позивачем протягом перевіряємого періоду до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ, по податковим накладним, які виписані постачальниками товарів (робіт, послуг) до 01.03.2008 року (додаток 8 до акту перевірки - т.1 а.с. 124-136). Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платнику податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Перевіркою не встановлено факту звернення ТОВ «Інтертелеком» до органу державної податкової служби з відповідною заявою про включення до складу податкового кредиту зазначених податкових накладних, в зв'язку з чим ТОВ «Інтертелеком» не використало своє право на підтвердження суми податкового кредиту за жовтень 2006-лютий 2008 року, тобто по податковим накладним виписаними у період жовтень 2006 року по лютий 2008 року.

Наведені обставини сторонами не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що господарська діяльність позивача, як оператора зв'язку неможливе без встановлення нижче вказаного обладнання ( постачальник ЗАТ «Альтрон») в силу вимог чинного законодавства.

Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем помилки в деклараціях допущено не було, позивач лише не скористався своїм правом на податковий кредит у відповідному звітному періоді при визначених Законом України «Про податок на додану вартість» умовах.

Апеляційний суд частково погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Фактичним предметом спору у справі, що розглядається є право позивача на формування податкового кредиту внаслідок вчинення господарської операції з контрагентом - ЗАТ «Альтрон» та за моментом отримання податкових накладних по господарським операціям щодо отримання послуг, вчиненими позивачем у період жовтень 2006 року - лютий 2008 року.

Як вбачається із висновку акта перевірки ( а.с 113, т.1) позивачем порушено п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п. 7.2.1,7.2.3 п.7.2 , п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.3., 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( чинного на момент виникнення спірних правовідносин) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 768765 грн. в тому числі: за вересень 2009 року –завищення на 290882 грн; листопад 2009 року –заниження на 318258грн.; грудень 2009 року –заниження на 741389 грн.

Так, проведеною перевіркою встановлено, що на порушення п.5.8 Порядку складання та надання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166. п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» із змінами та доповненнями, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач протягом перевіряємого періоду до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ , по податковим накладним, які виписані постачальниками товарів (робіт, послуг) до 01.03.2008 року всього на суму 920970 грн. Перелік вищенаведених податкових накладних наведений у відповідному Додатку №8 до акта перевірки.

У зв’язку з тим, що у податкового органу були відсутні підстави для проведення повторної перевірки позивача періоду, який охоплено попередньою документальною перевіркою (акт перевірки від 17.04.2009 року №215/15-3/30109015/7) підтвердити правомірність включення до податкового кредиту по ПДВ сум податку по зазначених податкових накладних не уявляється можливим( а.с.79, т.1).

При цьому, на думку податкового органу позивач не звертався до податкового органу з відповідною заявою про включення до складу податкового кредиту зазначених податкових накладних, у зв’язку з чим позивач не використав своє право на підтвердження суми податкового кредиту за жовтень 2006 року - лютий 2008 року в сумі 920970 грн.( а.с.79, т.1).

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції погодився із доводами податкового органу щодо невикористання позивачем свого права на підтвердження суми податкового кредиту оскільки він не надав відвідної заяви.

Проте вказаний висновок є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі – «Закон») суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.3 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи податкової служби, зокрема, перевіряють достовірність документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків інших платежів.

Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.97р. за №233/2037 (далі – «Порядок»), податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За таких обставин, суд вважає помилковими висновки відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, щодо неможливості включення до податкового кредиту суми ПДВ сплаченої в минулих періодах та не включеної до періоду проведення оплати (отримання послуг) в зв’язку з відсутністю податкових накладних, через те що вони не подали своєчасно до органу ДПІ заяви про відмову продавця видати податкову накладну з наступних підстав.

Згідно п. 7.2.6 Закону тільки податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Враховуючи порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми ПДВ за податковими накладними отриманими із запізненням включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримані податкові накладні.

Судом встановлено, що позивач включив суми ПДВ до кредиту саме у періоди отримання податкових накладних.

Закон не містить заборони на включення у податковий кредит сум ПДВ, сплачених платником податку раніше, в податковому періоді в якому отримані податкові накладні.

Відповідно п.7.2.6 Закону у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Таким чином право подачі заяви із скаргою на постачальника з включенням сум до податкового кредиту без наявності податкових накладних є правом, а не обов’язком покупця, так як саме тільки тоді покупець має право включити суми ПДВ в період їх фактичної оплати без підтвердження цих сум податковими накладними.

Апеляційним судом встановлено, що невикористаний податковий кредит за жовтень 2006 року – лютий 2008 року позивач задекларував у уточнених розрахунках - деклараціях з ПДВ за січень, лютий, березень,червень, липень, листопад ‘2009 року (а.с.77-78,т.1).

Таким чином, позивач при складанні декларацій з ПДВ за 2009 рік протягом 1095 денного терміну давності з дня виникнення права на податковий кредит скористався своїм правом на зазначення показників декларацій з ПДВ минулих податкових періодів.

При цьому колегія суддів на спростування висновків податкового органу вважає за необхідне зазначити, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного суду України від 05.12.2011 року, номер судового рішення в ЄДРСРУ 20533650.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині позовних вимог.

При цьому апеляційний суд погоджується із доводами суду першої інстанції з приводу укладення та виконання договору АLT17/06-09 між замовником (СБУ), платником (ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації») та виконавцем (ТОВ «Альтрон»)на поставку обладнання системи перехоплення телекомунікацій.

Так, зазначений договір був укладений сторонами на виконання вимог ч.4 ст.39 Закону України «Про телекомунікації», п.п.3.13 п.3 Ліцензійних умов №132, яким визначено, що оператори телекомунікацій зобов’язані за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів. Забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також у межах своїх повноважень сприяти проведенню оперативно-розшукових заходів та недопущенню розголошення організаційних та тактичних прийомів їх проведення.

Таким чином, правильним є висновок суду, що здійснення позивачем своєї господарської діяльності як оператора зв’язку неможливе без встановлення вказаного обладнання, а тому суми ПДВ сплачених за вказане обладнання, правильно віднесені позивачем до податкового кредиту за відповідний період, а доводи апелянтів вказаний висновок не спростовують.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси від 19.07.2010 року №0005932310/0 в частині визначення ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 220681 гривень за основним платежем та в частині нарахування штрафних санкцій на зазначену суму.

В решті позовних вимог рішення суду слід скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (правонаступник Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби), першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі № 2-а-7722/10/1570 в частині визнання протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси від 19 липня 2010 року №0005932310/0 в частині визначення ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 548084 гривень за основним платежем та в частині нарахування штрафних санкцій на зазначену суму скасувати.

Ухвалити в цій частині позовних вимог нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси від 19 липня 2010 року №0005932310/0 в частині визначення ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 548084 гривень за основним платежем та в частині нарахування штрафних санкцій на зазначену суму.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня рішення суду у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення суду в повному обсязі – 16 листопада 2012 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян