Рішення № 27668393, 20.11.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 р. Справа № 5010/1219/2012-П-27/61

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора міста Івано-Франківська (вул. Гаркуші, 9, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76000) в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76004)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в сумі 85 532, 37 гривень за договором № 146 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста від 03.11.2010 року.

За участю представників сторін:

Від позивача: Челах А.В. - спеціаліст першої категорії юридичного відділу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (посвідчення № 339, довіреність № 2306/01-20/67-в);

Чекайло В.М. - представник (паспорт НОМЕР_2 виданий 09.02.1999 року Тлумацьким РВ УМВС України в Івано-Франківській області, довіреність № 9 від 19.07.2012 року).

Від відповідача: ОСОБА_2 - фізична особа - підприємець (паспорт НОМЕР_3 виданий 16.02.1998 року Рожнятівським РВ УМВС в Івано-Франківській області).

Учасник судового засідання: Аверкова Н.О. - помічник прокурора міста Івано-Франківська (посвідчення № 29 від 20.08.2009 року).

в с т а н о в и в :

Заступник прокурора міста Івано-Франківська звернувся з позовом до господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (надалі позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 86 265, 29 гривень за договором № 146 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста від 03.11.2010 року, з яких 77 752, 99 гривень - основний борг, 6 651, 49 гривень - пеня, 1 316, 54 гривень - 3 % річних та 544, 27 гривень - втрати від інфляції.

Ухвалою від 25.09.2012 року господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 5010/1219/2012-П-27/61 та призначив до розгляду в судовому засіданні на 10.10.2012 року.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2012 року, 25.10.2012 року розгляд справи відкладався на 25.10.2012 року та 08.11.2012 року, у зв'язку із неподанням витребуваних судом доказів та нез'явленням в судове засідання представників сторін.

Ухвалою господарського суду від 08.11.2012 року розгляд справи відкладено на 20.11.2012 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача та прокурор позовні вимоги підтримали, проте 20.11.2012 року прокурор подав в судовому засіданні заяву про зменшення позовних вимог (Вх. № 7692/2012 - свх. від 20.11.2012 року), у відповідності до якої просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 85 532, 37 гривень, з яких 77 529, 90 гривень - основний борг, 1 316, 54 - 3 % річних, 544, 27 гривень - інфляційні втрати та 5 918, 57 гривень - пеня. Заява мотивована тим, що при здійсненні нарахування заборгованості механічно допущено помилку при нарахуванні пені, тому загальна сума заборгованості, на яку пред'явлено позовну заяву зменшилась.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, подану позивачем заяву прийнято судом до розгляду, а спір розглядається з урахуванням зменшених позовних вимог.

При цьому, суд бере до уваги пункт 3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, пункт 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 року № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 20.11.2012 року прокурор подав суду клопотання, згідно якого просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Суд, розглянув подане клопотання та долучив до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (Вх. № 7739/2012 - свх. від 20.11.2012 року). Свої заперечення відповідач мотивував тим, що у відповідності до листа виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 14.06.2012 року № 2-07/1133 термін оплати згідно договору № 146 від 03.11.2012 року продовжено до закінчення 4 кварталу 2012 року, тому відповідачем жодним чином не порушено охоронюваних законом інтересів. Окрім цього, відповідач звертає увагу на той факт, що договір № 146 від 03.11.2012 року укладений не самим підприємцем ОСОБА_2, а уповноваженою особою, яка не була наділена правом на підписання такого договору. У зв'язку із наведеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

03.11.2010 року між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (замовник) укладено договір № 146 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Так, згідно розділу І договору, замовник, що здійснює будівництво багатоквартирного трьохсекційного житлового будинку з прибудованими торгово-офісними приміщеннями на власній земельній ділянці на АДРЕСА_2 в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська.

Згідно п. 2.1. договору замовник зобов'язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.

У відповідності до п. 3.1. договору, розрахунок попереднього розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору. Попередній розмір пайового внеску складає 777 529, 90 гривень.

Згідно п. 3.2. договору замовник сплачує 10 відсотків попереднього розміру пайового внеску в сумі 77 752, 99 гривень протягом п'ятнадцяти робочих днів від дати, зазначеної на витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради протокольною частиною.

Пунктом 3.3. договору визначено, що замовник сплачує 50 відсотків попереднього розміру пайового внеску згідно графіку, який є додатком до договору, від моменту сплати 10 відсотків до орієнтовного терміну здачі об'єкта в експлуатацію.

У договорі сторони передбачили, що при простроченні платежів, визначених пунктами 3.2., 3.3. та 3.4. договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

В подальшому, 24.11.2010 року укладено додаткову угоду до договору № 146 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста, згідно п. 1. якої погоджено відстрочення платежу за договором про пайову участь № 146 від 03.11.2010 року, у термін до 01.01.2012 року, у розмірі 777 529, 90 гривень, а замовник зобов'язується в термін до 01.01.2012 року сплатити пайовий внесок, у розмірі 777 529, 90 гривень, який передбачений у договорі про пайову участь № 146 від 03.11.2010 року. Термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 01 січня 2012 року.

У відповідності до пунктів 2, 3 додаткової угоди до договору № 146 замовник сплачує пайовий внесок з врахуванням індексу інфляції на момент сплати платежу. При простроченні платежів, визначених у додатковій угоді, замовник сплачує виконкому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості та 3 % річних за весь час прострочення платежу.

Згідно п. 5 додаткової угоди спори, пов'язані з пайовою участю (внеском) у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, вирішуються судом.

Так, відповідач, у відповідності до додаткової угоди до договору № 146 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста, свої зобов'язання виконав не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 77 752, 99 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості, що виникла у зв'язку з невиконанням умов додаткової угоди до договору № 146 від 03.11.2010 року про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста (а. с. 70, 75).

28.05.2012 року Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області на адресу відповідача було надіслано претензію - вимогу про сплату заборгованості в розмірі 466 517, 94 гривень, згідно якої позивач вимагає в 10-ти денний термін сплатити заборгованість, яка виникла по виконанню договору № 146 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста від 03.11.2010 року в сумі 466 517, 94 гривень, шляхом перерахування грошових коштів в місцевий бюджет міста Івано-Франківська. Факт надсилання претензії підтверджується копією реєстру згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів фінансового управління виконкому Івано-Франківської міської ради з відтиском круглої печатки Івано-Франківського поштамту (а. с. 15 - 16).

Однак, відповіді на претензію фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради не отримано, а пайовий внесок не сплачено.

У відповідності до пункту 5.1. договору № 141 при простроченні платежів, визначених у пунктах 3.2., 3.3., та 3.4. договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, у відповідності з п. 5.1. договору відповідачу нараховано 3 % річних в сумі 1 316, 54 гривень (за період з 01.01.2012 року по 24.07.2012 року), 5 918, 57 гривень - пені (за період з 01.01.2012 року по 24.07.2012 року) та 544, 27 гривень - інфляційних втрат (за період з січня по березень 2012 року) - розрахунок заборгованості міститься в матеріалах справи (а. с. 70).

Суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема із договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Як видно з матеріалів справи, 03.11.2010 року між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір № 146 Про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, згідно розділу І якого, замовник, що здійснює будівництво багатоквартирного трьохсекційного житлового будинку з прибудованими торгово-офісними приміщеннями на власній земельній ділянці на АДРЕСА_2 в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Згідно п. 2.1. договору замовник зобов'язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.

У відповідності до п. 3.1. договору, розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору.

Так, у відповідності до додатку № 1 розрахунку розміру пайового внеску наведений показник опосередкованої вартості спорудження 1 м. кв. об'єкту будівництва в Івано-Франківській області (без ПДВ), який становить 3 280, 00 гривень. У матеріалах справи міститься наказ № 56 від Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 04.02.2009 року "Про показники опосередкованої вартості спорудження жила за регіонами України", згідно якого встановлені показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України де вартість 1 кв. м. загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) у Івано-Франківській області становить 3 936 гривень (а. с. 74 )

Додатком № 1 до договору також визначена площа об'єкта будівництва, де 5 182, 92 м. кв. житлова площа забудови та 297, 35 м. кв. нежитлова площа забудови, що підтверджується позитивним висновком № 09-00066-10 комплексної державної експертизи щодо робочого проекту "Багатоквартирний 3-ох секційний житловий будинок з прибудинковими торгово-офісними приміщеннями по АДРЕСА_2 в м. Івано-Франківську", експертним висновком № 4802/3577, експертним висновком Державної інспекції з енергозбереження Територіального управління по Івано-Франківській області про відповідність об'єкта нормативним актам з питань енергозбереження № 10 В 1510050000059 від 20.08.2010 року (а. с. 47 - 56).

Також фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради господарському суду Івано-Франківської області надано розрахунок розміру пайової участі замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста від 03.11.2010 року, згідно якого розмір пайової участі складає 777 529, 90 гривень, де 679 999, 10 гривень розмір пайової участі визначений для будівництва житлової площі та 97 530, 80 гривень -визначений розмір пайової участі для нежитлової площі. Розрахунок міститься у матеріалах справи (а. с. 72).

24.11.2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 146 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста, згідно п. 1. якої погоджено відстрочення платежу за договором про пайову участь № 146 від 03.11.2010 року, у термін до 01.01.2012 року, у розмірі 777 529, 90 гривень, а замовник зобов'язується в термін до 01.01.2012 року сплатити пайовий внесок, у розмірі 777 529, 90 гривень, який передбачений у договорі про пайову участь № 146 від 03.11.2010 року. Термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 01 січня 2012 року.

Таким чином, дослідивши документи, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що позивачем доведено суду існування заборгованість згідно договору № 146 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста.

Як видно з документів, які містяться у матеріалах справи, а саме поданих згідно клопотання відповідача (Вх. № 7380/2012 - свх. від 08.11.2012 року), 30.05.2012 року приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся з листом щодо відтермінування сплати пайового внеску строком на один рік. 13.06.2012 року на засіданні комісії з питань визначення пайової участі замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста розглянуто дане звернення та вирішено розтермінувати суму пайового внеску до 01.01.2013 року, з умовою поквартальної сплати, а саме: ІІІ квартал - 60 % від суми пайової участі, ІV квартал - 40 %, з урахуванням індексу інфляції на момент сплати платежу та запропоновано укласти з даного приводу додаткову угоду до договору № 146.

Однак, на час розгляду справи судом у матеріалах справи не міститься жодних доказів укладення даної додаткової угоди щодо розтермінування сплати пайової участі до 01.01.2013 року, у зв'язку із чим посилання відповідача на лист фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 14.06.2012 року № 2-07/1133 щодо розтермінування пайового внеску є безпідставним, оскільки Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області вжито всіх необхідних заходів, для задоволення заяви відповідача, однак останнім не було укладено додаткової угоди щодо розтермінування суми пайового внеску до 01.01.2013 року.

Таким чином, станом на 24.07.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті пайового внеску - становила 77 752, 99 гривень та на момент вирішення справи по суті не була погашеною. Отже, сума в розмірі 77 752, 99 гривень заборгованості по пайовій участі замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 1 316, 54 гривень за прострочення виконання зобов'язання (розрахунок 3 % річних - а. с. 70).

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарським судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та встановлено, що позивачем неправильно здійснено розрахунки.

Так, у відповідності до розрахунків в автоматизованій системі ІПС "Законодавство" станом на 20.11.2012 року до задоволення підлягає 3 % річних в сумі 1 306, 51 гривень за період з 01.01.2012 року по 24.07.2012 року.

Щодо нарахування інфляційних втрат, то суд прийшов до висновку, що розрахунки здійснено вірно та задоволенню підлягає сума в розмірі 544, 27 гривень нарахованих позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (з січня місяця 2012 року по березень місяць 2012 року).

Щодо нарахування пені, то у відповідності до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Таким чином, сума у розмірі 5 918, 57 гривень нарахованої пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (з 01.01.2012 року по 22.03.2012 року та з 23.03.2012 року по 24.07.2012 року) - є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Отже, задоволенню підлягає сума в розмірі 85 522, 34 гривень, з яких 77 752, 99 гривень - основна заборгованість, 1 306, 51 гривень - 3 % річних, 544, 27 гривень - інфляційні втрати та 5 918, 57 гривень - пеня.

В решті заявлених вимог щодо стягнення суми 3 % річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 85 532, 37 гривень за договором № 146 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста від 03.11.2010 року - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів: НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76004, ідентифікаційний код: 04054346) - 85 522, 34 гривень (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот двадцять дві гривні тридцять чотири копійки) за договором № 146 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста від 03.11.2010 року, з яких 77 752, 99 гривень - основний борг, 5 918, 57 гривень - пеня, 544, 27 гривень - інфляційні втрати та 1 306, 51 гривень - 3 % річних.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 % річних в сумі 10, 03 гривень (десять гривень три копійки) - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів: НОМЕР_1) в доход Державного бюджету (одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську; назва рахунку: Державний м. Івано-Франківськ 22030001; МФО одержувача: 836014; р/р 31219206783002; код ЄДРПОУ одержувача: 37952250; код класифікації доходів: 22030001; назва коду класифікації доходів: Судовий збір (державна судова адміністрація України, 050); назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) - 1 710, 47 гривень (одну тисячу сімсот десять гривень сорок сім копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.11.12

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

________ Осудар І. Б. 26.11.12