Рішення № 27668331, 15.11.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/85/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.12 Справа № 5009/3571/12

Суддя Мойсеєнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ,

до відповідача: Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат", с. Мала Білозерка - 4 Василівського району Запорізької області,

про стягнення збору за подавання та забирання вагонів в розмірі 59451,96 грн.,

за участю представників:

від позивача: Барчунінов К.О. (довіреність № 30 від 01.01.2012р., юрисконсульт 2 категорії сектора актово-претензійної роботи комерційного відділу відокремленого структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" ДП "Придніпровська залізниця");

від відповідача: Безсмертна Т.М. (довіреність № 01/4961 від 07.11.2011р., начальник юридичного бюро підприємства з іноземними інвестиціями Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат"); Кондратьєва Н.А. (довіреність № 01/4008 від 09.08.2012р., юрисконсульт юридичного бюро підприємства з іноземними інвестиційному ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат»); Котляров А.Є. (довіреність № 01/5352 від 30.10.2012 р., заступник генерального директора по зовнішньоекономічним зв'язкам та маркетингу);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Державне підприємство "Придніпровська залізниця" з позовом про стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" збору за подавання та забирання вагонів в розмірі 59451,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору № ПР/М-11-3/168-НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 20.06.2011р., відповідачу було нарахований збір за подачу порожніх вагонів у розмірі 186743,28 грн. за період березень -квітень 2012р. Вказує, що відповідач не визнав та не сплатив позивачу суму збору в розмірі 59451,96 грн., оскільки не згоден з фактичною відстанню для нарахування плати збору за подачу вагонів.

Позов заявлено на підставі ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 76 Статуту залізниць України, Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, Тарифного керівництва № 1 та умов договору.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/85/12 та призначено розгляд справи на 02.10.2012 р.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що питання нарахування позивачем збору за подавання вагонів вирішено в договорі, укладеному між сторонами, на підставі рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій, які набрали законної сили, а питання сплати збору в договорі не врегульоване, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача всієї нарахованої суми збору. Вказує, що відповідач сплачує збір за фактично надані послуги, про що зазначено у відомостях плати за подачу вагонів за березень-квітень 2012р.

Ухвалою від 02.10.2012 р. розгляд справи відкладено на 30.10.2012 р. у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Відповідач надав суду письмові пояснення від 25.10.2012 р., в яких зауважив, що в п. 13 договору вказана відстань для нарахування плати за подачу вагонів на під'їзну колію, яка складає 17430 м в обидва кінці, у тому числі 80 м на балансі залізниці. Термін «нарахування», на думку відповідача, передбачає обчислення (розрахунок) належної за надані послуги плати. У п. 14 договору передбачено, що власник колії -ЗАТ «ЗЗРК»- сплачує залізниці за подачу вагонів локомотивом залізниці. Цю послугу позивач виконує за відстань 865м, у тому числі 40м на балансі залізниці. Вважає, що згідно норм цивільного законодавства України, які регулюють виконання договорів послуг, розрахунки між сторонами договору повинні здійснюватись відповідно за фактично надані послуги. Саме суму фактично наданих послуг підтвердив відповідач, підписуючи відомості плати за подачу вагонів.

В судовому засіданні 30.10.2012 р. оголошувалась перерва до 15.11.2012 р.

12.11.2012 р. від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача, в яких позивач зазначив, що додаткова угода № 8 від 04.10.2012 р. та договір ПР/М-06-2228НЮдч від 26.06.2011 р. взагалі відсутні між позивачем та відповідачем. Щодо відстані нарахування плати залізниця користується пунктом 13 договору № ПР/М-11-3/168-448НЮдч від 20.06.2011 р., а пункт 14 договору передбачає, що власник колії сплачує залізниці за подачу вагонів згідно Тарифного керівництва № 1, розділ ІІІ таблиці 1 і 2.

В судовому засіданні 15.11.2012 р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили.

В судовому засіданні 15.11.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

20.06.2011 р. Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі -залізниця, позивач) та Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (далі -власник колії, відповідач) підписали договір № ПР/М-11-3/168-НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат", яка примикає до станції Дніпрорудне Придніпровської залізниці, терміном дії з 01.08.2011 р. по 31.07.2016 р.

У п. 1 договору визначено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Дніпрорудне: у парній горловині стрілочними переводами №№ 8, 12, 14, 46; у непарній горловині стрілочними переводами №№ 29, 37.

В процесі укладення вказаного договору між сторонами виникли розбіжності, які були передані на розгляд суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2011 р. у справі №5005/14070/2011 за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»до Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" викладено спірні пункти договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 20.06.2011 р. № ПР/М-11-3/168-Нюдч у редакції, затвердженій судом.

Зокрема, пунктом 13 договору в редакції суду визначено, що відстань для нарахування збору за подачу вагонів на виставочну колію № 13 власника складає 1,730 км в обидва кінці, у тому числі 0,080 км на балансі залізниці.

Відповідно до абз. 1 п. 14 договору в редакції суду власник колії сплачує залізниці за подачу вагонів локомотивом залізниці згідно з тарифним керівництвом № 1, розділ ІІ таблиці 1 і 2.

В цій частині рішення господарського суду залишено без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2012 р. та Вищого господарського суду України від 17.05.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з березня по квітень 2012 року по станції Дніпрорудне на виставочну колію Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" локомотивом залізниці були подані вагони під завантаження.

Згідно з п. 1.1 розділу 3 Тарифного керівництва № 1 був нарахований збір за подачу порожніх вагонів у розмірі 186743,28 грн. з ПДВ, що підтверджується відомістю плати за користування вагонами (контейнерами) № 06039014 та відомостями за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 07039015, 08039016, 09039017, 10039018, 11039019, 12039020, 13039021, 14039023, 15039024, 16039025,17039026, 18039027, 19039028, 20039029, 21039030, 22039031, 23039032, 24039034, 25039035, 26039036, 27039037, 28039038, 29039039, 30039040, 31039041, 01049042, 02049043, 03049044, 04049045, 05049046, 06049047, 07049048, 08049049, 09049050, 10049051, 11049052, 12049053, 13049054, 14049055, 15049056, 16049057, 17049058, 18049059, 19049060, 2004906, 21049062, 22049063, 23049064, 24049065, 25049066, 2649067, 27049068, 28049069, 29049070, 30049071.

Розрахунок виконаний із застосуванням ставок збору табл. 1 та 2 п. 1 розділу 3 збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України. Тарифне керівництво № 1 з урахуванням підвищувального коефіцієнта 1,243 відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 25.02.2011 р. № 8.

Відповідач, не погоджуючись з нарахованими сумами, підписав вищенаведені відомості із зауваженням щодо відстані, відповідно до якої нараховувалась плата за подавання вагонів на виставочну колію. Невизнана сума за березень-квітень 2012 року склала 59451,96 грн. Відповідач посилається у зауваженнях на те, що фактична відстань для нарахування плати за подачу вагонів становить 0,865 км.

03.07.2012 р. позивачем направлено на адерсу відповідача претензії № 5 та № 6 від 27.06.2012 р. щодо стягнення збору за подавання та забирання вагонів в загальній сумі 59451,96 грн. Відповідач листами від 17.07.2012 р. № 20/136, № 20/134 повідомив про залишення претензій без задоволення.

Отже спір сіж сторонами виник з приводу правильності визначення позивачем суми збору за подавання вагонів відповідачу за період березень- квітень 2012року.

Дослідивши надані сторонами докази та проаналізувавши приписи чинного законодавства, що регулює спірні відносини, суд зазначає наступне:

Стаття 11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків визначає, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 71 Статуту залізниць України передбачено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.

Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій, затвердженими наказом Міністерства транспорту України N 644 від 21.11.2000р. (з подальшими змінами і доповненнями) визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів.

Згідно ст. 57 Статуту залізниць встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом здійснюється у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України, а ст.62 статуту залізниць регулює порядок розрахунків за перевезення і послуги залізниці.

Статтею 3 Закону України від 04.07.1996 р. № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт»визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

У п.п. 4.5 п.4 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 644 від 21.11.2000р. (з подальшими змінами і доповненнями) (надалі-Правила) встановлено, що за подачу вагонів локомотивом залізниці на передавальну колію, якщо вона знаходиться на території підприємства, і забирання вагонів з цих колій стягується плата за ставками, встановленими тарифом. Відстань, за яку сплачується плата за подачу та забирання вагонів, вказується в договорі про експлуатацію під'їзної колії (договорі про подачу та забирання вагонів).

У додатку 10 до Правил користування вагонами і контейнерами наведена Відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а, яка передбачає загальну графу "відстань подавання забирання в обидва кінці (км)". Збір нараховується залежно від загальної кількості вагонів поданих (грф.4 відомості) та (або) забраних (грф.11) на протязі звітної доби, при цьому визначена у договорі загальна відстань при розрахунку збору залишається незмінною незалежно від кількості подач у добу.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво N 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту зв'язку України від 26.03.2009 р. № 317 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356, збір за подачу й забирання вагонів (у тому числі неробочого парку) та іншого рейкового рухомого складу(3) (далі - вагони) на (з) під'їзні(их) колії(ій) та інші(их) місця(ь) незагального користування локомотивом залізниці визначається залежно від фактичної кількості поданих і забраних вагонів за звітну добу та від відстані у два кінці: за ставками табл. 1, якщо під'їзна колія перебуває на балансі власників, що не входять до складу залізниць України; за ставками табл. 2, якщо під'їзна колія перебуває на балансі залізниць України. Відстань подачі й забирання вагонів указується в договорі про експлуатацію під'їзної колії (договорі про подачу й забирання вагонів).

В даному випадку відстань для нарахування плати за подачу вагонів на виставочну колію власника визначена в договорі між сторонами №ПР/М-11-3/168-Нюдч від 20.06.2011р., який укладений за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2011р. у справі № 3/5005/14070/2011. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р., зокрема і щодо спірних пунктів по відстані для нарахування плати за подачу вагонів.

Згідно з ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Стаття 124 Конституції України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

З даною нормою кореспондуються положення статті 4-5 ГПК України, відповідно до якої господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Особливого строку, з якого договір вважається укладеним, в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2011 р. у справі №5005/14070/2011 не визначено.

Отже, договір між сторонами від 20.06.2011р. вважається укладеним з моменту набрання чинності рішенням суду, а саме, враховуючи положення ст. 85 ГПК України, з 05.03.2012р.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, при розгляді даної справи господарський суд повинен враховувати положення укладеного між сторонами договору від 20.06.2011р., і зокрема, стосовно погодженої відстані для нарахування плати за подачу вагонів (17430 м).

Дана відстань розрахована в обидва кінці, що відповідає вимогам пункту 1.1 розділу ІІІ Збірника тарифів.

Заперечення відповідача стосовно незгоди з відстанню для нарахування плати за подачу вагонів в розмірі 17430м. не приймаються до уваги, виходячи з наступного:

При розгляді справи про врегулювання розбіжностей до договору судами всіх інстанцій надавалась оцінка правильності визначення відстані для нарахування збору за подачу вагонів, і запереченням відповідача з цього приводу (а.с.25-36). Висновки судів з цього питання викладені у відповідних судових рішеннях у справі №3/5005/14070/2011, які набрали законної сили та є згідно приписів чинного законодавства обов'язковими для виконання, у тому числі й судом при розгляді даної справи. Отже, при розгляді даної справи суд не може здійснити переоцінку встановлених раніше обставин щодо умов укладеного договору, яким регулюються правовідносини сторін з подачі вагонів на під'їздну колію відповідача.

Вищим господарським судом України у справі №3/5005/14070/2011 встановлено, що у відповідності з Правилами проект договору розробляється залізницею на підставі Акта обстеження під'їзної колії. Акт обстеження умов роботи під'їзної колії ЗАТ "Запорізький залізорудний комбінат" і станції примикання Дніпрорудне Придніпровської залізниці від 30.03.2011р. підписаний уповноваженими представниками залізниці та підприємства в частині визначення відстані для подавання вагонів на під'їзну колію без зауважень. Згідно з пунктом 8 Акта обстеження визначено, що відстань для стягнення плати за подачу та забирання вагонів на виставочну колію № 13 -1,730 км в обидва кінці, у т.ч. 0,080 км по таблиці 2 та 1,650км по таблиці 1 пункту 1 Розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги -Тарифне керівництво № 1. Також суд зазначив, що редакція пункту 13 проекту Договору повністю відповідає Акту обстеження під'їзної колії, вимогам Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 (2009 року).

Відповідно до ст. 35 ГПК України вказані рішення судових інстанцій у справі №3/5005/14070/2011 має преюдиціальне значення для вирішення справи 5009/3571/12.

До того ж, як вище вказувалось, формула розрахунку збору за подання вагонів визначена чинним законодавством, а саме: до розрахунку беруться фактична кількість поданих і забраних вагонів за звітну добу та відстань у два кінці, яка встановлена договором для нарахування цього збору. В даному випадку ця відстань передбачена п. 13№ПР/М-11-3/168-Нюдч від 20.06.2011р.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо можливості окремого застосування понять «нарахування збору»та «сплата збору», оскільки сплаті підлягає збір, який нарахований у встановленому порядку. У Збірнику тарифів, який регулює порядок нарахування та сплати збору за подачу вагонів, не передбачається можливість сплати або стягнення збору в іншому розмірі, ніж він був нарахований.

Також суд зауважує, що нарахування збору за подачу та (або) забирання вагонів не залежить від того, чи здійснює локомотив залізниці також і забирання вагонів, оскільки сутність збору при цьому не змінюється -відповідно до п. 1.1 Збірника тарифів збір нараховується як за подачу і забирання вагонів разом, так і за подачу або забирання вагонів окремо. При цьому сума збору не залежить від кількості подач, а розраховується від кількості поданих та (або) забраних вагонів і відстані, яку проходить локомотив в обидва кінці.

В даному випадку відстань в обидва кінці є незмінною величиною і закріплена в п. 13 договору. Кількість поданих вагонів відповідачем не оспорюється. Ставки для нарахування збору згідно з абз. 1 п. 14 договору розраховані за тарифним керівництвом № 1, розділ ІІ таблиці 1 і 2.

Розрахунок збору за подачу вагонів, який виконаний позивачем, судом перевірено та визнано вірним.

Посилання відповідача на умови додаткової угоди № 8 від 04.10.2011 р., як на доказ неправомірного нарахування позивачем збору за подання вагонів у березні 2012р. на підставі нового договору, суд визнає необґрунтованими, оскільки дана угода укладалась до попереднього договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії № ПР/М-06-2228-НЮдч від 26.06.2006р., який на момент укладення додаткової угоди вже не діяв (він був укладений на строк до 31.07.2011 р.). В період підписання додаткової угоди № 8 від 04.10.2011р. вже був підписаний новий договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії №ПР/М-11-3/168-НЮдч від 20.06.2011р. Вказана додаткова угода була укладена саме у зв'язку з врегулюванням розбіжностей до договору №ПР/М-11-3/168-НЮдч від 20.06.2011р.

З моменту набрання чинності рішеннями судів про врегулювання розбіжностей до нового договору, правовідносини сторін регулюються новим договором. Оскільки старий договір згідно приписів п.2.2. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 644 від 21.11.2000р.(з подальшими змінами і доповненнями) укладається терміном на 5 років. Збільшення цього терміну Правилами не передбачено. Крім того, чинним законодавством не передбачено виникнення прав та обов'язків сторін одночасно на підставі двох договорів про експлуатацію однієї і тієї ж залізничної під'їзної колії.Застосування старого договору неможливо в силу вимог ч.2 ст. 187 ГК України та ст.204 ГК України, бо підписання нового договору є діями сторін направленими на припинення попередньої підстави виникнення їх прав та обов'язків.

Обов'язок власника колії сплачувати залізниці плату за подавання вагонів згідно з Тарифним керівництвом № 1, розділ ІІІ таблиці 1 і 2 закріплений в абз. 1 п. 14 договору №ПР/М-11-3/168-НЮдч від 20.06.2011 р.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заперечення відповідача проти позову не доведені належними та допустимими доказами і спростовуються встановленими обставинами справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 59451,96 грн. збору за подавання та забирання вагонів.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (Веселівське шосе, 7 км, с. Мала Білозерка - 4 Василівського району Запорізької області, 71672, р/р 26009032350001 в ПАТ АКБ «Індустріалбанк», м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 00191218) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (пр. Карла Маркса, 108, м. Дніпропетровськ, 49600, р/р 26006000012 в ДАФ АБ «Експрес-Банк», МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) 59451,96 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят одна грн. 96 коп.) збору за подавання та забирання вагонів та 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.11.2012 р.