Рішення № 27668193, 13.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/12137-2012 13.11.12За позовом Дочірнього підприємства «Адідас-Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакотек»

Про стягнення 106 877, 93 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача Климчук А. М. (дов. № б/н від 01.12.2011р.),

Коротков І. Б. (дов. б/н від 24.01.2012 р.)

від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 13.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Адідас-Україна»(далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакотек» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 106 877, 93 грн. заборгованості за Договором поставки № 1838/11 від 25.08.2011р., а саме: 103 838, 63 грн. штрафу, в розмірі 1% від суми вказаного договору, відповідно до п. 5.1. договору та 3 039, 30 грн. штрафу, в розмірі 1% від суми непоставленого товару, відповідно до п. 5.1. договору, а також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5011-9/12137-2012, розгляд справи призначено на 23.10.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 року в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 13.11.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали суду щодо надання додаткових матеріалів та пояснень по справі.

26.10.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано документи по справі.

В судове засіданні 13.11.2012 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, конверт з ухвалою суду від 23.10.2012 року направлений відповідачу за адресою зазначеною у позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ на відповідача, а саме: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25-А повернуто до суду поштою з приміткою: «за закінченням терміну зберігання».

У пункті 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що відповідача належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання.

Представником позивача надано додаткові матеріали, оригінали документів для огляду в судовому засіданні, надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2011 року між позивачем (далі по тексту -покупець за договором) та відповідачем (далі по тексту -постачальник за договором) укладено Договір поставки №1838/11 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), постачальник зобов'язується поставляти покупцеві обладнання, перелік якого зазначено в Додатку № 1 (Специфікації) до договору, який є невід'ємною частиною договору.

Загальна вартість товару (сума Договору) узгоджується сторонами в Додатку № 1 до Договору та складає 233 870, 79 грн., крім того ПДВ у розмірі 46 774, 16 грн., разом з урахуванням ПДВ складає 280 644, 95 грн. (п. 2.1. договору).

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок постачальника порядку: передплату в розмірі 50 % від суми договору, що складає 140 322, 48 грн., з ПДВ та залишок суми договору в розмірі 50 % від суми договору, що складає 140 322, 48 грн., з ПДВ, покупець сплачує протягом 3-х банківських днів з дати приймання товару покупцем відповідно до умов договору та підписання покупцем відповідної податкової накладної (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору передача товару покупцеві здійснюється постачальником протягом 30 робочих днів з дати, здійснення покупцем передплати за товар в порядку, передбаченому п. 2.2.1. цього договору.

У випадку порушення постачальником строків передачі товару покупцю постачальник виплачує покупцеві штраф у розмірі 1 % від вартості такого товару по якому відбулось вказане порушення за кожний календарний день такого прострочення (п. 5. 1 договору).

Відповідно до позовної заяви 06.09.2011 року позивач перерахував на поточний рахунок відповідача передплату в розмірі 50 % від суми договору, в розмірі 140 322, 48 грн.

Поставку товару відповідно до умов договору, відповідач здійснив двома частинами: 1) відповідно до видаткової накладної № 9188 від 23.11.2011 року на загляну суму 246 874, 66 грн. та 2) відповідно до видаткової накладної № 9200 від 02.12.2011 року на загальну суму 33 770, 29 грн.

Таким чином, відповідно до умов договору, постачальник прострочив поставку товару, оскільки 30 робочих днів від моменту внесення позивачем передплати за поставку товару збігли 18.10.2011 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «Адідас-Україна»підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

25 серпня 2011 року між позивачем (далі по тексту -покупець за договором) та відповідачем (далі по тексту -постачальник за договором) укладено Договір поставки №1838/11 (далі по тексту - Договір).

Як встановлено за наявними матеріалами справи, відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару в строк, передбачений п. 3.1 договору, тобто до 17.10.2011 року виконав неналежним чином, а саме припустився прострочку строків поставки товару.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Виходячи з конструкції даної норми, встановлення штрафних санкцій за погодженням сторін у договорі допускається тільки в тому випадку, коли розмір таких штрафних санкцій законом не встановлено.

У відповідності до п. 57 Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888 (далі по тексту -Положення), за прострочення поставки або недопоставку продукції постачальник виплачує покупцю неустойку в розмірі 8 % вартості непоставленої в строк продукції по окремим найменуванням номенклатури (асортименту).

Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР"№1545-ХІІ від 12.09.1991р. встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, є чинними в частині, що не суперечить їй (ст. 1 розділу XV Конституції). У зв'язку з цим при розгляді справи суд може на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" застосувати нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України.

З огляду на вищевикладене та на те, що розмір штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару встановлено законодавством, а саме п. 57 Положення, враховуючи прострочення відповідачем поставки товару, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8 % за прострочення поставки товару, що становить: 1) по видатковій накладній № 9188 від 23.11.2011 року - 19 749, 97 грн., 2) по видатковій накладній № 9200 від 02.12.2011 року -2 701, 62 грн.

За таких обставин, суд не погоджується з твердженням позивача, викладеним в позовній заяві щодо того, що законодавство України не встановлює для правовідносин між позивачем та відповідачем розмірів штрафних санкцій, та відповідним застосуванням (відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України) до відповідача санкцій в розмірі передбаченому п. 5.1. договору.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості по сплаті неустойки за прострочення поставки товару, у розмірі 22 451, 59 грн. відповідачем суду не надано, викладеного в позовній заяві не спростовано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача по стягненню з відповідача штрафу за прострочення строків поставки товару по договору підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакотек»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 25-А; код ЄДРПОУ 32775478; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Дочірнього підприємства «Адідас-Україна»(04080, м. Київ, вул. В. Хвойки, буд. 15/15; код ЄДРПОУ 24251899) 22 451, 59 (двадцять дві тисячі чотириста п'ятдесят одну) грн. 59 коп. неустойки за прострочення поставки товару та 449 (чотириста сорок дев'ять) грн. 04 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.2012р.

Суддя Г.П. Бондаренко