Рішення № 27668189, 20.11.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" листопада 2012 р. Справа № 7/5007/1166/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшову Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - пас. НОМЕР_2

від відповідача: Коцюба А.С. - ю/к, дов. від 22.08.12р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир)

до Концерну "Військторгсервіс" в особі Житомирської філії (м. Житомир)

про стягнення 12465,51 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 12465,51грн. заборгованості за Договором поставки № 262 від 01.01.09р.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі та надав акт звірки згідно якого відповідач станом на 05.11.12р. має заборгованість перед позивачем в сумі 12 465,51грн.

Представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що погасити заборгованість немає можливості через відсутність коштів та надав довідку №369 від 13.11.12р. про дебіторську заборгованість МОУ України за надані послуги, яка станом на 31.10.12р. складає в сумі 1481847,52грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.09р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Концерном "Військторгсервіс" в особі Житомирської філії укладено договір поставки №262 (а.с.5).

Відповідно до п.1.1 договору поставки, предметом договору є поставка постачальником покупцю певних договірних товарів певними договірними партіями у певні договірні строки, що не збігаються з моментом укладання договору або бути пізнішою .

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 18465,51грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0002069 від 30.03.12р. та №РН-0002482 від 17.04.12р. (а.с. 6-9).

В пункті 3.1 договору поставки №262 від 01.01.12р. сторони встановили порядок оплати: строк оплати за поставлену продукцію становить 14 календарних днів з дня поставки (прийому-передачі) продукції.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, здійснивши оплату за товар частково в сумі 6000,00грн., внаслідок чого створилась заборгованість в сумі 12465,51грн. згідно акту звірки станом на 05.11.12р.

У відповідності з вимогами ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України, 22.08.12р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.(позивачем) укладено договір про відступлення права грошової вимоги. За умовами даного договору ФОП ОСОБА_4 як первісний кредитор відступив новому кредитору ФОП ОСОБА_1 право грошової вимоги до боржника Концерну "Військторгсервіс" в особі Житомирської філії на суму основного боргу 12465,51грн. по вищезазначених накладних (а.с.11).

Про вказаний договір відповідача по справі було повідомлено листом (а.с.12).

За наведених обставин ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст. 193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 12465,51грн. боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32,34, ст.ст. 43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" в особі Житомирської філії (10014, м.Житомир, проспект Миру ,б.22, ідентифікаційний код35212338)

- на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (10003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 12465,51грн. заборгованості, а також 1609,50 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.11.12

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1- у спр.