Рішення № 27668165, 22.11.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.11.12 р. Справа № 5006/47/102/2012(5017/2587/2012)

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬЯНС» (49044, місто Дніпропетровськ, бульвар Катеринославський, будинок № 2, офіс № 700; код ЄДРПОУ - 32495221)

до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

про стягнення 21 416,39 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Серединцева О.Є., яка діє на підставі довіреності № 12 від 08.10.2012

від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АЛЬЯНС» звернулося до господарського суд?у Одеської області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерно?го товариства «Міська страхова компанія» суму перестрахувального відшкодування у розмірі 21 416,39 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір пропорційного облігаторного перестрахування наземних транспортних засобів на базі ексцедента сум № 400/2/ОП/10 від 28.12.2010; додаток № 1 та № 2 до договору пропорційного облігаторного перестрахування наземних транспортних засобів на базі ексцедента сум № 400/2/ОП/10 від 28.12.2010; акт № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.04.2012; акт № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.05.2012; акт № 3 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.06.2012; акт № 4 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.07.2012; рахунок-бордеро сплачених збитків № 15.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 12 Закону України «Про страхування», статтями 525, 526, 530, 611, 625, 987 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05 вересня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17 вересня 2012 року позовну заяву передано за підсудністю до господарського суду Донецької області, оскільки згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою: 83053, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрська, будинок № 111.

02 жовтня 2012 року справа надійшла на адресу господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03 жовтня 2012 року справу прийнято до провадження та її розгляд призначено на 15 жовтня 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15 жовтня 2012 року розгляд справи відкладено до 12 листопада 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали суду від 03 жовтня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12 листопада 2012 року розгляд справи відкладено до 22 листопада 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та клопотанням останнього про відкладення розгляду справи.

Представник позивача Серединцева О.Є. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та просила їх задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, заява про розгляд справи у відсутності представника не надходила.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

28 грудня 2010 року між закритим акціонерним товариством «Міська страхова компанія» (нині - приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія» у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми товариства) (далі - відповідач або перестраховик) та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АЛЬЯНС» (далі - позивач або перестрахувальник) було укладено договір пропорційного облігаторного перестрахування наземних транспортних засобів на базі ексцедента сум № 400/2/ОП/10 від 28 грудня 2010 року (далі - Договір), згідно умов якого предметом цього Договору є угода сторін про здійснення пропорційного облігаторного (обов'язкового) перестрахування ризиків, на визначених Договором умовах (а.с. 8-18).

Укладення між сторонами зазначеного договору зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про страхування» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

Абзацом другим пункту 1.1 Договору передбачено, що цим Договором встановлюються умови обов'язкового перестрахування перестраховиком (відповідачем) ризиків, прийнятих на себе перестрахувальником (позивачем) за договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), які перестрахувальник укладатиме у відповідності з Правилами добровільного страхування транспорту (далі - Правила).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що тип Договору - пропорційний на базі ексцедента суми. Перестрахувальник страхує у перестраховика ризик настання відповідальності по виконанню частини своїх зобов'язань за договором страхування наземних транспортних засобів, укладеними перестрахувальником. Частки відповідальності сторін за цим Договором зазначені в Додатку № 1 до цього Договору (надалі - Додаток № 1). Включення перестрахувальником ризиків у Договір та відповідальність перестраховика по всім ризикам, що підпадають під дію цього Договору, здійснюється на облігаторній (обов'язковій) основі, тобто відповідальність перестраховика починається відразу після укладання в належній формі перестрахувальником договорів страхування наземних транспортних засобів.

Згідно пункту 3.3 Договору, відшкодування перестраховиком своєї частки збитків перестрахувальнику здійснюється на підставі оформленого перестрахувальником рахунку-бордеро сплачених збитків, в який включається всі збитки, врегульовані перестрахувальником за звітний період, за винятком збитків, зазначених в пункту 3.5 Договору та з врахуванням умов підпунктів 3.3.1 і 3.3.2.

Підпунктами 3.3.1, 3.3.2 пункту 3.3 Договору встановлені підстави та порядок відстрочення виплати перестрахувальником своєї частки збитків.

Касовий збитком - це збиток, який перевищує 30 000 гривень (пункт 3.5 Договору).

Відповідно до підпункту 2.4.3 пункту 2.4 Договору, перестраховик зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку-бордеро сплачених збитків та платіжних документів, які підтверджують факт сплати перестрахувальником страхового відшкодування (крім збитків, які вважаються касовими відповідно до пункту 3.5 Договору) сплатити свою частку страхового відшкодування та витрат на розслідування та врегулювання страхового випадку, включаючи витрати на визначення причин та розмірів збитку (оплата послуг незалежної експертизи, плата за видачу довідки ДАІ тощо). Перестраховик не відшкодовує витрати на заробітну плату, відрядження, офісні та канцелярські витрати перестрахувальника.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що відносини між сторонами за договором перестрахування ідентичні відносинам, які виникають між сторонами за договором страхування, оскільки в даному договорі, як і в договорі страхування, є страховик (перестраховик) та страхувальник (перестрахувальник), предметом даного договору є цивільно-правові відносини по захисту майнових прав страхувальника (перестрахувальника), у перестрахувальника виникає обов'язок по сплаті на користь перестраховика страхової премії, а у перестраховика виникає обов'язок по сплаті частини страхового відшкодування на користь перестрахувальника.

За способом взаємозобов'язань цедента та цесіонарія договори перестрахування бувають: факультативними; облігаторними; факультативно-облігаторними.

Договір облігаторного перестрахування - це письмова угода між страховиком та перестраховиком, згідно з якою цедент зобов'язаний передати перестраховику в межах певної частки всі ризики одного й того ж характеру, взяті на страхування в тій чи іншій країні, а перестраховик зобов'язується прийняти всі ці ризики в перестрахування, не маючи можливості контролювати ні тарифікацію, ні виплати з ліквідації збитків.

Як вбачається із сформованого позивачем рахунку-бордеро сплачених збитків № 15 згідно з Договором, загальна сума перестрахувального відшкодування складає 61 622,09 гривень (а.с. 31-32). Позивачем було відправлено на адресу відповідача рахунок-бордеро, який відповідач отримав 18 квітня 2012 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 33).

Після проведення розрахунків за актами про зарахування зустрічних позовних вимог № 1 від 28 квітня 2012 року, № 2 від 31 травня 2012 року, № 3 від 27 червня 2012 року, № 4 від 31 липня 2012 року, несплачена відповідачем сума складає 21 416,39 гривень.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі статтями 11, 629 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту сьомого статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття, що коментується, надає легальне визначення цивільно-правового зобов'язання. Виходячи із положень статті зобов'язання є перш за все цивільним правовідношенням, тобто різновидом суспільних відносин, що регулюються цивільним правом. Зобов'язання є однією із основних категорій приватного права та займає своєрідне місце в системі цивільних правовідносин. Зобов'язанню як різновиду цивільних правовідносин властиві такі риси:

По-перше, зобов'язання є динамічними правовідносинами, оскільки опосередковують переміщення матеріальних цінностей між суб'єктами цивільного права на відміну, наприклад, від відносин власності, які визначають приналежність майнових цінностей якійсь особі. Боржник у зобов'язанні повинен вчинити на користь кредитора певну дію або утриматися від вчинення дії.

По-друге, зобов'язання є переважно майновими відносинами, оскільки особисті немайнові права особи є невідчужуваними та не можуть переміщуватися.

По-третє, у зобов'язальних відносинах є завжди визначений суб'єктний склад. У зобов'язанні завжди є боржник та кредитор. Навіть якщо зобов'язання виникає із порушення абсолютного права (наприклад, зобов'язання із завдання шкоди), після настання підстави виникнення зобов'язання його суб'єктний склад буде визначеним.

Змістом зобов'язання як правовідношення може бути як активна поведінка боржника здійснення ним певної дії (передачі майна, виконання роботи, надання послуги, сплати грошей тощо), так і пасивна поведінка - утримання від певної дії.

Частина 2 коментованої статті містить відсилочну норму, яка відсилає до статті 11 ЦК для визначення підстав виникнення зобов'язань. Якщо проаналізувати статтю 11, можна зробити висновок, що не всі перелічені там підстави самостійно можуть породжувати зобов'язання.

Частиною 3 коментованої статті передбачені три основні засади зобов'язальних правовідносин: добросовісність, розумність, справедливість. Дані принципи є також загальними принципами цивільного права. У коментованій статті ці принципи виділені додатково, оскільки саме в зобов'язальних відносинах вони набувають найбільш широкого прояву. Добросовісність, розумність, справедливість є оціночними категоріями цивільного права. Цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання або суду. Немає поки що визначення даних категорій і на рівні узагальненої судової практики. У зв'язку з цим, необхідно звернутися до теорії цивільного права для визначення критеріїв добросовісності, розумності, справедливості як основних засад зобов'язальних відносин.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як впливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої у постановах від 06.06.2012 № 6-49цс12; від 14.11.2011 № 6-40цс11, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціни договору, є грошовими зобов'язаннями.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 987 ЦК України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України та пунктом 3 статті 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що відповідач, як страховик (за договором перестрахування) зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про страхування», перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Посилаючись на невиплату суми перестрахувального відшкодування у повному обсязі, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 21 416,39 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів оплати позивачу перестрахувального відшкодування у наведеному розмірі.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Сукупність наведених обставин і приписів закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи, документально доведені та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Справляння судового збору в Україні регулюється Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон), із відповідними змінами і доповненнями.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону).

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2012 становить 1 073,00 грн.

Таким чином, при зверненні до господарського суду з даним позовом позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 609,50 гривень.

При цьому, як вбачається з платіжного доручення від 22.08.2012 № 2364, наданого позивачем в якості доказу сплати ним судового збору за подання до суду позову, фактично позивачем було сплачено 1 653,00 гривень, тобто судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Отже, розмір переплати становить 43,50 гривень.

На підставі того, що за приписами пункту 1 частини першої статті 7 Закону сплачена сума судового повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сума судового збору у розмірі 43,50 гривень, перерахована згідно з платіжним дорученням від 22.08.2012 № 2364 на суму 1 653,00 гривень, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 629, 987, 988 ЦК України, ст. ст. 12, 20 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Ст?рахова компанія «АЛЬЯНС» задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬЯНС» (49044, місто Дніпропетровськ, бульвар Катеринославський, будинок № 2, офіс № 700; код ЄДРПОУ - 32495221, відомості про рахунки в установах банків відсутні) суму перестрахувального відшкодування у розмірі 21 416,39 гривень, судовий збір у розмірі 1 609,50 гривень, а всього 23 025 (двадцять три тисячі двадцять п'ять) гривень 89 копійок.

Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АЛЬЯНС» (49044, місто Дніпропетровськ, бульвар Катеринославський, будинок № 2, офіс № 700; код ЄДРПОУ - 32495221, відомості про рахунки в установах банків відсутні) з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 43,50 гривень, сплаченого на підставі платіжного доручення від 22.08.2012 № 2364 на суму 1 653,00 гривень.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 22.11.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2012.

Суддя Фурсова С.М.