Постанова № 27666174, 21.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 листопада 2012 р. справа № 2-а- 10511/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання -Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача - Линник І.М.,

представника відповідача - Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський центральний ринок" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський центральний ринок" (далі - ТОВ "Харківський центральний ринок") звернулось до суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС) про скасування податкових повідомлень - рішень від 03.05.2012 року №0000481531 та №0000471531.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ "Харківський центральний ринок" було отримано податкові повідомлення - рішення Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС №0000481531 від 03.05.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та №0000471531 від 03.05.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість. ТОВ "Харківський центральний ринок" вважає прийняті податкові повідомлення - рішення винесеними неправомірно, необґрунтовано та такими, що підлягають скасуванню. При цьому, позивач зазначив, що зі змісту акту перевірки вбачається, що всупереч вимогам з п. 6 розділу І та п. 5.2 розділу ІІ Порядку, акт не містить чіткого викладення суті допущених ТОВ "Харківський центральний ринок" порушень норм Податкового кодексу України та фактів вчинення платником податків порушень даного законодавчого акту. Також позивач вказав, що жодною нормою законодавства України не передбачено відповідальності платника податків за порушення законодавства його контрагентом. Відповідно до норм ПК України за будь -якими зі сторін правочину не передбачено зобов'язання (ст.16) та не визначено право (ст.17) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності іншої сторони правочину. Укладений між позивачем та його контрагентом правочин (договір), на думку позивача, повністю відповідає вимогам норм діючого законодавства, оскільки був спрямований на реальне настання правових наслідків, вчинений у встановленій формі та відповідає волевиявленню сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів і просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що фахівцями Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Харківський центральний ринок" в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість, за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та правомірності формування валових втрат, з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року із взаємовідносин з ПП "Хармарт"(код ЄДРПОУ 34018183). Перевіркою встановлено, що між ТОВ "Харківський центральний ринок" та ПП "Хармарт" укладено договір купівлі -продажу від 04.07.2011 року за №04Х на загальну суму 38661,82 грн. (у т.ч. ПДВ 6443,64 грн.), строком дії до 31.12.2011 року. Фахівці Західної МДПІ м. Харкова Харківської області, посилаючись на акт перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, зазначили, що ТОВ "Харківський центральний ринок" діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про фактичний та адміністративно -майновий стан постачальника, умови ведення ним господарської діяльності та порушення, які ним допускались. Так як за результатами перевірки ПП "Хармарт" встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) покупцями -постачальниками, за період з травня по жовтень 2011 року, у розумінні ст.ст. 185, 187, 188, 194, 196, 197, 198, 199,200 Податкового кодексу України, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України, то відповідно здійснюється коригування показників податкової декларації за липень 2011 року. Тобто, сума віднесена ТОВ "Харківський центральний ринок" до податкового кредиту, за операціями з ПП "Хармарт" у липні 2011 року у розмірі 6444,00 грн. у відповідності до п.198.1-п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України підлягає коригуванню. Представник відповідача також зазначив, що висновки акту перевірки від 09.04.2012 року №179/15-314/37364820 є належним чином обґрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Харківський центральний ринок" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 13.12.2010 року.

З пояснень сторін та наявних матеріалів справи, судом встановлено, що ТОВ "Харківський центральний ринок" перебуває на обліку у Західній МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС та є платником податку на додану вартість.

На підставі п.п.75.1.2 ст.75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС від 23.03.2012 року №22 фахівцями Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС з 03.04.2012 року 04.04.2012 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Харківський центральний ринок" в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та правомірності формування валових витрат з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року із взаємовідносин з ПП «Хармарт».

За результатами перевірки складено акт №179/15-314/37364820 від 09.04.2012 року, відповідно до якого встановлено наступні порушення: п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, підприємством завищено податковий кредит за липень 2011 року на суму 6444,00 грн.; п.198.1 - п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, підприємством занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за липень 2011 року на суму 6444,00 грн.; занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 25 декларації) у розмірі 6444,00 грн.; ТОВ «Харківський центральний ринок», в порушення ст. 138 Податкового кодексу України неправомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у декларації з податку на прибуток за ІІ, ІІІ квартал 2011 року, суму з обсягу придбання товарів (послуг) у ПП «ХАРМАРТ»(у липні 2011 року) у розмірі 32218,00 грн.; ТОВ "Харківський центральний ринок", в порушення ст.151, ст.152 Податкового кодексу України занижено суму податку на прибуток за ІІ, ІІІ квартали 2011 року у розмірі 7410,00 грн.

За наслідками акту перевірки №179/15-314/37364820 від 09.04.2012 року Західною МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000481531 від 03.05.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та №0000471531 від 03.05.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Харківський центральний ринок", керуючись п.56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України та п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №1001 від 23.12.2010 року (далі - Положення № 1001) оскаржувало вказані податкові повідомлення -рішення. За наслідками оскарження, рішенням Державної податкової служби України повторну скаргу підприємства залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення - без змін.

Судом, з наявних матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що між ТОВ "Харківський центральний ринок" та ПП «Хармарт»був укладений Договір купівлі -продажу №04х від 04 липня 2011 року. Згідно умов даного договору, ПП «Хармарт»(Продавець) зобов'язується здійснити постачання, а ТОВ "Харківський центральний ринок" прийняти у власність та сплатити в порядку, передбаченому умовами договору наступне майно: опора контактної мережі КМ -12 (2 шт.), оголовник на 1 ріжок (2 шт.), св-к ЖКУ 250-004 (2 шт.), лампа натрієва ДНАТ 250 (2 шт.).

На виконання умов зазначеного договору ПП «Хармарт»поставило ТОВ "Харківський центральний ринок" вищезазначений товар на загальну суму 38661,82 грн., у тому числі ПДВ-20% - 6443,64 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-270702 від 27.07.2011 року, податковою накладною №170 від 27.07.2011 року, товарно - транспортною накладною.

Відповідно до умов договору приймання товару за кількістю та якістю здійснювалась уповноваженим представником ТОВ "Харківський центральний ринок" на підставі довіреності №116/1 від 22.07.2011 року, виданої керівнику сектору постачання Малохвею О.М., відповідно до накладних.

З наявних в матеріалах справи товарно -транспортної накладної та подорожного листа, судом встановлено, що транспортування товару здійснювалось транспортним засобом АУТ1, що належить на праві власності ТОВ "Харківський центральний ринок".

Таким чином, за результатами купівлі - продажу товару за договором №04х від 04.07.2011 року, ТОВ "Харківський центральний ринок" була отримана відповідна податкова накладна, яка в повній мірі відповідає вимогам податкового законодавства.

Судом встановлено, що розрахунки проводилися безготівково. 27.07.2011 року на розрахунковий рахунок ПП «Хармарт»були перераховані грошові кошти за договором у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки.

Вказані операції відображені в податковому обліку, що підтверджується копією реєстру отриманих податкових накладних за липень 2011 року та бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотними відомостями по рахункам бухгалтерського обліку 631, 281. Віднесення до складу доходів та витрат відображено у декларації про прибуток підприємства у законодавчо встановлені терміни.

На підтвердження використання отриманого за договором у власній господарській діяльності представником позивача до суду надані договори №56 від 05.07.2011 року та №57 від 05.07.2011 року. З зазначених договорів вбачається, що Продавець, ТОВ «Харківський центральний ринок»зобов'язується передати майно (товар), а покупці (ТОВ «Будмен»та ТОВ «Будмен Інтер», відповідно), зобов'язуються прийняти товар та сплатити його вартість в порядку, передбаченому умовами вказаних договорів. В підтвердження реальності здійснення даних операцій до суду також були надані видаткові накладні №№2,3 від 28.07.2011 року, товарно -транспортні накладні, банківська виписка по рахунку, копія реєстру виданих податкових накладних за період липень 2011 року.

Таким чином, наявна в матеріалах справи первинна бухгалтерська документація в сукупності свідчить про реальність виконання укладеного між ТОВ "Харківський центральний ринок" та ПП «Хармарт»договору.

Згідно з пп. 14.1.181.п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п. 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4. ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ПП «Хармарт»виконав вимоги діючого законодавства видавши ТОВ "Харківський центральний ринок" належним чином оформлену податкову накладну, досліджену під час розгляду справи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Пунктом 48.1 ст.48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій ТОВ "Харківський центральний ринок" щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Хармарт». При цьому суд зазначає, що актом перевірки ТОВ "Харківський центральний ринок" не було встановлено неналежного оформлення первинних документів та податкових накладних, за якими ТОВ "Харківський центральний ринок" було включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на зазначене, при дослідженні порядку ведення платником податків податкового обліку з податку на додану вартість відсутні підстави для врахування обставин порушення контрагентом такого платника податків порядку ведення господарської діяльності.

Відносно визначення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, суд зазначає, що відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи наведені норми, законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Судом встановлено, що з наданих позивачем та досліджених судом первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ "Харківський центральний ринок" та ПП «Хармарт»мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Суд також зазначає, що Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим.

Суд звертає увагу на те, що обов'язковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки ТОВ "Харківський центральний ринок" вбачається, що при її проведенні посадовою особою Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС ретельно було вивчено лише акт перевірки ПП «Хармарт», а первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувались не повністю.

Таким чином, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Окрім цього, суд зауважує, що жодного порушення податкового законодавства безпосередньо ТОВ "Харківський центральний ринок" згідно акту №179/15-314/37364820 від 09.04.2012 року фахівцями Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС встановлено не було.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкових повідомлень - рішень Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС №0000481531 та №0000471531 від 03.05.2012 року дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування.

В зв'язку з тим, що Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС не мала належних підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ТОВ "Харківський центральний ринок" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Харківський центральний ринок" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 174,00 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський центральний ринок" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000481531 та №0000471531 від 03.05.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський центральний ринок" (вул. Енгельса, буд. 33, Харків, 61052, код 37364820) витрати зі сплати судового збору у розмірі 174,00 грн. (сто сімдесят чотири гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 26.11.2012 року.

Суддя Біленський О.О.