Постанова № 27666144, 21.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

21 листопада 2012 р. справа № 2а- 11731/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представників позивача: Дерев'янко В.М., Счастливої Н.О.,

представника відповідача - Доценко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Зміїв-Тепло" Зміївської районної ради Харківської області до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Зміїв-Тепло" Зміївської районної ради Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000262210 від 15.10.2012 р. на загальну суму 4887,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки №779/22/37083564 від 28.09.2012 р. "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Комунального підприємства "Зміїв-Тепло" Зміївської районної ради Харківської області (код ЄДРПОУ 37083564) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Геоспецсервіс" (код ЄДРПОУ 36989191) за період січень 2011 року - червень 2012 року" відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0000262210 від 15.10.2012 р..

Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказане податкове повідомлення - рішення № 0000262210 від 15.10.2012 р. таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Зміїв-Тепло" Зміївської районної ради Харківської області (далі -КП «Зміїв-Тепло») зареєстроване Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області 02.06.2010 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, має ідентифікаційний код 37083564 (а.с. 45), перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 03.06.2010 р. за №13625 (а.с. 47).

Позивач є платником ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100312952, індивідуальний податковий номер 370835620097 (а.с. 46).

Згідно довідки серії АБ №499651, виданої Відділом статистики у Зміївському районі, позивач має наступні види діяльності за КВЕД-2010: 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, 43.21 Електромонтажні роботи, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, 42.21 Будівництво трубопроводів (а.с. 44).

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фахівцями ДПІ у Зміївському районі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Комунального підприємства "Зміїв-Тепло" Зміївської районної ради Харківської області (код ЄДРПОУ 37083564) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Геоспецсервіс" (код ЄДРПОУ 36989191) за період січень 2011 року - червень 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом №779/22/37083564 від 28.09.2012 р. (а.с. 10-16). В акті зазначено про порушення:

- відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій у КП "Зміїв-Тепло" по придбанню робіт та матеріалів у ТОВ «Геоспецсервіс»(код ЄДРПОУ 36989191) за січень 2011 року та листопад 2011 року;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість, у зв'язку з придбанням матеріалів у ТОВ «Геоспецсервіс»за січень 2011 року на суму 2942,00 грн. та за листопад 2011 року на суму 1296,48 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4238,48 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 2942,00 грн. та за листопад 2011 року на суму 1296,48 грн. (а.с. 16).

На підставі висновків акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000262210 від 15.10.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4887,00 грн., з яких за основним платежем - 4238,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 649,00 грн. (а.с. 42).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова про порушення контрагентом позивача ТОВ «Геоспецсервіс»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

В основу висновку ДПІ у Зміївському районі покладено відомості акту від 10.08.2012 р. №557/222/36989191 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Геоспецсервіс»(код ЄДРПОУ 36989191) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2011 року -червень 2012 року», яким встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій ТОВ «Геоспецсервіс»за січень 2011 року -червень 2012 року (а.с. 63-84).

Відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені КП "Зміїв-Тепло" з ТОВ «Геоспецсервіс», які виконувались в т.ч. в січні та листопаді 2011 р., є нікчемними.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Геоспецсервіс».

Між позивачем КП "Зміїв-Тепло" (Замовник) та ТОВ «Геоспецсервіс»(Виконавець) 04.01.2011 р. було укладено договір №1, за яким Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати наступні види послуг: очищення котлів КВм(а)-0,3 за адресою: м. Зміїв, вул. 50 років ВЛКСМ, 61 (а.с. 28-29).

КП "Зміїв-Тепло" було отримано податкову накладну від 12.01.2011 р. №1 на суму 17652,00 грн., сума ПДВ -2942,00 грн. (а.с. 36). Виконання зазначених у договорі послуг підтверджується актом приймання виконаних робіт №1 від 31.01.2011 р. (а.с. 34).

З матеріалів справи вбачається, що за надані послуги позивач розраховувався шляхом перерахування безготівкових коштів на поточні рахунки ТОВ «Геоспецсервіс», що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 12.01.2011 р. №123 (а.с. 40).

Між позивачем КП "Зміїв-Тепло" (Покупець) та ТОВ «Геоспецсервіс»(Продавець) 01.10.2011 р. було укладено договір поставки товару №07/10, за яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити матеріали (Товар). Загальна кількість Товару, одиниці виміру Товару та ціна одиниці виміру Товару визначаються Сторонами у Специфікації, що є додатком №1 до цього Договору (а.с. 30-32, 33).

КП "Зміїв-Тепло" було отримано податкову накладну від 10.11.2011 р. №5 на суму 7778,87 грн., сума ПДВ -1296,48 грн. (а.с. 37).

Згідно приймального акту від 10.11.2011 р. №3, товар, визначений у специфікації до договору, було передано позивачу за довіреністю від 10.11.201 р. №58 (а.с. 38).

Відповідно до п. 8.1 Договору, транспортування Товару від Продавця до Покупця здійснюється Покупцем.

Отже, товар за договором було перевезено за допомогою транспортного засобу позивача, згідно подорожнього листа службового автомобіля від 10.11.2011 р. №131 (а.с. 119).

З матеріалів справи вбачається, що за надані послуги позивач розраховувався шляхом перерахування безготівкових коштів на поточні рахунки ТОВ «Геоспецсервіс», що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 10.11.2011 р. №427 (а.с. 41).

Суд не погоджується з позицією відповідача, що правочини між КП "Зміїв-Тепло" та ТОВ «Геоспецсервіс»здійснені без мети настання реальних наслідків з огляду на таке.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, КП "Зміїв-Тепло") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих послуг) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що КП "Зміїв-Тепло" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні наданих послуг та товару контрагента ТОВ "Геоспецсервіс", який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши КП "Зміїв-Тепло" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення додаткового законодавства контрагентами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між КП "Зміїв-Тепло" та ТОВ "Геоспецсервіс" угод, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентами мали реальний характер.

Судом не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманим податковим накладним.

З огляду на викладене, доводи відповідача про посилання на нікчемність угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються. Укладені договори з боку КП "Зміїв-Тепло" виконані в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнані. Податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0000262210 від 15.10.2012 р. не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Зміїв-Тепло" Зміївської районної ради Харківської області до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000262210 від 15.10.2012 р на загальну суму 4887,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 26.11.2012 р.

Суддя Сагайдак В.В.