Постанова № 27665940, 25.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 року 2а-3989/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю:

позивача -ОСОБА_1,

представників позивача -ОСОБА_2, ОСОБА_3,

від відповідача -Новогребельська І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 фізичної особи -підприємця

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернуся ОСОБА_1 фізична особа -підприємець з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2012 № 603/0005950171/2530012312/54 та від 06.07.2012 № 1275/0006530171/2530012314/96.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового про нікчемність укладеної між позивачем та ТОВ «Південні традиції»правочину є безпідставними, оскільки позивачем укладено угоду з даним контрагентом, яка виконана реально, товар переданий постачальником та реалізований у подальшому, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. При цьому, на час укладення угоди ТОВ «Південні традиції»було зареєстровано суб'єктом господарської діяльності у встановленому законодавством порядку та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мав статус платників податку на додану вартість. Проте, як стверджує позивач, під час перевірки відповідач не проводив зустрічних звірок з ТОВ «Південні традиції», не досліджував перевізників, які зазначені в товарно-транспортних накладних, а також не вивчав подальший рух придбаного позивачем у вказаного контрагента товару.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що відповідачем неправомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Позивач і його представники у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом з урахуванням вимог чинного податкового законодавства. Представник відповідача пояснив, що співробітниками ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси відібрано пояснення у співробітників ТОВ «Південні традиції», які зазначені в податковій звітності підприємства. Вказані особи пояснили, що не мають відношення до даного підприємства, тобто вказані у податковій звітності громадяни фактично не працюють на підприємстві. Крім того, встановлено, що ТОВ «Південні традиції»мало взаємовідносини з ТОВ «Юкмас», яке має ознаки «податкової ями». У зв'язку з цим, відповідач стверджує, що відносини позивача з ТОВ «Південні традиції»не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеним правочином.

Заслухавши пояснення позивача, його представників і представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, між позивачем і TOB «Південні традиції»укладено договір поставки від 04.04.2011 № 32/04, предметом якого була поставка алкогольної продукції.

Посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової служби Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ОСОБА_1, за результатами якої складено Акт від 28.03.2012 № 377/17-1/2530012314/29 (далі -Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, на виконання укладеного між позивачем і TOB «Південні традиції»договору виписано податкові і товарно-транспортні накладні на поставку товару у сумі 3090549,00 грн. за 2011 рік.

За результатами перевірки TOB «Південні традиції»виявлено, що рухомого і нерухомого майна на підприємстві не значиться, тобто, у суб'єкта господарювання відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді.

Відповідно до сторінки 27 Акта податковий орган зазначив, що вищенаведені факти свідчать про здійснення діяльності ТОВ «Південні традиції»спрямованої на надання податкової вигоди для третіх осіб «вигодонабувачів», шляхом штучного формування податкового кредиту за рахунок операцій, що не мають реального товарного характеру. Таким чином операції з ТОВ «Південні традиції»мають ознаки безтоварності.

Крім того, в Акті перевірки вказано, що до управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси надійшла службова записка від 24.02.2012р. з висновком ВП1УІ ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Південні традиції»код за ЄДРПОУ 37550936. Згідно висновку здійснений виїзд на юридичну адресу та встановлено, що підприємство за вищевказаною адресою:м. Одеса, вул. Сонячна,5 не знаходиться.

Співробітниками ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси, було здійснено виїзд до м. Котовськ Одеської області з метою встановлення та опитування співробітників, щодо відношення до підприємства ТОВ «Південні Традиції»код за ЄДРПОУ (37550936). Було встановлено, що на підприємстві ТОВ «Південні Традиції»згідно податкової звітності налічується 56 співробітників, 32 з них мешкають у м. Котовськ Одеської області, а 24 мешкають у селах які розташовані біля м. Котовськ Одеської області.

Співробітниками ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси перевірено 32 адреси у м. Котовськ Одеської області, відібрано пояснення у шістьох громадян які пояснили, що відношення до підприємства ТОВ «Південні Традиції»не мають і ніколи на даному підприємстві не працювали. При відвідуванні помешкань, в яких зареєстровані співробітники ТОВ «Південні Традиції»було встановлено, що за адресами які було встановлено згідно даних АБ ГУМВС Украйни вони не мешкають. Це свідчить про те, що громадяни які вказуються у податковій звітності як співробітники фактично там не працюють, виходячи з цього підприємство не має трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, отже операції мають ознаки безтоварності.

Також встановлено, що підприємство ТОВ «Південні Традиції»мало взаємовідносини з підприємством ТОВ «Юкмас»яке в свою чергу являється «податковою ямою»згідно наданої податкової звітності на підприємстві ТОВ «Юкмас»(код за ЄДРПОУ 37009873) працює одна особа, основних засобів трудових ресурсів згідно фактичної перевірки та звітності 1-ДФ та відсутності автотранспорту згідно наданої відповіді на запит по БД ДАІ. Отже, ТОВ «Юкмас»фактично здійснювати перевезення, завантаження, розвантаження та облік продукції, товарів не в змозі. На підставі того, що складських, виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів за підприємством не встановлено, податковий орган зазначив, щотаким чином, операції ТОВ «Південні Традиції»мають ознаки безтоварності.

За результатами перевірки відповідач зазначив, що позивачем порушено вимоги:

- ч. 1, ч. 2 статті 215, ч. 2 статті 228, ч. 1 статті 236 Цивільного кодексу України, абзац "2" розділу ІV статті13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" і підпункт 139.1.9, пункту 139.1, статті 139, пункту 177.2 статті 177 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року, в результаті чого занижено чистий дохід, який підлягає оподаткуванню на суму на суму 3104361,00 грн., а саме за 4 квартал 2010 року на 13812,00 грн. та 2011 рік на 3090549,00 грн. що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 527465,13 грн., а саме за 4 квартал 2010 року на 2071,80 грн., та за 2011 рік на 525393,33 грн.;

- пункту 198.4, пункту 198.6, статті 198 Податкового Кодексу України, а саме завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 642213,00 грн., а саме за травень 2011 року в сумі 236190,00 грн., за червень 2011 року в сумі 95420,00 грн., за липень 2011 року в сумі 89303,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 44931,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 21784,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 75000,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 52099,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 27486,00 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.04.2012 № 602/0005960171/2530012314/53, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 659331,41 грн. і від 26.04.2012 № 603/0005950171/2530012314/54, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 689713,00 грн., з них 618109,00 грн. -за основним платежем і 71626,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження Державною податковою службою у Київській області прийнято рішення від 27.06.2012 № 254/л/10-206/323-759, згідно з яким податкове повідомлення -рішення від 26.04.2012 № 603/0005950171/2530012314/54 залишено без змін і скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.04.2012 № 602/0005960171/2530012314/53 у сумі 7931,70 грн. -за основним платежем і 2500,88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі вказаного рішення Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення від 06.07.2012 № 1275/0006530171/2530012314/96.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення неправомірними, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частині друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач під час перевірки дійшов висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Південні традиції»судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

В матеріалах даної справи наявні належним чином засвідчені копії видаткових і податкових накладних виписаних позивачу ТОВ «Південні традиції», а також копій товарно-транспортних накладних, відповідно яких придбаний позивачем товар у вказаного підприємства поставлено до позивача за адресою -АДРЕСА_1 (а.с.18 -127, том І).

Крім того, позивачем надано суду платіжні доручення за період з липня 2011 року по лютий 2012 року про перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Південні традиції».

Відносно встановлення судом взаємозв'язку між господарськими операціями позивача та його контрагента безпосередньо з господарською діяльністю підприємства, слід зазначити про таке.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копій Ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями від 02.10.2006 № 004673 і Ліцензії на право здійснення торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту) від 07.10.2011 № 005234 ОСОБА_1 здійснює торгівлю алкогольними напоями (а.с. 18-19, том І).

При цьому, відповідно до довідки, виданої Департаментом САТ ДПС України місце для зберігання оптових партії алкогольних напоїв площею 1824,00 кв.м за адресою АДРЕСА_1, яке належить позивача внесено 12.10.211 до Єдиного державного реєстру місць зберігання (а.с.20, том І).

Також, в матеріалах справи наявна копія Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АА № 490174 виданої ТОВ «Південні традиції», відповідно до якої основним видом діяльності підприємства за КВЕД є оптова торгівля напоями.

Позивачем надано суду копію Ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями (крім сидру та перрі без додавання спирту) від 01.04.2011 № 005189, згідно з якою ТОВ «Південні традиції» має право здійснювати оптову торгівлю алкогольними напоями і свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Південні традиції»платником податку на додану вартість № 100331654.

Крім того, під час судового розгляду позивачем надано суду копії договорів купівлі-продажу, укладених між ФОП ОСОБА_1 і Сквирським районним споживчим товариством, ТОВ «Недлес», ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», ТОВ ВКПГ «Ювілейний», Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Розаліївський», ТОВ «Фірма «Старий гастроном», Споживчим товариством «Продторг», Приватним підприємством Агротехспілка «Україна».

Предметом вказаних договорів була поставка позивачем алкогольних напоїв вказаним підприємствам у період з липня 2011 року по грудень 2012 року.

При цьому, позивачем надано суду копії ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, які видані даним підприємствам, а також копії виписаних позивачем видаткових і податкових накладних. Також позивачем надано суду копії банківських виписок про перерахуванням вказаними покупцями грошових коштів позивачу за поставлені алкогольні напої.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Південні традиції»щодо придбання алкогольних напоїв і їх використання в господарській діяльності для подальшої реалізації покупцям. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять первинні бухгалтерські документи, виписані позивачу ТОВ «Південні традиції», а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи і Свідоцтва про державну реєстрацію контрагентів позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання договорів. Вказана інформація не надана відповідачем під час судового розгляду.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів укладених між позивачем і ТОВ «Південні традиції»недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Південні традиції».

При цьому, суд звертає увагу, що висновки відповідача про нікчемність укладеного між позивачем і ТОВ «Південні традиції»договору, ґрунтується на даних перевірок ТОВ «Південні традиції», які були проведені посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Згідно з даними наявних в матеріалах справи копій листів Державної податкової служби України від 23.03.2012 № 5246/6/17-3017/350, від 26.03.2012 № 6137/14-0210, від 28.03.2012 № 5558/6/08-0316, від 31.03.2012 № 5763/6/08-0316 і від 11.04.2012 № 6387/6/08-0316 адресованих ТОВ «Південні традиції»повідомлено, що при організації проведення зустрічної звірки ТОВ «Південні традиції»щодо підтвердження господарських відносин із платникам податків за період з 09.03.2011 по 31.12.2011 посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси недотримано процедури організації такої перевірки, визначеної нормативно-правовими актами та відомчими документами. Крім того, повідомлено, що ініційовано проведення службового розслідування стосовно посадових осіб ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси і притягнуто винних осіб до відповідальності. При цьому, зазначено, що внаслідок вижитих заходів підтверджено місцезнаходження підприємства за податковою адресою м. Одеса, вул. Сонячна, 5.

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 у справі № 1570/1858/2012, задоволено адміністративний позов ТОВ «Південні традиції»до ДПІ у Приморському районі м. Одеси. Визнано противоправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по проведенню 24.02.2012 року зустрічної звірки ТОВ «Південні традиції», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 09.03.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої було складено акт від 24.02.2012 № 1114/23-4/37550936 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Південні традиції», код ЄДРПОУ (37550936) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 09.03.2011 р. по 31.12.2011 р.».

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по формуванню в акті від 24.02.2012 р. № 1114/23-4/37550936 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Південні традиції», код ЄДРПОУ (37550936) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 09.03.2011 р. по 31.12.2011 р.»висновків про нереальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Південні традиції»з контрагентами - резидентами про штучне формування податкового кредиту контрагентами за період з 09.03.2011 р. по 31.12.2011 р.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по складанню акту від 24.02.2012 р. № 1114/23-4/37550936 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Південні традиції», код ЄДРПОУ (37550936) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 09.03.2011 р. по 31.12.2011 р.».

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року - змінено, виклавши резолютивну частину постанови наступним чином:

- «Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Південні традиції»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання дій противоправними - задовольнити частково».

- «Визнати противоправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по проведенню 24.02.2012 року зустрічної звірки ТОВ «Південні традиції», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, за період з 09.03.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 1114/23-4/37550936 від 24.02.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Південні традиції», код ЄДРПОУ (37550936) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 09.03.2011 р. по 31.12.2011 р.».

Таким чином, дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Південні традиції», результати якої покладено відповідачем в основу висновку про нікчемність укладеної між позивачем і даним підприємством угоди, визнано протиправними.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено судом, факти поставки позивачу товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, висновок Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про нікчемність укладеної між позивачем і ТОВ «Південні традиції»угоди є безпідставним та необґрунтованим.

Відносно тверджень податкового органу про заниження чистого доходу, який підлягає оподаткуванню, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», який підлягав застосуванню до 01.01.2011, згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Таким чином із аналізу наведених норм Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»і Податкового кодексу України вбачається, що витрати, які здійснені підприємством у процесі господарської діяльності та враховуються для визначення об'єкта оподаткування повинні бути підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Як було зазначено, судом, в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії видаткових і податкових накладних виписаних ТОВ «Південні традиції»і платіжні документи, які підтверджують здійснені позивачем витрати на придбання товару, а також документи щодо подальшої реалізації придбаного товару, тобто використання в господарській діяльності.

Відносно твердження податкового органу про завищення податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4 стаття 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем надано суду усі документи, що підтверджують обґрунтованість формування податкового кредиту, зокрема, первинні бухгалтерські документи, товарно-транспортні накладні, акти приймання -виконаних послуг, платіжні доручення тощо.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагенти позивача неправомірно виписали податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів, робіт і послуг.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог ч. 1, ч. 2 статті 215, ч. 2 статті 228, ч. 1 статті 236 Цивільного кодексу України, абзац "2" розділу ІV статті13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" і підпункт 139.1.9, пункту 139.1, статті 139, пункту 177.2 статті 177 Податкового Кодексу України і пункту 198.4, пункту 198.6, статті 198 Податкового Кодексу України є безпідставними.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 26.04.2012 № 603/0005950171/2530012312/54 та від 06.07.2012 № 1275/0006530171/НОМЕР_1, підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 26.04.2012 № 603/0005950171/2530012312/54 та від 06.07.2012 № 1275/0006530171/2530012314/96.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 жовтня 2012 р.