Постанова № 27664480, 26.11.2012, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-а-294/12

Категорія 97

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2012 року cуддя Печерського районного суду Матійчук Г. О., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України м. Жмеринка та Жмеринського району Вінницької області про визнання бездіяльності Пенсійного фонду України актом порушення її людських прав та зобов»язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

13.09.2012 року позивач ОСОБА_1звернулась до суду з вказаним позовом до Пенсійного фонду України (відповідач 1), Управління Пенсійного фонду України м. Жмеринка та Жмеринського району Вінницької області (відповідач 2), в якому просить визнати бездіяльність Пенсійного фонду України в поновленні виплати їй пенсії за віком за межі України актом порушення її людських прав та зобов»язати відповідачів відновити виплату їй пенсії за віком з 07.10.2009 року, відповідно до Конституції та чинного пенсійного законодавства України. Також просить судові витрати покласти на відповідачів 1 та 2.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що являється громадянкою України, з 1962 р. по 2003 р. працювала на різних підприємствах України; з березня 2002 року по листопад 2003 року отримувала пенсію за віком за місцем проживання, у зв»язку з виїздом 21.11.2003 р. на постійне місце проживання до Ізраїлю виплата пенсії їй була припинена, відповідно до чинного на той час законодавства. 04.11.2011 року звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати їй пенсії за віком у зв»язку з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року. Листом від 05.12.2011 року за № 23555/3-11 Пенсійний фонд України відмовив в поновленні виплати їй пенсії у зв»язку з чим вона звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва, однак ухвалою від 28.04.2012 позовну заяву їй було повернуто з огляду на те, що розгляд позовних вимог належить до компетенції місцевого загального суду в порядку адміністративного судочинства.

Суддя на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України розглянув справу в порядку скороченого провадження одноособово без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Відповідач 1 - Пенсійний фонд України направив до суду свої письмові заперечення, зазначивши, що вчасно надав відповідь на звернення позивача, а тому вважає, що дії Пенсійного фонду України щодо розгляду звернення позивача відповідають вимогам законодавства. Також зазначив, що в зв'язку з тим, що міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення між Україною та державою Ізраїль, який передбачав би інші умови поновлення та виплати пенсій, на даний час не укладено, підстави для поновлення пенсії позивачу відсутні.

Представник відповідача 2 - Управління Пенсійного фонду України м. Жмеринка та Жмеринського району Вінницької області письмові заперечення до суду не направив.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заперечення відповідача 1, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України (а.с.13)

Як вбачається з довідки від 13.03.2012 р. позивач перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м. Жмеринка та Жмеринського району Вінницької області і отримувала пенсію з 01.01.2001 р. по 31.05.2004 р. (а.с.12)

У зв»язку з виїздом 21.11.2003 р. на постійне місце проживання до Ізраїлю виплата пенсії позивачу була припинена.

04.11.2011 року позивач звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати їй пенсії (а.с.14).

Листом від 05.12.2011 року за № 23555/3-11 Пенсійний фонд України відмовив позивачу в поновленні виплати пенсії, зазначивши, що вказане вище рішення Конституційного Суду України поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009 року та що на даний час триває робота спільно з Міністерством соціальної політики України щодо підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на виконання рішення Конституційного Суду України, якими будуть передбачені умови, норми і механізм виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення.(а.с.16).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:

П. 1.1 - громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, та інші особи, передбачені цим Законом;

П. 1.4 - Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховний Суд України у конституційному поданні порушив питання про изнання неконституційними положень пункту 2 частини першої статті 49, другого ечення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне трахування» (далі Закон) щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України.

Реалізація конституційного права громадян на соціальний захист, як вважає суб'єкт права на конституційне подання, законодавчо поставлена в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Оспорюваними положеннями Закону створено правову ситуацію, у якій громадяни, які працювали на території України, сплачували страхові внески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцем проживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний договір щодо виплати громадянам України пенсій, зароблених в Україні, позбавлені можливості їх одержувати.

Винятки встановлені для громадян, які проживають за кордоном, якщо пенсія їм ризначена внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. У цих випадках пенсія виплачується і за відсутності міжнародного договору (частина 2 статті 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). При цьому держава визначила відповідний механізм виплати таких пенсій (Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок переведення пенсій громадян, які виїхали на постійне проживання до інших країн» від 6 квітня 1993 року № 258). Така диференціація на законодавчому рівні на різні категорії пенсіонерів, які проживають за межами України, не відповідає конституційним засадам соціального захисту громадян».

Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України», а також рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 №15-рп/2000 закони, правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої ст.152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституціцним Судом рішення про їх неконституційність.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач 1 не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернулась до суду 13.09.2012 року, з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку позивач до суду не зверталась, за таких обставин позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України за період з 07.10.2009 року по 12.03.2012, тому ухвалою суду від 26.10.2012 року позовну заяву в цій частині залишено без розгляду.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача в частині нарахування та виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів, тобто, починаючи з 13.03.2012 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 суддя в постанові вважає вірним зазначити про визнання протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком, а не визнання бездіяльності Пенсійного фонду України актом порушення її людських прав, як зазначено у позовній заяві позивачем.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 19, 22, 46, 152 Конституції України, рішенням Кнституційного Суду України від 14.12.2000 №15-рп/2000, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок переведення пенсій громадян, які виїхали на постійне проживання до інших країн» від 6 квітня 1993 року № 258, ст. ст. 2, 9, 21, 71, 99, 102, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України м. Жмеринка та Жмеринського району Вінницької області про визнання бездіяльності Пенсійного фонду України актом порушення його людських прав та зобов»язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Пенсійного фонду України щодо відмови у поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов»язати Пенсійний фонд України та Управління Пенсійного фонду України м. Жмеринка та Жмеринського району Вінницької області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 13 березня 2012 року.

Стягнути з Пенсійного фонду України (ідентифікаційний код 00035323) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 107 (сто сім) грн.30 коп. у відшкодування судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Суддя Матійчук Г. О.