Рішення № 27662813, 08.11.2012, Шахтарський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 0554/5475/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 листопада 2012 р. м.Шахтарськ

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Федорової О.Ф.

при секретарі Олійник Ю.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Казанцевої Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шахтарського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління імені 17 Партз'їзду» Державного підприємства «Шахтарськантрацит» про стягнення одноразової допомоги та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 08.10.2012 року звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить поновити строк позовної давності, стягнути з Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління імені 17 Партз'їзду» Державного підприємства «Шахтарськантрацит» на його користь одноразову допомогу відповідно до п.12.15 Галузевої угоди, у відшкодування моральної шкоди 2000 грн. та судові витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що має більше ніж 30 років трудового стажу у вугільній промисловості. З 11.06.2001 року по 15.04.2005 року та з 19.08.2005 року по 26.10.2006 року він працював гірничим підземним третього розряду з повним робочим днем з під землею у Відокремленому підрозділі «Шахтоуправління імені 1 Травня» Державного підприємства «Шахтарськантрацит». Звільнений він був у зв'язку із невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я на підставі п.2 ст.40 КЗпП України. Однак під час звільнення йому не була виплачена одноразова допомога, чим порушені вимоги п.12.15 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 року, яка зареєстрована Міністерством праці та соціальної політики України 07.08.2001 року №71. Згідно п.12.15 цієї Галузевої угоди працівнику, що має право на пенсію за віком чи по інвалідності, при першому його звільненні з підприємства (структурного підрозділу, відособленого підрозділу, філіалу, товариства і др.) (незалежно від причин звільнення крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога при стажі роботи в галузі (для чоловіків) понад 20 років в розмірі трьох середньомісячних заробітків. Ця допомога повинна сплачуватися незалежно і без урахування вихідної допомоги, або інших компенсаційних виплат на які має право працівник згідно з чинним законодавством. Про сплату цієї допомоги робиться відповідний запис до трудової книжки. На підставі наказу ДП «Шахтарськантрацит» від 11.08.2008 року №98 ВП Шахтоуправління імені 17 Партз'їзду» Державного підприємства «Шахтарськантрацит» є правонаступником усіх прав та обов'язків Відокремлених підрозділів «Шахта імені 1 Травня» та «Шахта імені В.І.Чапаєва». На його звернення від 06.09.2012 року відповідач відмовив у виплаті одноразової допомоги при звільненні. З відмовою відповідача він не згоден, тому просить поновити пропущений строк позовної давності, стягнути з відповідача одноразову допомогу у відповідності з п.12.15 Галузевої угоди, у відшкодування моральної шкоди 2000 грн. та судові витрати на правову допомогу у сумі 500 грн.

Представник відповідача Казанцева Л.В. позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні відмовити та пояснила, що згідно п.3.6 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, одноразова допомога працівникам не належить до фонду оплати праці, а тому на неї не розповсюджується позовна давність, передбачена ст. 257 Цивільного кодексу України. Таким чином, у зв'язку з тим, що позивачем пропущений строк позовної давності, спричинення моральної шкоди не доведено, просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наявні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 з 21.06.1974 року працював у вугільній промисловості. З 11.06.2001 року по 15.04.2005 року та з 19.08.2005 року по 26.10.2006 року перебував у трудових відносинах з ВП «Шахтоуправління імені 1 Травня» ДП «Шахтарськантрацит» працюючи гірничим підземним третього розряду з повним робочим днем під землею. 15.04.2005 року ОСОБА_1 був звільнений у зв'язку із скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, а 26.10.2006 року -через виявлену невідповідність виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами трудової книжки НОМЕР_2. Запис про звільнення 26.10.2006 року є останнім записом в трудовій книжці.

На підставі наказу Державного підприємства «Шахтарськантрацит» від 11.08.2008 року №98 Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління імені 17 Партз'їзду» є правонаступником всіх прав та обов'язків, пов'язаних із діяльністю закритих шахт Відокремленого підрозділу «Шахта імені 1 Травня» Державного підприємства «Шахтарськантрацит» та Відокремленого підрозділу «Шахта імені В.І.Чапаєва» Державного підприємства «Шахтарськантрацит».

Згідно листа ВП «Шахтоуправління імені 17 Партз'їзду» ДП «Шахтарськантрацит» від 06.09.2012 року №101/01-656, заява ОСОБА_1 про виплату одноразової допомоги при звільненні була розглянута та залишена без задоволення у зв'язку із тим, що в колективному договорі ВП «Шахтоуправління імені 17 Партз'їзду» у 2005 році не передбачалась виплата одноразової допомоги при звільненні працівника.

Згідно довідки ВП «Шахтоуправління імені 17 Партз'їзду» ДП «Шахтарськантрацит» від 07.11.2012 року №101/01-838, заробітна плата ОСОБА_1 за серпень та вересень 2006 року складала 3006,54 грн.

03.07.2001 року між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, була укладена Галузева угода, яка зареєстрована Міністерством праці та соціальної політики України 07.08.2001 року №71 та якою встановлюються додаткові гарантії з урахуванням норм і рекомендацій Міжнародної організації праці та Всесвітньої організації охорони здоров'я, ратифікованих Україною, понад гарантії, встановлені чинним законодавством України. Чинні та прийняті нові нормативні акти, що забезпечують вищі гарантії, ніж передбачені Угодою, мають пріоритет перед відповідними положеннями Угоди (п.4.5).

Положення Угоди є обов'язковими до застосування при укладанні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх Підприємств, що перебувають у сфері дії Сторін, незалежно від форм власності та господарювання, а також під час розгляду трудових спорів (п.3.2).

Відповідно до п.3.1 цієї Угоди, вона поширюється на працівників, що працюють на умовах найму на підприємствах, в об'єднаннях, компаніях, товариствах, організаціях і установах вугільної промисловості (видобувних, перероблювальних, шахтовуглебудівельних, вугільного машинобудування, ДВГРС, реструктуризації підприємств галузі, вуглегеології, галузевої науки, інших підприємствах виробничої та соціальної інфраструктури галузі), що належать до сфери управління Мінвуглепрому України та інших підприємств галузі, у тому числі і ті, що знаходяться у процедурі банкрутства згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", незалежно від форм власності та господарювання, на учнів, що навчаються в галузевій системі підготовки і перепідготовки кадрів, а також на непрацюючих членів профспілок - інвалідів і пенсіонерів галузі, безробітних, звільнених з підприємств галузі.

Відповідно до п.12.15 цієї Угоди, працівнику, що має право на пенсію за віком чи по інвалідності, при першому його звільненні з Підприємства (структурного підрозділу, відособленого підрозділу, філіалу, товариства і др.) (незалежно від причин звільнення крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку, але не менше:

при стажі роботи в галузі понад (років)

для жінок для чоловіків

- 7,5 - 10- одного середньомісячного заробітку;

- 12,5 - 15- двох середньомісячних заробітків;

- 17,5 - 20- трьох середньомісячних заробітків.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати цієї одноразової допомоги здійснювати за аналогією до відповідного обчислення за постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 року №100.

Ця допомога сплачується незалежно і без урахування вихідної допомоги, або інших компенсаційних виплат на які має право працівник згідно з чинним законодавством.

Про сплату цієї допомоги робиться відповідний запис до трудової книжки.

Витрати на сплату одноразової допомоги відносяться на валові витрати Підприємства.

Відповідно до п.3.3 цієї Угоди, у разі реорганізації Сторін і Підприємств, що знаходяться у сфері їх управління, включаючи зміну їх форми власності або власника, виконання обов'язків переходить до правонаступника.

Джерелами фінансування положень цієї Угоди є кошти Підприємств, отримані в результаті їхньої фінансово-господарської діяльності, а також кошти державної підтримки, що виділяються з державного бюджету, і позабюджетних джерел на ці цілі. Віднесення витрат з реалізації положень цієї Угоди на собівартість продукції (робіт, послуг) або на прибуток, що залишається в розпорядженні Підприємства, здійснюється відповідно до чинного законодавства (п.4.15 Угоди).

Особи, винні в порушенні (невиконанні) зобов'язань, зафіксованих Угодою, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством (п.15.4).

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК України).

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до ст. 23 ЦК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних та душевних страждань, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення 2000 гривень на відшкодування моральної шкоди в повному обсязі, суд не находить можливості, оскільки така сума є завищеною та не відповідає глибині моральних страждань позивача. Тому суд, враховуючи вимоги розумності, справедливості та виваженості завданої моральної шкоди, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 200 гривень, що буде еквівалентним завданим моральним стражданням.

Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, пов'язані із явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до ст.56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Ця особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні.

Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Однак, даним законом не передбачено відшкодування витрат на написання позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг, тобто за складання відповідних процесуальних документів.

Окрім того, згідно квитанції від 05.10.2012 року, який наданий позивачем як доказ понесених судових витрат на правову допомогу, він сплатив до Юридичної консультації м.Шахтарська за підготовку позовної заяви до суду 500 грн. Але, з наданої квитанції неможливо встановити, який час був витрачений фахівцем на надання такої правової допомоги, а тому вимога про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, ст.ст.23, 1168 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 109, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління імені 17 Партз'їзду» Державного підприємства «Шахтарськантрацит» про стягнення одноразової допомоги та моральної шкоди,- задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності за вимогою про стягнення з Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління імені 17 Партз'їзду» Державного підприємства «Шахтарськантрацит» одноразової допомоги та моральної шкоди.

Стягнути з Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління імені 17 Партз'їзду» Державного підприємства «Шахтарськантрацит», код ЄДРПОУ 35879110, розташованого за адресою: 86203, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Радищева, буд.7, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, одноразову допомогу в сумі 4509 грн. 81 коп., у відшкодування моральної шкоди 200 грн. 00 коп., а всього - 4709 грн. 81 коп.

Стягнути з Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління ім.17 Партз'їзду» Державного підприємства «Шахтарськантрацит», код ЄДРПОУ 35879110, розташованого за адресою: 86203, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Радищева, буд.7, на користь держави судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Шахтарського міськрайонного суду

Донецької області О.Ф.Федорова