Ухвала суду № 27661983, 12.07.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А. ,

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"12" липня 2012 р. Справа № 0670/9912/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Пасічник С.С.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю сторін:

від позивача: Мороз Т.Л.- представника за довіреністю,

від відповідача: Гречковської Н.П., Савицької І.С, представника за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "26" грудня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот-Житомир-Трейдінг" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003102301 від 28.09.2011р., яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3394605 грн., (в т.ч. 2715684 грн. за основним платежем та 678921 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення № 0003092301 від 28.09.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4303285 грн., (в т.ч. 3442628 грн. за основним платежем та 860657 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). Позивач не погоджується з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх не законними та просить скасувати.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 28.09.2011 р. № 0003102301, № 0003092301.

Зобов'язано відшкодувати з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот-Житомир-Трейдінг" 6,80 грн. понесених судових витрат.

Відповідач ДПІ у м.Житомирі з постановою суду першої інстанції не погодилась, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуваний судовий акт та прийняти нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Зокрема, посилається на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції державною податковою інспекцією у м.Житомирі було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Фокстрот-Житомир-Трейдінг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт № 3994/23-1/34687462/0110 від 07.09.2011 р.

Позивачем до вказаного акту перевірки подано заперечення, після розгляду яких та на підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0003102301 від 28.09.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3394605 грн., (в т.ч. за основним платежем в сумі 2715684 грн. та 678921 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення № 0003092301 від 28.09.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 4303285 грн., (в т.ч. 3442628 грн. за основним платежем та 860657 грн. за штрафними (фінансовими) санкціям.

З акту перевірки слідує, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбаним товарам у постачальників, придбання яких, згідно наданих для перевірки документів, не підтверджено в сумі 2631706 грн.

Як слідує з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач уклав договір поставки № 06/01-03 від 01.06.2007 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "КЕМПУС", за яким останнє зобов'язалося передати (поставити) у зумовлені строки ТОВ "Фокстрот-Житомир-Трейдинг" товар, а позивач зобов'язувався прийняти обумовлений товар і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у товарознавчому довіднику. Право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за видатково-прибутковою накладною. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (п.1.1.,1.3., 2.3, 3.1 договору). До договору укладено Додатки № № 1, 2, 3 від 01.06.2007 р., Додатки № № 4/1, 4/2 від 02.06.2008 р., Додатки № № 5/1, 5/2 від 01.06.2009 р. яким сторони погодили асортимент та загальну кількість товару, що постачається, специфікації, строки поставки у графіку поставок та перелік стандартів, технічних умов або документації про якість товарів. Згідно Додатку № 4 від 02.06.2008 р. сторонами продовжено дію вказаного договору до 31.05.2009 р., а Додатком № 5 від 01.06.2009 р. - до 31.05.2010 р.

Факт поставки товарів підтверджується також податковими накладними, наявними в справі та дослідженими судом.

Крім того, за господарським договором поставки № 01/12/03 від 01.12.2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІС-ТОРГ" зобов'язувалось передати (поставити) в обумовлені строки ТОВ "Фокстрот-Житомир-Трейдинг" товар, а останнє зобов'язалося прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах постачальника, тобто товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІС-ТОРГ". Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (п.1.1.,1.3., 3.1 даного Договору). До договору укладено Додатки № № 1, 2, 3 від 01.12.2008 р., Додатки № № 5, 6 від 01.12.2009 р. яким сторони погодили асортимент та загальну кількість товару, що постачається по договору, у специфікації, строки поставки у графіку поставок та перелік стандартів, технічних умов або документації про якість товарів. Згідно Додатку № 4 від 01.12.2009 р. сторонами продовжено дію вказаного договору до 30.11.2010 р.

Факт поставки товарів підтверджується також податковими накладними, які надано позивачем, досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

Відповідно до підпунктів 7.2.3., 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, із змінами і доповненнями (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закону), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (підпункт 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 даного Закону).

Відповідно до підпунктів 7.4.1., 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Приймаючи податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Житомирі за основу взято викладені в акті перевірки висновки про те, що у накладних від постачальників ТОВ "КЕМПУС" та ТОВ "МЕДІС-ТОРГ" не вказано місце складання накладних, місце навантаження та розвантаження товарів та не вказано, хто відвантажував товари у постачальника, акти приймання-передачі товарів від постачальника покупцю для перевірки не надавались. Зазначено, що в накладних відсутні такі реквізити: код підприємства за ЄДРПОУ, адреса підприємства, місце складання документу, відсутні розшифровки підписів особи, яка була вантажовідправником.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з приписів ст.ст.1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, (із змінами і доповненнями), якими передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до Порядку заповнення податкової накладної та її форми, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. N 165 (в редакції на момент виникнення спірних відносин), не передбачено зазначення у податковій накладній місця складання документу, місця навантаження та розвантаження товарів, отже вказаний висновок відповідача є помилковим.

Також вказаним порядком передбачено, що податкова накладна має містити "підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну". Зі змісту наявних у справі та досліджених судом вказаних податкових накладних, виданих ТОВ "КЕМПУС" вбачається, що відвантажила товар директор ОСОБА_7, скріпила підписом та печаткою; згідно податкових накладних ТОВ "МЕДІС-ТОРГ" товар відвантажив директор ОСОБА_8 Крім того, у досліджених накладних контрагентів зазначені індивідуальні податкові номери продавця та покупця, місце знаходження продавця і покупця (а.с.175-211 т.1; а.с.27-250 т.2; а.с.1-194 т.3).

Крім того, допущені помилки при оформленні податкових накладних, не свідчать про відсутність господарських операцій.

Що стосується актів приймання-передачі товарів то вказаними договорами такі документи не передбачені, отже висновок відповідача про те, що операції не підтверджуються належним чином оформленими первинними документами є безпідставним.

В ході розгляду справи як судом першої так і судом апеляційної інстанції відповідач не довів факту ненадання позивачем в ході перевірки товарно-транспортних накладних за вказаними господарськими договорами.

Транспортування зазначених в договорах товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "КЕМПУС" на адресу позивача підтверджується товарно-транспортними накладними, долученими до справи та дослідженими судом.

Посилання представників відповідача на відсутність складських приміщень ТОВ "КЕМПУС" за адресою: м.Київ, пр-т Перемоги,67, та підтвердження цього факту копією рапорту ст.оперуповноваженого ГВПМ ДПІ у м.Житомирі, майора податкової міліції К.В.Сторожук, суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги, позаяк відповідачем не надано доказів про внесення державним реєстратором відомостей до Єдиного державного реєстру про відсутність ТОВ "Кемпус" за місцезнаходженням, а в інший спосіб цього факту відповідач не довів.

Що стосується товарно-транспортних накладних, то суд першої інстанції правильно зазначив, що останні не є первинними документами в розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Перевіркою також встановлено, що за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011 р. позивачем перераховано грошові кошти від ТОВ "Фокстрот-Житомир-Трейдинг" на розрахунковий рахунок ТОВ "КЕМПУС" на загальну суму 1323821,29. Розрахунки між постачальником і покупцем станом на 30.06.2011 р. проведені в повному обсязі.

Стосовно висновків податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і контрагентами ТОВ "КЕМПУС" та ТОВ "МЕДІС-ТОРГ", то суд першої інстанції правильно виходив з приписів ст.ст.203,204,215ЦК України та правильно зазначив що податковим органом не дотримано вимог ст. ст.215, 228 ЦК України, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку; відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено умислу укладення угод між позивачем та контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Укладені між ТОВ "Фокстрот-Житомир-Трейдінг" та ТОВ "КЕМПУС" і ТОВ "МЕДІС-ТОРГ" договори не віднесено законом до нікчемних, відповідачем не представлено рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій або судових рішень про визнання його недійсним. Здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ „КЕМПУС" і ТОВ "МЕДІС-ТОРГ" підтверджено належним чином оформленими видатковими і податковими накладними.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, висновок відповідача про завищення валових витрат по постачальниках є безпідставним.

Згідно п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідачем не надано доказів на спростування факту поставки від ТОВ "КЕМПУС" та ТОВ "МЕДІС-ТОРГ".

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 3442628 грн. та до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 2631706 грн. по постачальниках ТОВ "КЕМПУС" та ТОВ "МЕДІС-ТОРГ", оскільки ці витрати були здійснені у зв'язку з фактичним, реальним, виконанням вищевказаних господарських операцій, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень - рішень від 28.09.2011 р. № 0003102301, № 0003092301.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "26" грудня 2011 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна С.С. Пасічник

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фокстрот-Житомир-Трейдінг" м-н Перемоги,10,м.Житомир,10000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014