Ухвала суду № 27654796, 20.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 р.Справа № 1670/2а-1790/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприєммства "Анаконда-плюс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2012р. по справі № 1670/2а-1790/12

за позовом Приватного підприєммства "Анаконда-плюс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Анаконда-плюс", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 лютого 2012 року №0002552310 та №0002542310 .

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2012р. по справі №1670/2а-1790/12 в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2012р. по справі №1670/2а-1790/12 позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Відповідач вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2012р. по справі №1670/2а-1790/12 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень був Акт перевірки позивача працівниками відповідача від 14 лютого 2010 року №739/23-5/36324241, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, в якому зроблені висновки про порушення вимог податкового законодавства, а саме вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 635350 грн. та підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 865852 грн. На думку відповідача фактичного здійснення господарських операцій не було, надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, понесені позивачем витрати від отримання маркетингових, інформаційно-консультаційних послуг не обумовлені отриманням ним економічної вигоди, а тому, збільшення ПП "Анаконда-Плюс" валових витрат з податку на прибуток та формування податкового кредиту відповідач є неправомірним.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ПП "Меркурій 77", ПП "Маестро", ПП "Торгова група "Барбарис", ПП "Гломар", ПП "Калина", ТОВ "Сістем зерно маркет", які надавали на користь позивача послуги з маркетингу.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що Акти і Звіти по вищевказаним договорам ПП "Меркурій 77", ПП "Маестро", ПП "Торгова група "Барбарис", ПП "Гломар", ПП "Калина", ТОВ "Сістем зерно маркет" не містять інформації: в чому саме полягали дослідження ринку охоронних послуг, його загальної характеристики обігу, які вже були відомі позивачу за результатами роботи на ринку в попередні роки. Приєднані до матеріалів справи Акти надання та отримання маркетингових послуг носять загальний характер, фактично відтворюють умови договору та не конкретизують надання маркетингових послуг та в якому обсязі вони надані.

Позивачем не надано будь-яких доказів фактичного використання послуг, які є предметом договорів, зокрема, як позивач використав дослідження ринку охоронних послуг у своїй господарській діяльності; протоколи переговорів з потенційними покупцями та споживачами охоронних послуг, договорів надання послуг тощо.

При цьому зміст та обсяг наданих маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг не співромірний із ціною, сплаченою за них.

Виходячи із економічного визначення та змісту операції маркетингові послуги при належному їх виконанні спрямовані на збільшення обсягів продажу, що у свою чергу веде до зростання доходів підприємства. Однак, відповідно до копії фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва ПП "Анаконда-плюс" /том ІV, а.с. 192-193/ позивач за первіряємий період декларує збитки (- 7000591,00 грн. за 2010 рік, - 326935,00 грн. за І квартал 2011 року, - 366746,00 грн. за ІІ-ІІІ квартали 2011 року) /том ІV, а.с. 192/.

Крім цього позивач не надав суду деталізації послуг, які є предметом Договорів та доказів на підтвердження їх фактичного виконання (надання), а саме: документального виразу досліджень, пояснень, як саме позивач використав дослідження ринку охоронних послуг у своїй господарській діяльності; протоколи переговорів з потенційними покупцями та споживачами послуг, договори про надання охоронних послуг тощо.

Тобто, позивачем не доведено наявності розумних економічних (ділових) цілей (комерційного інтересу) щодо укладання цих маркетингових договорів, а також фактичного виконання (надання) послуг за даними договорами, використання результатів досліджень у господарській діяльності позивача та наявності зв'язку понесених витрат за цим договором з господарською діяльністю позивача.

Наведені обставини свідчать про те, що укладання Договорів та перерахування за ними коштів при одночасній недоведеності фактичного виконання послуг (зокрема, з дослідження характеристики охоронних послуг, який вже був відомий позивачу) фактично було спрямовано на отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди за даними договорами, а понесені за цими договорами витрати не можуть бути визнані такими, що пов'язані з господарською діяльністю позивача (правомірними).

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що правовідносини, які виникають у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту, зокрема, в контексті виконання маркетингових послуг, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статтею 138 Податкового кодексу України та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції цих актів на час відображення спірних операцій в податковому обліку), статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з підпункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому, в контексті вищенаведеного слід зазначити, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг (робіт) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності оформлених первинних та розрахункових документів .

В даному випадку позивачем не доведено економічну доцільність витрат та наявності видимих економічних причин на такі послуги. Позивачем не доведено, що зазначені послуги збільшили обсяги продажу підприємства чи зменшили витрати підприємства, що відповідає сутності господарської діяльності.

Всупереч умовам маркетингових договорів та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Акти наданих послуг та Звіти, не містять деталізації досліджень та дій, вчинених ПП "Меркурій 77", ПП "Маестро", ПП "Торгова група "Барбарис", ПП "Гломар", ПП "Калина", ТОВ "Сістем зерно маркет", у зв'язку з чим не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують фактичне вчинення (виконання) маркетингових операцій.

Надані акти про виконання послуг та звіти відтворюють лише загальний зміст завдання, викладеного у договорах, та не підтверджують обставин фактичного виконання послуг за цим договором.

При цьому проведення в повному обсязі оплати наданих послуг не може вважатись належним доказом фактичного виконання сторонами зобов'язань за вищевказаними договорами, оскільки сам лише факт сплати грошових коштів не може бути безумовним та беззаперечним доказом повного виконання сторонами умов таких договорів.

Виходячи з недоведеності фактичного вчинення на користь позивача маркетингових операцій, відсутності видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання маркетингових та інформаційно-консультаційних договорів, а також відсутності чинників, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем валового доходу та податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, відсутності зв'язку витрат позивача за цими договорами з його господарською діяльністю, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за договорами, укладеними між позивачем та ПП "Меркурій 77", ПП "Маестро", ПП "Торгова група "Барбарис", ПП "Гломар", ПП "Калина", ТОВ "Сістем зерно маркет" і, відповідно, для скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприєммства "Анаконда-плюс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2012р. по справі № 1670/2а-1790/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М. Повний текст ухвали виготовлений 26.11.2012 р.