Рішення № 27650764, 20.11.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Феодосія)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 22-ц/0191/1369/2012Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А. Головуючий суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.

РІШЕННЯ

"20" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПриходченко А.П. СуддівПритуленко О.В., Ломанової Л.О., При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 21 червня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2010 року ПАТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовними вимогами до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 146280,44 доларів США, що еквівалентно 1165182,21 грн. Позов мотивований тим, що між банком та відповідачкою 25.03.2008 року був укладений кредитний договір № 6197268, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 130000 доларів США зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 13,99% річних з кінцевим терміном повернення 25.03.2023 року. Відповідачка умови кредитного договору виконує неналежним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість за користування кредитом у розмірі 146280,44 доларів США, що еквівалентно 1165182,21 грн., з яких заборгованість за основним зобов'язанням - 117323,49 доларів США, що еквівалентно 934528,52 грн.; заборгованість за відсотками - 25379,79 доларів США, що еквівалентно 202160,18 грн.; пеня - 2277,16 доларів США, що еквівалентно 18138,49 грн.; штраф - 1300,00 доларів США, що еквівалентно 10355,02 грн. Тому банк просив стягнути вказану суму заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 02.02.2011 року до участі у справі у якості третіх осіб залучені ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Не погодившись з позовом банку, ОСОБА_6 у березні 2011 року звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ «ПУМБ» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, третя особа: ОСОБА_7. Позовні вимоги мотивовані тим, що між нею та банком 25.03.2008 року був укладений кредитний договір на суму 130000,00 доларів США. У забезпечення зазначеного кредитного договору між нею та банком був укладений договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1. На час укладення кредитного договору банк не мав ліцензії на здійснення валютних операцій. Дозвіл №8-1 та додаток до цього дозволу надані НБУ відповідачу ПАТ «ПУМБ» на здійснення валютних операцій датовані 04.08.2009 року, через рік після укладення оскаржуваного договору. Оскільки кредитний договір був укладений з порушенням діючого законодавства, вважає, що він є недійсним, а отже і не може бути забезпечений іпотекою на підставі вимог ч. 2 ст. 548 ЦК України.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 21 червня 2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Перший Український міжнародний банк». Позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені в повному обсязі.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ПАТ «Перший Український міжнародний банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову банку та про відмову у позові ОСОБА_6, посилаючись на те, що суд помилково застосував норми загального законодавства, оскільки кредитні правовідносини регулюються спеціальними нормами права, зокрема Законом України «Про банки та банківську діяльність». Не звернув суд увагу і на те, що кредитний договір у валюті був укладений зі згоди ОСОБА_6, отже правовідносини регулюються саме договором. На час укладення кредитного договору банк мав дозвіл на здійснення валютних операцій згідно з банківською ліцензією № 8 від 02.10.2006 року, а наявність індивідуальної ліцензії законодавством не вимагається.

Одночасно з апеляційною скаргою ПАТ «Перший Український міжнародний банк» звернувся з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, посилаючись на те, що представник банку не був присутнім при проголошенні вступної та резолютивної частини рішення, а копію повного тексту рішення отримав тільки 12.08.2011 року.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 21 вересня 2011 року апеляційна скарга ПАТ «ПУМБ» залишена без розгляду у зв'язку з пропуском строку апеляційного оскарження та відмовою у його поновленні.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2012 року скасовано ухвалу апеляційного суду та направлено справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення, заслухавши пояснення представника банку, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ЗАТ «ПУМБ» та відповідачкою ОСОБА_6 25.03.2008 року було укладено кредитний договір № 6197268, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в сумі 130000 доларів США зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 13,99% річних з кінцевим терміном повернення 25.03.2023 року. У забезпечення зазначеного кредитного договору між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_6 25.03.2008 року було укладено договір іпотеки № 6197880 на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 10-14, 141-144).

Відмовляючи ПАТ «ПУМБ» у задоволенні позовних вимог про стягнення с ОСОБА_6 загальної суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 146280,44 доларів США, що еквівалентно 1165182,21 грн. та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 і визнаючи недійсним договір іпотеки від 25.03.2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення спірного кредитного договору у банку була відсутня індивідуальна ліцензія, видана НБУ на використання іноземної валюти при здійсненні платежів за кредитним договором, а наданою позивачем банківською ліцензією, дозволом та додатком до дозволу НБУ не було передбачено право громадян України здійснювати валютні операції, зокрема, виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті. Тому, відповідно до ст.ст. 203, 215, 227 ЦК України, оспорюваний кредитний договір є недійсним, а відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню.

Погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки вони не відповідають як обставинам спору, так і чинному законодавству, яким регулюються дані правовідносини.

Відповідно до п.1.1. кредитного договору № 6197268 від 25.03.2008 року, банк зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_6 кредит у розмірі 130000 доларів США, а позичальник зобов'язалася сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит банку в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

Пунктом 1.3. (п. 3.1.4.) кредитного договору встановлена процентна ставка за користування кредитом у розмірі 13,99 % річних.

Пунктом 1.4. встановлено, що кредит надається строком до 25.03.2023 року. Протягом цього строку позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені цим договором.

Згідно з п. 3.3. кредитного договору надання банку коштів в рахунок повернення кредиту та сплати процентів за договором здійснюється виключно у валюті кредиту, починаючи з першого дня настання кожного терміну повернення, передбаченого графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, наведеним в додатку № 1 до договору.

На виконання умов кредитного договору № 6197268 від 25.03.2008 року банком 27.03.2008 року меморіальний валютним ордером № 420460008 на ім'я ОСОБА_6 було перераховано 130000,00 доларів США (т. 1 а.с. 23).

З матеріалів справи вбачається, що з 17.12.2009 року відповідачка ОСОБА_6 повністю припинила виконання зобов'язань за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим 21.01.2010 року, вих. № 23/36/114 банком була направлена ОСОБА_6 вимога про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом, яка відповідачкою виконана не була (т. 1 а.с. 24, 25).

Відповідно до п. 5.2. кредитного договору у разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожен день прострочення.

Пунктом 5.3 встановлено, що окрім пені, встановленої цим договором, за порушення зобов'язань з повернення кредиту позичальник зобов'язаний за весь час прострочення сплатити банку проценти на суму простроченого основного боргу за ставкою, зазначеною у п. 3.1.4. цього договору.

Згідно з п. 5.5. кредитного договору за кожний випадок порушення позичальником обов'язків передбачених п.п. 4.3.2. - 4.3.6., цього договору позичальник зобов'язаний на вимогу банку сплатити на його користь штраф у розмірі 1% від суми одержаного кредиту.

Пунктом 3.5.7.(1) кредитного договору передбачено, що банк набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення всього кредиту, або частини кредиту разом з розрахованими процентами, а позичальник, відповідно, зобов'язаний виконати таку вимогу банку у випадку невиконання позичальником зобов'язань перед банком за цим договором.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки здійснюють свою діяльність на підставі банківської ліцензії та дозволу з переліком операцій, які має право здійснювати банк.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ПАТ «ПУМБ» була видана банківська ліцензія № 8 від 02.10.2006 року на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першої та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції, що діяла станом на жовтень 2006 року. Додатком до дозволу № 8-1 від 02.10.2006 року, серед переліку операція, які мав право здійснювати банк, зокрема, є операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України (т. 1 а.с. 130, 131).

Згодом позивачу були видані банківська ліцензія № 8 від 04.08.2009 року, дозвіл № 8-1 від 04.08.2009 року, додаток до дозволу № 8-1 від 04.08.2009 року, дозвіл № 8-2 від 22.09.2009 року, додаток до дозволу № 8-2 від 22.09.2009 року, в яких також надано право банку здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, і по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України (т. 1 а.с. 31-35).

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012, № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» надані роз'яснення відносно розгляду спорів, які витікають із кредитних договорів, укладених в іноземній валюті. Так, у п.п. 10, 11 цієї постанови зазначено, «згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року N 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання). Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами. У разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року N 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року N 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору».

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що банк не мав право укладати кредитний договір у доларах США, а відповідачка ОСОБА_6 не повинна була виконувати зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті є необґрунтованими та суперечать зазначеним нормам закону, роз'ясненням Пленуму та умовам кредитного договору.

Враховуючи те, що банком виконані свої зобов'язання за кредитним договором і відповідачці був наданий кредит у розмірі 130000,00 доларів США, але відповідачкою умови кредитного договору належним чином не виконуються, залишена без задоволення вимога банку про дострокове повернення всієї суми кредиту, процентів за користування кредитом та пені, у банку виникло право звернення в порядку ст. 16 ЦК України з позовними вимогами до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, що утворилася станом на 22.04.2011 року в загальному розмірі 146280,44 доларів США, що еквівалентно 1165182,21 грн., з яких заборгованість за основною сумою кредиту - 117323,49 доларів США, що еквівалентно 934528,52 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 25379,79 доларів США, що еквівалентно 202160,18 грн.; пеня - 2277,16 доларів США, що еквівалентно 18138,49 грн.; штраф - 1300,00 доларів США, що еквівалентно 10355,02 грн.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає позовні вимоги банку такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіряючи обґрунтованість зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачка просила визнати кредитний договір недійсним лише з тих підстав, що на час укладення кредитного договору в іноземній валюті ні у позивача, ні у відповідачки індивідуальної ліцензії виданої НБУ на використання іноземної валюти при видачі кредиту, здійснення платежів по кредитному договору, не було.

Такі доводи суперечать матеріалам справи, оскільки на час укладення спірного кредитного договору банк мав банківську ліцензію, дозвіл та додаток до дозволу на укладення кредитних договорів в іноземній валюті (т. 1 а.с. 31-35, 130, 131).

Виходячи з того, що договором іпотеки забезпечене виконання зобов'язань по діючому кредитному договору, який не визнано недійсним, відсутні підстави для визнання недійсним і договору іпотеки відповідно до положень ч.2 ст. 548 ЦК України.

Враховуючи те, що при ухваленні оскарженого рішення судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідачки ОСОБА_6 на користь банку заборгованості у розмірі 146280,44 доларів США, що еквівалентно 1165182,21 грн., з яких заборгованість за основною сумою кредиту - 117323,49 доларів США, що еквівалентно 934528,52 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 25379,79 доларів США, що еквівалентно 202160,18 грн.; пеня - 2277,16 доларів США, що еквівалентно 18138,49 грн.; штраф - 1300,00 доларів США, що еквівалентно 10355,02 грн. та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки.

На підставі ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1703,15 грн., що еквівалентно 213,08 доларів США та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

Керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» задовольнити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 21 червня 2011 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (код ЕДРПУ 14282829) суму заборгованості за кредитним договором № 6197268 від 25.03.2008 року у розмірі 146280,44 доларів США, що еквівалентно 1165182,21 грн., ( один мільйон сто шістдесят п'ять тисяч сто вісімдесят дві гривні 21 копійка), з яких заборгованість за основним зобов'язанням - 117323,49 доларів США, що еквівалентно 934528,52 грн. (дев'ятсот тридцять чотири тисячі п'ятсот двадцять вісім гривень 52 копійки); заборгованість за відсотками - 25379,79 доларів США, що еквівалентно 202160,18 грн. (двісті дві тисячі сто шістдесят гривень 18 копійок); пеня - 2277,16 доларів США, що еквівалентно 18138,49 грн. (вісімнадцять тисяч сто тридцять вісім гривень 49 копійок); штраф - 1300,00 доларів США, що еквівалентно 10355,02 грн. (десять тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень 02 копійки).

Стягнути з ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (код ЕДРПУ 14282829) судовий збір у розмірі 1703,15 грн. (одна тисяча сімсот три гривні 15 копійок), що еквівалентно 213,08 доларів США та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Приходченко А.П. Притуленко О.В. Ломанова Л.О.