Рішення № 27649268, 20.11.2012, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1620/2828/2012

Номер провадження 2/1620/1061/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 листопада 2012 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого -судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Міщанін Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом Миргородського комунального житлово -експлуатаційного управління до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення плати на утримання будинку та прибудинкової території , -

в с т а н о в и в :

09 жовтня 2012 року Миргородське КЖЕУ звернулося в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення плати на утримання будинку та прибудинкової території, посилаючись на те, що відповідачі, являючись співвласниками квартири в багатоквартирному житловому будинку, який утримується позивачем, не проводять оплати за утримання цього будинку і його території.

В судовому засіданні представник позивача Якубовський В.Г., що діє на підставі відповідної довіреності / а.с. 137 /, заявлений позов підтримав, просив задовольнити його і стягнути з відповідачів 4490 гривень 93 копійки та судові витрати по оплаті позову судовим збором в сумі 214 гривень 60 копійок, пояснивши, що за період з вересня 2003 року по серпень 2012 року відповідачі заборгували позивачу саме вказану суму за утримання будинку та прибудинкової території. З пояснень цього представника, вбачається, що звернення позивача до відповідачів про погашення наявного боргу залишилися без задоволення.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлений позов не визнали та пояснили, що фактично позивачем послуги на утриманні будинку не надавалися. Це підтверджується станом їхньої квартири, розташованої на дев'ятому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку. З пояснень сторони відповідачів вбачається, що їхні звернення щодо неналежного обслуговування будинку, в тому числі і колективні, позивачем ігноруються та ставляться в залежність від сплати боргів, які вони не визнають. На заперечення позову до спірних правовідносин просили застосувати позовну давність.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідачів, дослідивши письмові докази по справі, надані сторонами на засадах змагальності та дсипозитивності, і, проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних обгрунтувань.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, де і зареєстровані / а.с. 7, 8, 94 /. Будинок, в якому знаходиться їх квартира, та прибудинкова територія обслуговуються позивачем відповідно до встановлених тарифів / а.с. 9 -11 /.

Заперечення відповідачів про те, що позивач взагалі не здійснює таку діяльність, спростовуються письмовими доказами, наданими представником позивача / а.с. 138 -182 /.

В супереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідачами не надано суду доказів, які б підтверджували їх заперечення щодо ненадання послуг по обслуговуванню конкретного будинку взагалі, а не їх квартири, та спростовували заявлені позовні вимоги.

Зважаючи на тарифи, затверджені відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування, станом на серпень 2012 року відповідачі заборгували позивачу плату за надані послуги, що підтверджується розрахунками позивача, які суд визнає вірогідними / а.с. 17 -18 /.

Разом з тим, оскільки позивач, як балансоутримувач будинку, має певний штат працівників, на яких покладено обов'язок по контролю за наданням відповідних послуг та своєчасне справляння плати за ці послуги, він повинен був слідкувати за своєчасністю оплати наданих ним послуг мешканцями відповідних будинків, в тому числі і відповідачам. З цих підстав суд приходить до висновку про те, що позивач міг довідатися про порушення свого права та про осіб, які його порушили в межах строків загальної позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 256, 257, 261 ч. 1 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, суд вважає, що заява відповідачів про наслідки спливу позовної давності, ґрунтується на положеннях ч. 3 ст. 267 ЦК України, а тому заявлений позивачем позов підлягає до часткового задоволення за період з 09 жовтня 2009 року по день звернення в суд з цим позовом, на основі розрахунків та вимог, виходячи із засад диспозитивності. За цей період, згідно розрахунків Миргородського КЖЕУ відповідачі мали оплатити позивачу за надані послуги 2634 гривни 88 копійок (а.с. 17 -18).

Незважаючи на письмову вимогу позивача, відповідачі ОСОБА_2 на неї належним чином не зреагували, заборговані кошти, навіть в межах строків позовної давності, не сплатили / а.с. 13, 14 /.

Відповідно до ст. ст. 319 ч. 4, 322 ЦК України власність зобов'язує, а тягар утримання майна лежить на власнику.

Оскільки між позивачем та відповідачами склалися і фактично існують правовідносини по обслуговуванню будинку та прибудинкової території з власністю відповідача, згідно зі ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

З цих підстав розрахована судом сума боргу в межах строків позовної давності підлягає до стягнення з відповідачів у солідарному порядку, що окрім іншого не суперечитиме розміру їх часток у спільній частковій власності.

Вимоги позивача про відшкодування судових витрат, які документально підтверджені / а.с. 1, 2 /, слід задовольнити в дольовому виразі на підставі положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 125 гривень 90 копійок, що становить 58,67 % від задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 62, 64, 77, 79, 88, 208, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 261 ч. 1, 267 ч. 3, 319, 322, 526, 527, 541 ЦК України, пунктами 1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону України „Про житлово -комунальні послуги, суд ,-

в и р і ш и в :

Позов Миргородського КЖЕУ задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Миргородського комунального житлово - експлуатаційного управління ( юридична адреса: 37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Сорочинська, 23, розрахунковий рахунок 26008125468 в „Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, ЗКПО 03351409 ) в рахунок заборгованої плати на утримання будинку та прибудинкової території 2634 гривни / дві тисячі шістсот тридцять чотири / гривни 88 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Миргородського комунального житлово -експлуатаційного управління в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті позову судовим збором по 62 / шістдесят дві / гривни 95 копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. Д. Чернюк