Рішення № 27646246, 17.10.2012, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 419/5100/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 рокуКрасногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої -судді Нізік О.В.

при секретарі -Гальчанській Н.М.

за участю: представника позивача -Горбенка В.Я.

відповідачів -ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватне науково-виробниче підприємство «ФОРТ»про стягнення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії,

В С Т А Н О В И В:

27 червня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що між ПНВП «ФОРТ»та АБ «Факторіал-Банк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ВАТ «СЕБ БАНК», яке в подальшому змінило назву на ПАТ «СЕБ БАНК»був укладений Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 08-Ю/016-КЛВ-Д від 23 липня 2008 року, відповідно до якого ПНВП «ФОРТ»були надані грошові кошти в сумі 36000,00 доларів США, що на день видачі еквівалентно складав 174340,80 грн. на строк до 22 липня 2009 року з відсотковою ставкою 14,0 % річних, а відповідно до додаткового договору № 1 від 23.07.2008 кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом було встановлено 21.07.2010 року. Зобов'язання третя особа за вказаним кредитним договором не виконала. Зобов'язання за вказаним договором забезпечувались договорами поруки № 4/08-Ю/016-КЛВ-Д від 23 липня 2008 року, укладений з ОСОБА_2 та 3/08-Ю/016-КЛВ-Д від 23.07.2008 року укладений з ОСОБА_3 Відповідачі у порушення умов договору зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим за договором виникла заборгованість станом на 01.12.2011 року в розмірі 326 361 грн. 85 коп., з яких: 231 701 грн. 30 коп. -заборгованість по кредиту, 42401 грн. 31 коп. -заборгованість по процентам, 52259 грн. 21 коп. -пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів. Просив стягнути з відповідачів на користь ПАТ «ФІДОБАНК»заборгованість за кредитним договором ми суму у розмірі 326 361 грн. 85 коп. та судові витрати.

Судом ухвалено, що належним позивачем у справі є Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 позовні вимоги банку не визнали, просили в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Надали до суду письмові заперечення.

Інші сторони у судове засідання не з'явились.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Як встановлено в судовому засіданні, між ПНВП «ФОРТ»та АБ «Факторіал-Банк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ВАТ «СЕБ БАНК», яке в подальшому змінило назву на ПАТ «СЕБ БАНК»був укладений Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 08-Ю/016-КЛВ-Д від 23 липня 2008 року, відповідно до якого ПНВП «ФОРТ»були надані грошові кошти в сумі 36000,00 доларів США, що на день видачі еквівалентно складав 174340,80 грн. на строк до 22 липня 2009 року з відсотковою ставкою 14,0 % річних (а.с. 6-12), а відповідно до додаткового договору № 1 від 23.07.2008 кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом було встановлено 21.07.2010 року (а.с. 13-14).

Даний Договір підписаний сторонами, що свідчить про те, що сторони на момент підписання договору досягли згоди щодо всіх істотних умов укладеного між ними договору ( а. с. 12).

Відповідно до умов Кредитного договору, Позивач здійснив видачу кредитних коштів Третій особі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Третій особі.

Виконання зобов'язання за вказаним договором забезпечувались договором поруки № 4/08-Ю/016-КЛВ-Д від 23 липня 2008 року, укладений з ОСОБА_2 (а.с. 16-17)

Виконання зобов'язання за вказаним договором також забезпечувались договором поруки № 3/08-Ю/016-КЛВ-Д від 23.07.2008 року укладений з ОСОБА_3 (а.с. 18-19).

Зокрема, п. 3.3.5 Кредитного договору, передбачено, що повернення відповідної частини кредиту здійснюється Третьою особою в строк та в порядку, визначеними п.п. 1.1.1., 1.1.2., 2.1.1. Кредитного договору та Тарифами, а п. 3.3.6 Кредитного договору, передбачено, що сплата процентів та комісій, передбачені п. 1.1.1. Кредитного договору, здійснюється Третьою особою та в порядку, визначеними п.п. 2.5., 2.6., 2.7., 2.8, 2.11, 2.15., 2.16. Кредитного договору.

У відповідності до п.3.1.2. Договорів поруки, у випадку невиконання Третьою особою та поручителями зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідачі зобов'язані відповідати перед Банком, як солідарні боржники будь-яким своїм майном на яке згідно чинним законодавством України може бути звернено стягнення.

Зобов'язання за вказаними договорами відповідачі та третя особа належним чином не виконали.

Заборгованість по Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 08-Ю/016-КЛВ-Д від 23.07.2008 року відповідно до розрахунку наданого до суду позивачем станом на 01.12.2011 року складає 326 361 грн. 85 коп., з яких: 231 701 грн. 30 коп. -заборгованість по кредиту, 42401 грн. 31 коп. -заборгованість по процентам, 52259 грн. 21 коп. -пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів (а.с. 29).

Зобов'язання за вказаним договором боржник та поручителі належним чином не виконали, у зв'язку з чим створилась заборгованість станом на 01.12.2011 року у сумі 326 361 грн. 85 коп., з яких: 231 701 грн. 30 коп. -заборгованість по кредиту, 42401 грн. 31 коп. -заборгованість по процентам, 52259 грн. 21 коп. -пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання -кредитного договору -характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа, (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Свої зобов'язання по сплаті кредиту відповідачі та третя особа. не виконували, що призвело до порушення прав позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В силу ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає, перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Загальна сума заборгованості згідно розрахунку станом на 01.12.2011 року складає 326 361 грн. 85 коп., з яких: 231 701 грн. 30 коп. -заборгованість по кредиту, 42401 грн. 31 коп. -заборгованість по процентам, 52259 грн. 21 коп. -пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів.

Зокрема у судовому засіданні відповідачі обґрунтовували свої заперечення тем, що договір було укладено у доларах США, а ціна позову вказана в національній валюті та враховуючи те, що банком не надано довідку про курс гривні відносно долару США ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають що саме з цих підстав сума боргу визначена позивачем є необґрунтованою, однак данні спростовуються матеріалами справи (а.с. 29) в яких наявний розрахунок позивача завірений належним чином де зазначено еквівалент боргу в нац.. валюті по курсу НБУ.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»від 30.03.2012 року N 5, п. 16, саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Окрім того, відповідно до умов договору укладеного між сторонами у справі, а саме п. 3.4. відповідачі мали право у випадку тимчасових фінансових ускладнень узгоджувати з Кредитодавцем умови перегляду строків платежу за Кредитом, достроково повернути Кредит, проценти за фактичний час користування кредитними коштами, звертатися до Кредитодавця з клопотанням, у залежності від зміни вартості кредитних ресурсів на ринку позичкового капіталу, про зміну розмірів процентної ставки, однак суду не надано доказів, щодо використання ними вказаного права визначеного умовами договору.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що між сторонами було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 08-Ю/016-КЛВ-Д від 23.07.2008 року, договір поруки № 4/08-Ю/016-КЛВ-Д від 23 липня 2008 року, договір поруки № 3/08-Ю/016-КЛВ-Д від 23.07.2008 року, умови договорів належним чином не виконалися з боку відповідачів та третьої особи, а також те, що позивач довів наявність заборгованості відповідачів за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії, а відповідачі не спростували даний факт, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів заборгованість за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 08-Ю/016-КЛВ-Д від 23.07.2008 р. на користь позивача борг у розмірі 326 361 грн. 85 коп., з яких: 231 701 грн. 30 коп. -заборгованість по кредиту, 42401 грн. 31 коп. -заборгованість по процентам, 52259 грн. 21 коп. -пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів, а також на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України судовий збір 3219 грн. 00 коп., а всього 329 580 грн. 85 коп.

На підставі викладеного, враховуючи Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»від 30.03.2012 року N 5, керуючись ст. 526, 527, 529, 553, 554, 610, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 41, 42, 99 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також враховуючи, що кредитні відносини врегульовано, зокрема, главами 52, 53, 71 Цивільного кодексу України (далі -ЦК), законами України: від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність»; від 2 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу»; від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку»; від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»; від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»; від 19 червня 2003 року № 979-IV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»; від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі виданими Національним банком України у межах своїх повноважень, визначених Законом України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України», ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватне науково-виробниче підприємство «ФОРТ»про стягнення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії -задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІК НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІК НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК»(місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна,28) заборгованість за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 08-Ю/016-КЛВ-Д від 23.07.2008 року в розмірі 326 361 грн. 85 коп., з яких: 231 701 грн. 30 коп. - заборгованість по кредиту, 42401 грн. 31 коп. - заборгованість по процентам, 52259 грн. 21 коп. -пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів, судовий збір у сумі 3219 грн. 00 коп., а всього 329 580 грн. 85 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Нізік